На шиї — медальйон із Марією, а в кошику — газети про ворожіння та гороскопи?
Про оцінку джерел та можливі наслідки таких практик розповідає отець-доктор Томаш Шаланда, теолог і автор статей з демонології.
— Отче, моя знайома, яка ходила до ворожки, розповідала, що та, ворожачи їй, сказала щось, чого не могла про неї знати. І що ворожіння справдилося на 100%. Як це пояснити?
— Може бути два пояснення: випадковість або її діяльність у духовному світі, яка може дати їй знання, що їх вона за нормальних умов мати не може. У цьому разі — знання, джерелом якого є злий дух.
І не через сам факт отримання цього знання, а з огляду на «професію» цієї ворожки. Я звертаю на це увагу, бо в духовній реальності є щось таке як харизма знання, яку ще називають словом знання: коли молимося за людину, коли молимося за неї заступницькою молитвою, отримуємо про неї якусь інформацію, щоб їй допомогти.
Але джерело цього знання — Бог, а не якийсь невідомий дух.
— Я нещодавно зіткнулася з думкою, що відьма — це та, яка має знання, яка знає. І що Церква засуджує діяльність ворожок, ворожбитів, ясновидців, бо хоче мати монополію на знання.
— Церква не має монополії на знання, хоч дехто напевно так вважає, бо зустріли священників, які «все знають» і не можуть зізнатися в тому, що все ж таки не все. Але це поодинокі випадки.
Звісно, етимологія цього слова вказує на це: у праслов’янській мові vědьma — це та, яка щось знає. Засудження ворожіння — не ворожок! — виникає не з бажання мати монополію на знання, а з наказу Творця і вчення Церкви, яке з цього наказу випливає. А вони чітко кажуть, що це духовна загроза і гріх.
Натомість кожний випадок того, що зазвичай — ще раз повторюю: зазвичай — називається ясновидінням, треба дуже уважно, з великою обережністю, дослідити: чи це Божий дар і чи служить він духовному зростанню що людини, яка цей дар має, що тим людям, яким вона цим даром служить. Але такі «дослідницькі» дії завжди належать до компетенції Церкви. Поки компетентна влада Церкви не висловиться на цю тему, треба бути дуже обережним.
— Чим є так звані надприродні здібності, про які ми говоримо в разі людей, що займаються ворожінням?
— Якщо це не обман і люди, які займаються ворожбитством, насправді мають так звані надприродні здібності, то їхнє проходження демонічне.
— Ворожки часто посилаються на янголів, на добрі сили, кажуть про необхідність духовного розвитку. Чи це справді має щось спільне з вірою в Бога — з ангелами, яких Він посилає, щоб нас захищали, з духовним розвитком, який пропонує Церква?
— Нас має цікавити не на кого посилаються ворожки, а яке вони провадять духовне життя. Конкретно: чи моляться щоденно до Триєдиного Бога; чи приступають регулярно до Таїнства покаяння та примирення; чи читають Слово Боже і роздумують над ним; чи беруть участь у Євхаристії по неділях та святах, як постять і дають милостиню. Запевняю вас: той, хто провадить таке життя, дуже швидко втратить цю «силу».
— Нещодавно я була свідком, як одна літня жінка з медальйоном Божої Матері на шиї та обручкою-розарієм на пальці купувала в магазині езотеричну літературу. Вона не могла вирішити: чи взяти газету про ворожіння чи про гороскопи. Врешті поклала до кошика обидві. Як Ви це прокоментуєте?
— Коротко: релігійна неграмотність. Зведення медальйону і обручки-розарію до «релігійної» біжутерії.
— Я радше звернула увагу на те, що на пальці розарій, а в кошику — газети, яких у віруючої людини бути не повинно. Ну, і навіщо їй знати, як ворожити, або що каже гороскоп на травень? Що нам кажуть такі ситуації про нас, нібито віруючих?
— Звісно, можна облитися бензином, взяти в одну руку вогнегасник, а в другу — запалену свічку і гордо марширувати по місту, вмовляючи себе і людей навколо, що «нічого ж не станеться». Схоже діє «набір»: розарій і такого штибу газети. Про що нам говорять такі ситуації? Що духовне невігластво, щоб не сказати абсурд, не має меж.
— Пандемія коронавірусу різко підвищила інтерес до послуг ворожок. У людей багато тривоги і прагнення знань щодо майбутнього, свого і своїх близьких, і вони щораз частіше шукають різної масті ворожбитів. Які можуть бути духовні наслідки цього?
— Шукання «підтримки» у ворожок ніколи не закінчується добре, бо це — форма зради Бога, нашого єдиного Господа. Коли я шукаю підтримки в людей, які займаються сферою темних сил — а ворожбитство саме таким і є, — то даю Богові ляпас. Не визнаю Його Господом мого життя, не в Ньому покладаю надію на своє теперішнє і майбутнє.
Духовні наслідки таких учинків серйозні: вже згадана — зрада Бога, а також — із диявольського боку — сильні спокуси, муки, навіювання і навіть одержимість.
— Мені здається, що люди йдуть до ворожки, бо вона, на їхню думку, бачить майбутнє і може їм зарадити в їхніх сумнівах: має знання і ділиться ними. Натомість Церква часто не розвіює людських сумнівів, залишає їх без відповіді. Розводить руками і розповідає про таємниці віри, про те, що «колись дізнаємося».
— Все життя нас супроводжує цікавість, бажання знати, розуміти, довідатись, «як це». І в цьому немає нічого поганого. Проблема натомість у тому, що цій цікавості немає меж, ми їх не виставляємо. А тоді творіння не відрізняється від Творця. Більше того, хоче посісти Його місце. Й тоді починається трагедія браку довіри до Бога і браку віри в те, що Він знає найкраще.
Окрім того, Бог — не той, хто має все за нас вирішити і зробити. Він так не діє. Його улюблене створіння, людина, — не маріонетка, а особистість, яку Він так сильно любить, що після закінчення земного життя хоче мати біля себе, в небі. Воно вже відкрите — через страждання, смерть і воскресіння Христа, але ми маємо з Богом співпрацювати, щоб — як каже Святе Письмо — «отримати спадщину неба».
«Колись дізнаємося…» Так. Колись, багато чого… Чи маємо знати все? Я, наприклад, не знаю, чому мій 17-річний студент помер від пухлин мозку. Чи я запитував про це Бога? Так. Чи я отримав відповідь? Ні.
А навіть якби отримав, то що би вона мені зрештою дала? Для тих, хто вірить Богу, найважливіше «осягнути мету нашої віри — спасіння душ», вічну радість із Творцем. Земне життя — це етап до вічності, а не вічність. Для мене найважливіше, щоб мій студент був щасливим, щоб був у небі.
— Які засоби використовує Церква, щоб захистити вірних від небезпек, пов’язаних із ворожінням, ясновидінням та іншими такими духовними загрозами?
— Це переважно попередження та формація: школа, спільноти, проповіді, реколекції, інтернет-простір.
Переклад CREDO за матеріалами: Катажина Шкарпетовська, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
