Коментарі

Пасха Парижа — від смерті до життя

16 Квітня 2019, 14:31 2728

Місце молитви. Пресвята Мати. Намолений храм, який для мене, як і для мільйонів, став місцем особливих духовних пережиттів…

Вже завтра мав там бути з французькими єпископами, священиками і вірними на Божественній Літургії освячення мира, на торжественній гостині, на спомині Вечері Тайної…

Там, де починалося моє служіння в Парижі…

Але не йдеться про мене, а про нас всіх — про Церкву, про цивілізацію, про спасіння.

Що означає, коли, один з найвідвідуваніших храмів світу у вогні? В суспільстві, в політиці, в Церкві, в Україні і світі стільки розбиття, умертвлення, каліцтва…

Страждальна Мати!

Що означає наш біль, коли ми дивимося, як вогонь нищить храм, якому дев’ять століть?

Втрата неймовірна, але… ніяк не непоправна.

Світова реакція свідчить, що, незважаючи на наш раціоналізм, деконструкцію і десакралізацію, значимість і необхідність символів не втрачена. Критичність раціональної доби не толерує міфу, притчі чи казки: кохання — не більше, ніж секс, освіта — інструмент для здобування грошей, гроші — інструмент для здобуття влади.

Символи мали би лишитись десь в минулому, у некритичній, органічній, наївній добі. Це вже не ми.

Чому? І чи справді?

Мабуть ні, бо вічне не вмирає, бо Дух живе і дає нове життя. Таким є символ святості, Божої присутності, гостинності, Його господа, наш — у Нього — дім.

Там ми хочемо бути. Сьогодні, у цей тиждень Страстей…

Символ же переносить нас до глибинних змістів. Він не самодостатній, не вичерпаний, не опанований нашими силами, смислами, апетитами чи владою.

У ньому завжди продовження. Ми не затримуємося на ньому, бо він переносить нас далі, до іншого, до нового. Він відкриває втрата таїнства—від смерті до життя.

Крізь сльози втрати радію, що символ промовляє, навіть у своїй смерті, властиво, зокрема у ній. Він сколихнув увесь світ. Святе на виду. Ви є цього свідками.

Так воно й буде в цих днях страстей. Втрата тотальна. Смерть ганебна. Любов безумна. Пасха Господня… в Парижі, але так може бути всюди, і там, де ти і я. Де він, де вона.

Багато хто вважав, що все втрачено, все пропало. Шокувало і обурювало те, що святині гірше ніж знищені — позбавлені значення і змісту. Позбавлені свідків, живих людей…

Не цілком так. У серці щемить… мільйонам…

Храм, у якому я знаходив теплий притулок, іконічна серцевина в секулярному Парижі, сьогодні як ніколи привернув увагу світу.

Ще ніколи в його історії стільки людей не задивлялись на нього, на Неї, прагнучи бути там, разом. Бути свідками цієї Пасхи.

Бути з чим? З каменем, мистецтвом? Чи бути з Кимось, із джерелом життя?

Він живе, і як фенікс з попелу восстане — у Великодні.

Те, що трапилось, — жахливе, але в глибині душі я переконаний, що це потрясіння епохальне і доленосне. Воно промовить до душ, посіє в серцях запитання:

Чому те, що сталося, так бринить, бентежить і болить?
Що в попелі цієї пожежі?
Що прагнемо віднайти, відновити, оживити?

Нотр-Дам восстане — і відновиться віра. Бо Він восстав.

Про це пророкує навіть президент, конституційний скрупульозний захисник раціоналістичного, радикально світського, laïcité.

Бо без Нього, без Неї, без Її храму, без тої віри немає краси, ні глибини, ні правдивого життя…

Наш сьогоднішній жах і переживання — це парадоксальний коментар, відсіч культурі одноразовості і споживацтва. Ми вражені, що пропадає щось вічне…окрім наших щоденних звичаїв і рефлексів. Якщо вона пропаде, чи не пропаду я…

Ми так прагнемо вічності… бо ми для неї створені.

Пережитий світом шок — це заклик до подвигу, до сумлінної праці, до тривалої Хресної Дороги, яка провадить до Воскресіння, до вічного правдивого життя.

В цю ніч світ прокинувся. Навряд чи всі до кінця зрозуміли, що побачили, але пережили щось усі, та й будуть думати, молитись.

І відбудовувати…
…не вперше…
і не лише храм… а Церкву
…цивілізацію краси, жертовності, любові…

Бо храм — це символ, а Церква — наш дім. Символ несе далі і в глиб. За ним — таїнство. За ним — спасіння. За ним — вічність.

Життя здобувається Смертю, яка долає смерть. Де сокрушені сили аду, проявляється Божа слава, до якої у цих днях запрошує нас Господь і його Пресвята Мати — Notre Dame.

Ідімо, з вірою, нас покликано, не сумніваймось!

Борис Гудзяк

 

Борг за липень і серпень
Зібрано Залишилося зібрати
52690грн
7310грн
Потрібно зібрати
60000грн
Залишилося
4дні
Розмістити цей блок в себе на сайті

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

Борис Ґудзяк
← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

5168 7427 0591 5506

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: