На запит Zbruča курія Львівської архієпархії УГКЦ люб’язно надала висновок єпархіального цензора, на основі якого, «турбуючись про добро вірних», митрополит Львівський владика Ігор своїм декретом заборонив вірним УГКЦ на території Львівської архієпархії поширювати, використовувати та відтворювати цілісно або окремими частинами, мовою оригіналу або в перекладі книгу «Хижа» (The Shack) — бестселер авторства Вільяма Пола Янга.
Як виявилося, висновок на 92% є дослівним перекладом російського тексту на сайті протестантської «Біблейської церкви “Слово благодаті”» від 14 жовтня 2016 року, що, своєю чергою, є перекладом відомої критики Янгового роману «Хижа» (The Shack) під назвою «The Shack: Helpful or Heretical?» пера (у співавторстві з Білом Роучем) відомого євангелістського теолога Нормана Ґейслера, автора т.зв. Чиказької заяви про біблійну непогрішимість (жовтень 1978 року).
Причому перекладом версії 2010 року, що складалася з 11 пунктів, — у 2012 році автори розширили критику до 14 позицій. У висновку єпархіального цензора є, правда, лиш 9 пунктів: два — про заперечення в романі принципу Sola Scriptura та субординатизму в Трійці — вилучено, оскільки Католицька Церква теж ці принципи заперечує. Що це переклад саме з російського перекладу, а не з оригіналу, можна легко переконатися, порівнявши три тексти, оскільки російський варіант часами дуже розмито передає сенси оригіналу. Хоча, треба відзначити, описки російського тексту все ж виправлялися, хоч і контекстно, а не згідно з англійським оригіналом: наприклад, російська фраза «прямо осуждено в Халкидонском Эросе» (мало бути «Халкидонском Оросе» — догматичне визначення, прийняте Вселенським собором) подана як «прямо засуджено на Халкедонському соборі» (в оригіналі: «explicitly condemned in the CHALCEDONIAN CREED» — «явно осуджено в Халкедонському кредо»).
У вступі свого висновку єпархіальний цензор теж цитує, з посиланням на Вікіпедію, слова євангельського лідера Альберта Молера та протестантського служителя Чака Колсона.
Звичайно, у висновку греко-католицького єпархіального цензора хотілося би бачити чіткі посилання на незгідність тез роману з конкретними пунктами Катехизму УГКЦ “Христос — наша Пасха” чи хоча б на Катехизм Католицької Церкви, але, як казали класики, маємо те, що маємо.
“Збруч” пропонує повний текст люб’язно наданого курією Львівської архієпархії УГКЦ висновку єпархіального цензора.
За порученням Високопреосвященнішого Архиєпископа і Митрополита Ігора, мною прочитаний роман канадця Вільяма Пола Янга, який у скорому часі став бестселером і є виданий українською мовою. Також існує відзнятий фільм за мотивами книги, у стилі фентезі-драми режисера Стюарта Хезелдайна, який можна переглянути у тому числі на Youtube каналі.
«Хижа» — це зразок християнської белетристики — нового, швидко розвиваючого жанру в християнській культурі. Вона доносить до читачів ідеї в невимушеній, читабельній, не дратуючій манері. На підставі власного особистого досвіду автор книги, В.П. Янг, намагається дати відповідь на ряд ключових життєвих питань: хто такий Бог? хто такий Ісус? що таке Трійця? що таке спасіння? чи дійсно Ісус – єдиний шлях на небеса? якщо Бог існує, чому в світі є зло? Що буде зі мною після смерті?
Доктор філософії написав до неї вступне слово, у якому зазначає таке: «Успіх «Хижі» можна пояснити тільки так — люди втомилися від традиційних розмов про Бога, від релігійних систем і церковних бюрократій, але не припинили думати про Нього, сперечатися з Ним, перейматися вічними питаннями». З пункту бачення церкви, напрошується питання, до яких наслідків провадить дана книга? Чи не провокує вона відкидання розуміння Біблії у ключі пояснення Вчительського Уряду церкви? Автор «Хижі» намагається викласти християнський світогляд в рамках жанру релігійної белетристики, але все питання в тому, чи можна назвати його християнським світоглядом, якщо він наповнений неправильно трактованими, дуже важливими, не конфесійними, а загальнохристиянськими догматами (які поділять три течії християнства)?
Дана книга містить чисельні розходженя із класичними християнськими переконаннями — багато теологів та апологетів християнського світу висловилися із критикою, наприклад, апологет Норман Гейслер склав аналіз, виділяючи аж 14 теологічних проблем книги, Колсон критикує «безглузді висловлювання» персонажів Бога, а Альберт Молер назвав Хижу книгою, що «викликає неабияку стурбованість, бо в ній багато нерозведеної єресі»¹.
Спробуймо виділити декілька важливих пунктів віровчення Католицької церкви, які співпадають і ґрунтовно представлені у статті Гейслера «Хижа: одкровення чи зведення?»:
1.Заперечення традиційного християнства.
Янг наполягає на тому, що християнство необхідно переглянути, перш ніж воно стане зрозумілим. Однак виникає закономірне питання може бути, це не християнство потребує перегляду, а християни потребують духовного пожвавлення? Христос заснував Церкву і сказав, що сили адові не переможуть її (Мт 16, 16-18). Автор «Хижі» пропонує проміняти Церкву, повну людей, які слухають проповідь Божого Слова, на порожню хатину, в якій немає ні того, ні іншого.
2.Пріоритет особистих переживань перед Одкровенням.
Сюжет книги цілком заснований на горезвісних «одкровеннях» від «Трійці», отриманих в хатині. Хоча Янг час від часу і посилається на якісь біблійні істини, але не використовує їх як авторитетну підставу. В кінцевому рахунку, він використовує власний досвід для тлумачення Біблії, а не Біблію для тлумачення власного досвіду.
3.Небіблійні уявлення про природу і Триєдність Бога.
До свого хибного розуміння Писання, автор «Хижі» додає неортодоксальні уявлення про Трійцю. Бог являється головному героєві у вигляді трьох окремих особистостей (з трьома різними тілами), що наводить на думку про троєбожжя, – попри те, що сам автор заперечує і троєбожжя («Ми не три боги») і модалізм («ми не говоримо тут про одного Бога у трьох ролях»). Бог Отець являється головному героєві у вигляді «великої, радісно усміхненої афроамериканки», Ісус — у вигляді близькосхідного теслі, а Дух Святий постає у вигляді «мініатюрної жінки з абсолютно азіатськими рисами обличчя».
4.Небіблійні уявлення про покарання за гріх.
Ще одна помилка автора «Хижі» полягає в тому, що Бог може залишити гріх без покарання, малює однобокий образ Бога — люблячого, але не справедливого. Образ Бога, Який не карає за гріх, позбавляє будь-яких підстав головну звістку християнства – про Христа, який помер за гріхи наші і воскрес із мертвих (1Кор 15, 1-4). Деякі сучасні автори, які користуються незрозумілою популярністю в християнському середовищі, вже дозволяють собі прямі і чи не богохульні випади на адресу викупної жертви Христа, називаючи її «космічним насильством над дитиною — мстивий батько, карає сина за проступки, яких той навіть не робив» ( Chalke, Steve. The Lost Message of Jesus). Такий неминучий кінець будь-якої логіки, яка заперечує, що гнів Бога, страшного в Своїй святості, був умилостивлений жертвою, принесеною за наш гріх (1Йн 2,2).
5.Помилкове розуміння Втілення Христа.
Черговий привід для занепокоєння — помилкове розуміння особистості і діянь Христа. В «Хижі» ми читаємо: «Коли ми троє проявили себе серед людей в якості Сина Божого, ми стали повністю людиною. Ми також вирішили прийняти всі обмеження, які це тягло за собою. І хоча ми і раніше були присутні в цій створеній вселеній, тепер ми набули тіло і кров». Тим часом, це абсолютно невірне розуміння Втілення Христа. У тілі явилась не вся Трійця, а тільки Син (Йн 1,14), причому божественна природа не перетворилася в людську — Друга Особа Трійці прийняла людську природу, не залишаючи своєї божественної природи. Ні Отець, ні Святий Дух людську природу не прийняли — це зробив тільки Син.
6.Помилкове розуміння Спасіння.
За словами Янга, Христос — не єдиний шлях до Отця, а просто «найкращий» спосіб зв’язатися з Ним. «Найкращий» — не обов’язково єдиний, тобто це означає, що можуть бути й інші способи зв’язатися з Богом. Це припущення суперечить словам самого Ісуса: «Я дорога, і правда, і життя ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене» (Йн 14: 6).
7.Єретичне вчення про страждання Христа.
Також у книжці присутня давня єресь, відома як «патріпасіанство» (букв. «Страждання Отця»), Янг стверджує, що Бог Отець страждав разом з Сином. Але і Апостольський Символ Віри, і Нікео-Константинопольський Символ Віри (325р.) абсолютно ясно говорять, що за нас на хресті постраждав один Ісус. І постраждав Він тільки по тілу. Стверджувати зворотнє, означало б «зливати дві природи» Христа, що було прямо засуджено на Халкедонському Соборі (451р.).
8.Замовчування про роль Церкви в повчанні віруючих.
Автор «Хижі» обходить повним мовчанням ту важливу роль, яку відіграє в житті людей християнська громада. Навпаки, в книзі присутня якась антицерковна спрямованість. Янг ж замість живої церкви, зборів біблійних віруючих, відправляє свого героя в занедбану хатину, де немає ні Біблії, ні віруючих.
9.Розмитість уявлень про те, хто буде врятований.
Хоча автор «Хижі» і не скочується до відвертого плюралізму («врятуються всі»), який присутній в творах деяких сучасних авторів, він стоїть на позиціях широкого інклюзівізму, вважаючи, що чи не будь-яка людина, що сповідує будь-яку релігію, може врятуватися навіть без віри в Христа.
Думка Янга виразна і зрозуміла: забудьте все, що ви раніше думали про Бога, забудьте все, чому вас вчили у семінарії, і усвідомте, що Бог є кожному з нас в тому вигляді, в якому це потрібно особисто нам. Ми не можемо покладатися на свій колишній релігійний досвід².
Таким чином, з точки зору фундаментального богослов’я, дана книга виступає більше не як «Шлях паломника», а як «Шлях відступника», бо присутні не точні, часами викривлені положення віровчення, які стосуються тем: розуміння Одкровення, Трійці, Боговтілення, Відкупної жертви Христа, спасіння людини, роль церкви у спасінні. Зрозуміло, що книга написана як роман для широкого читача, але треба усвідомити, що вона не поглибить віри особливо тим, хто мало знайомий з її правдами.
______________
¹ Хижа (роман) Джерело доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki
² “Хижина”: Откровение или обольщение? Джерело доступу: https://www.slovo.org/ru/resursyi/statyi/khizhina-otkrovenie-ili-obolshchenie
CREDO нагадує, що ще два роки тому богословські проблеми фільму та книжки коментував о.Марек Ліс.