Коментарі

Чи молитва за померлих має сенс? Звідки ми це знаємо?

05 Листопада 2019, 12:28 31359

Багато людей саме молитвою відповідають на звістку про те, що хтось закінчив земне життя. Звідки це, і чи молитва за когось, хто вже відійшов у вічність, має сенс? Чи померлі насправді потребують молитви живих?

Отець Войцех Венґжиняк, нещодавно проаналізував у своєму блозі аргументи, що ставили під сумнів доцільність молитви за померлих. В одному аргументі йшлося про тих, хто після смерті потрапляє в пекло. Притча Ісуса про багатія і Лазаря не залишає жодних сумнівів, що для них нема порятунку. Між небом і пеклом «велика безодня поставлена, так що ті, що хочуть, переходити не можуть ізвідси до вас, ані не переходять ізвідти до нас». «Фактично, молитва їм не допомагає», — сказав священик.

Другий аргумент, який він наводить, стосується тих, хто опиняється в чистилищі. Адже вони й так підуть на небеса. Це правда. Однак саме вони дуже потребують молитви. Чому? Якщо говорити просто, то для того, щоб вони якнайшвидше увійшли у вічну радість і могли бачити Бога віч-на віч.

 

Молитва за мертвих: біблійний аргумент

Найчастіше серед біблійних аргументів, які виправдовують сенс і потребу молитви за тих, хто вже відійшов із тлінного життя, цитується фрагмент зі Старого Завіту — другої книги Макавеїв. Саме з неї (кінець дванадцятого розділу) часто наводиться цитата, згідно з якою ми молимося за померлих: це «свята і благочестива думка» (2Мак 12, 45б).

Історія про хороброго Юду, який зібрав серед своїх вояків срібло і послав до Єрусалима, щоби принести в жертву за загиблих, також містить висновок: «Тим вельми гарним і благородним вчинком він виявив, що мав на думці воскресіння, бо якби він не надіявся, що поляглі встануть (з мертвих), зайвим і смішним було б молитися за мертвих» (2Мак 12, 43-44), — чітко і зрозуміло виклав автор книги Старого Завіту.

На другу книгу Макавеїв посилається й Катехизм Католицької Церкви, нагадуючи, що «Від найранішніх часів Церква вшановувала пам’ять померлих і молилась за них, приносячи за них зокрема Євхаристійну жертву, щоб, очищені, вони могли дійти до блаженного бачення Бога. Церква також рекомендує давати милостиню, здійснювати відпусти і покутні діла заради померлих» (ККЦ 1032).

 

Допомога померлим

Святий Йоан Златоуст, який жив на межі IV та V століть, заохочував: «Допомагаймо їм і пам’ятаймо про них. Якщо сини Йова були очищені жертвою свого батька, то чому ми маємо сумніватися в тому, що наші жертви за померлих приносять їм певне заспокоєння? Не вагаймося допомагати тим, хто помер, і жертвуймо за них свої молитви».

На кілька років молодший за нього святий Августин сказав: «Не можна заперечувати, що душі померлих отримують полегшення завдяки побожності своїх живих родичів, коли ті складають за них жертву Посередника або коли в церкві дають милостиню».

Він також запевняв: те, що за померлих зазвичай робить Церква, не суперечить заповіді святого Павла з Послання до римлян — що всі ми предстанемо перед Божим судом, і кожен із нас звітуватиме перед Богом.

 

Спільнота більша, ніж ми думаємо

Youcat, Катехизм Католицької Церкви для молоді, про молитву за померлих каже в уривку, присвяченому вірі у спілкування святих. Він зазначає, що до спільноти святих (сопричастя святих) належать усі люди, які покладають надію на Христа і через хрещення належать Йому, незалежно від того, чи вони вже померли, чи ще живі.

Ми — єдине тіло в Христі, тому ми живемо в єдиній спільноті, яка охоплює небо і землю. «Церква — спільнота більша, ніж ми думаємо. До неї належать живі та померлі, незалежно від того, чи вони перебувають у чистилищі, чи в славі Божій; відомі й невідомі; великі святі та непомітні люди», — пояснює молодіжний катехизм, додаючи, що «ми підтримуємо одне одного понад смертю».

Це означає, що ми можемо прикликати в молитві наших покровителів та улюблених святих, а також наших померлих, про яких ми віримо, що вони вже з Богом. Однак це ще не все. Ми можемо допомогти молитвою нашим померлим, які ще перебувають у чистилищі.

 

Молитва під час похорону і не тільки

Точне обґрунтування доцільності молитви за померлих можна почути на початку кожної похоронної Меси. Тоді священик каже: «Ми знаємо, що через людську схильність до зла ми всі грішимо. Ніхто не бездоганний перед Пресвятим Богом. Тому хочемо скласти за нашого померлого брата Євхаристійну жертву як відшкодування за його гріхи. Просимо Бога очистити його від усієї провини і дозволити йому приєднатися до спільноти святих».

Молитва за померлих зустрічається в кожній Євхаристійній молитві, яка відмовляється під час Святої Меси, включаючи також можливість згадати конкретних людей. У молитовниках можна знайти багато текстів, присвячених тим, хто відійшов, починаючи від молитви «Вічний відпочинок дай їм, Господи…»

 

Душі, які не мають порятунку?

У Літургійно-пастирській інструкції єпископату Польщі про похорон і молитви за померлих від 1978 року можна знайти дуже цікаві вказівки. Деякі з них віруючим досить важко усвідомити. Єпископи нагадали зокрема про те, що Христос відкупив цілу людину і вона повинна мати частку у вічному житті, тому не кажемо: «Молімося за душу Івана, Христини тощо», а «Молімося за померлого Івана, Христину і т.д.».

В інструкції також твердо говориться про те, що з молитов за померлих мають бути вилучені заклики на кшталт: «за душі, які не мають порятунку», «за душі, за які ніхто не молиться», бо Церква у кожній Святій Месі й у Літургії годин довіряє Богові всіх померлих, а також щороку згадує усіх померлих вірних.

Можна використовувати, наприклад, такі формулювання: «Молімося за померлих, чиї імена відомі лише Богу», «які найбільше потребують молитви», «за яких не моляться рідні».

 

Обов’язок і… подяка

Святий папа Йоан Павло II менш ніж за два роки до своєї смерті сказав: «Молитва за померлих — це важливий обов’язок, бо навіть якщо вони відійшли в благодаті й дружбі з Богом, можуть все ще потребувати остаточного очищення, щоб удостоїтися радості небес».

Папа Франциск під час однієї з катехиз, натомість, вказав на ще один аспект. За його словами, молитва за померлих — це насамперед прояв вдячності за свідчення тих, хто залишив нас, і за добро, яке вони зробили.

«Це — подяка Господу за те, що дав їх нам, за їхні любов і дружбу». Іншим разом він пояснив, що пам’ять про померлих, догляд за могилами і молитва за померлих — це свідчення впевненої надії, яка корениться в переконанні, що смерть не є останнім словом в людській долі, тому що людина призначена для нескінченного життя, закоріненого в Бозі й у Ньому сповненого.

Переклад CREDO за: о.Артур Стопка, Aleteia

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

[recaptcha]

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

The Coolest compilation of onlyfans porn tapes on PornSOK.com zlib project Immediate Unity