Відсутність прийняття і розуміння, безперервна оцінка, егоцентризм… Як вилікувати те, що турбує нас найбільше?
1.Брак прийняття
Як сильно наше серце прагне бути прийнятим! «Acceptatio» з латинської дослівно — «прийняття». Це означає згоду на те, «що є», замість постійного бажання «щоби було інакше». Як батьки, ми найчастіше очікуємо від дітей одного, тобто послуху: дитина має бути слухняною — робити те, «що слушно», або ж — по-нашому, бо тільки наше важливе, правильне, мудре, добре і слушне…
На практиці це означає ситуацію, в якій наше — завжди слушне тут і тепер, а якщо інша людина діє інакше, то вона груба, егоїстична, вимоглива, зарозуміла — можна від безпорадності множити ярлики без кінця. Здається, що прийняття закінчується там, де починається інакшість — у поведінці, переживанні, розумінні чи навіть у взаєминах. Нам дуже важко прийняти свободу іншої людини, тобто те, що вона вибирає в цей момент щось інше, бо для неї важливе щось інше, ніж важливе зараз для нас. Ми не приймаємо поведінки, яка відрізняється від соціальної норми.
Ми заявляємо про безумовну і схвальну любов, але постійно хочемо, щоб інші робили те, що в цю мить задовольняє наші потреби, і тільки так, як ми зараз хочемо. Дитина повинна прибрати кімнату зараз, дочка повинна бути вдячна матері, чоловік повинен говорити про почуття і питати дружину, як вона почувається, батьки повинні опікуватися — якщо хтось робить інакше, ніж говорить переконання, вкорінене в нашій голові, ми будемо намагатися змінити його. Тоді починається різьблення іншої людини на наш образ і бракує прийняття того образу, який Бог вклав у неї.
З чого почати працю над прийняттям іншої людини?
Перший крок — це визнання того, що вона окрема, унікальна і красива людина, і що в неї інші, ніж у мене, потреби та способи їх реалізації. У відмінності поведінки варто відзначити те, що людина має в собі силу і мужність, щоби в свободі реалізувати свій власний сценарій бути щасливою.
2.Моральні оцінки і судження
Спостерігаючи за іншою людиною та її поведінкою, ми дуже швидко даємо їй оцінку. Дивлячись на людину, вже за кілька хвилин можемо сказати, чи вона мудра, чи дурна, працьовита, ледача, небезпечна, слабка тощо… Гірше те, що ми повідомляємо про свою оцінку іншим, таким чином програмуючи їхній спосіб бачення цієї людини. Якщо її поведінка не відповідає нашим очікуванням, ми клеїмо негативний ярлик. Оцінювання зазвичай є порівнянням із якоюсь нормою, яка в цей час доступна, і найчастіше недосяжна для цієї людини. Таким чином вона вражає її почуття власної гідності й породжує віру в те, що все підлягає оцінці, і що на позитивну оцінку треба заслужити.
Ми дивимося, оцінюємо і не робимо жодних зусиль, щоби перевірити правильність нашої думки. Ми зовсім не зацікавлені історією, яка призвела до такої поведінки; нам не цікаво, чому хтось робить те, що ми зараз спостерігаємо. Нас узагалі не цікавить, яка історія за нею стоїть.
Ми судимо, стаючи одночасно і прокурором, і суддею; при цьому обвинувачений не має права на адвоката і в нього немає шансів представити свою точку зору. Оскільки ми самі оцінюємо, то починаємо боятися оцінок інших, і в нас зростає страх перед відкиненням. Замкнене коло дедалі сильніше звужується. Страх, який зростає, змушує нас негативно оцінювати інших, щоби хоч трохи краще виглядати на їхньому тлі. Звісно, ми не робимо цього спеціально: це механізм, якого ми переважно не усвідомлюємо.
Як вийти з пастки оцінювання?
Почнемо ставити запитання: чому ти це робиш? Що в цьому важливо для тебе? Чого ти потребуєш?
3.Егоцентризм
Ми перестаємо бачити людей навколо себе і не дякуємо їм, бо вважаємо очевидним те, що вони мають бути, що їхня присутність належить нам. Ми мало цінуємо, рідко дякуємо, майже ніколи не висловлюємо подяки. Ми зосереджені на собі, на власних труднощах і потребах, і нам дуже важко давати зворотну позитивну інформацію іншим. Ми стаємо претензійними і не помічаємо потреб важливих для нас людей. У розмовах із іншими постійно скаржимося, погано говоримо про інших, що робить їх насправді злими в нашій уяві, і ми не можемо розраховувати на них.
Як позбутися егоцентризму?
Почнімо зі списку людей, яким можемо бути вдячні за щось — батькам, учителям, дітям, знайомим і друзям, і щодня проголошуймо цю подяку.
4.Брак розуміння
Ми говоримо, розповідаємо, обмінюємося думками, але рідко думаємо про те, які потреби стоять за словами, які ми вимовляємо. Нам важко зрозуміти іншу людину, тому що ми мало розуміємо самі себе. У нас всередині голод, але ми не знаємо, що може його заспокоїти, тому втікаємо від важливого і біжимо до чогось невизначеного, втрачаючи людей і стосунки. Вічно зайняті, втомлені, ми не встигаємо слухати, бо постійно потрібно щось вирішити, купити, забрати. Замість того, щоб слухати, даємо поради іншим, як жити і що робити, бо точно знаємо, що би ми зробили на їхньому місці, — але забуваємо, що ми не на їхньому місці. Люди купують години в кабінеті психотерапевта, бо їм потрібен хтось, хто їх вислухає і зрозуміє, чого вони хочуть; вони потребують уважності іншої людини, близькості та розуміння, тобто зосередження на тому, що для них зараз важливо.
З чого почати, щоб розуміти себе та інших?
Найкращий спосіб — пізнати себе і мотиви своїх дій через психотерапію. Розуміння себе — це відправна точка для розуміння іншої людини. Емпатія до інших починається з емпатії до себе.