Лорето. Санктуарій Святого Дому

Нещодавно мені ще один раз випало побувати в санктуарії Матері Божої в італійському містечку Лорето.

Це місце, яке, за словами св. Йоана Павла ІІ, «протягом багатьох років становить справжнє марійне серце християнства», в нашій країні, на жаль, менш відоме, ніж інші марійні санктуарії. Але цей санктуарій унікальний. І його унікальність у тому, що саме тут, у першому, як казав той же папа  Йоан Павло ІІ, «присвяченому Діві Марії санктуарії міжнародного значення», згідно зі старовинним переданням, що підтверджене історико-археологічними дослідженнями, знаходиться назаретський дім, у якому тривало земне життя  Діви Марії. Той самий дім, у якому Непорочна була зачата, виховувалась і в якому почула слова архангела Гавриїла про те, що Вона народить Сина, котрого назве Ісус, і з вірою ці слова прийняла. Отже, у стінах цього будинку сповнилася обітниця, дана Богом людині відразу після її гріхопадіння: «Я покладу ворожнечу між тобою і жінкою і між твоїм потомством та її потомством. Воно розчавить тобі голову, а ти будеш намагатися ввіп’ястися йому в п’яту» (Бут 3,15).

Земне житло Діви Марії складалося з двох частин: вирубаного в скелі грота, який і сьогодні можна побачити в базиліці Благовіщення в Назареті, і будинку, добудованого з каменя до стіни скелі. Передання говорить, що у 1291 році, коли хрестоносці, втрачаючи останній укріплений порт Аккон, були остаточно витіснені з Палестини, ангели перенесли добудовану частину дому Марії спочатку до Трсату (нині – район хорватського міста Рієка), а потім – 10 грудня 1294 року – до Лорето. Мабуть, саме тому Діва Марія Лоретанська завжди вважалась покровителькою подорожніх. До Неї, просячи про заступництво, також звертались і звертаються  нині вигнанці та емігранти, котрі, подібно як і Назаретський Дім, були змушені залишити свою землю.   

1920 року папа Бенедикт XV оголосив Лоретанську Богоматір покровителькою тих, хто подорожує у повітрі. Відтоді авіатори всього християнського світу звертаються до Неї як до своєї Небесної заступниці, яка береже їхнє життя в повітрі й на землі.

Але легенда про ангелів, як виявилось, не позбавлена реальних підстав. Нині на підставі досліджень архівних документів, археологічних розкопок, а також філологічних та іконографічних опрацювань, дедалі більше підтверджується гіпотеза, що камені, з яких збудовано Святий Дім, були привезені в Лорето на кораблі сім’єю Анжелі (Ангели) – правителів Епіру, області на південному заході Греції. Не так давно знайдено документ, датований вереснем 1294 року, який стверджує, що Нічіфоро Анжелі, правитель Епіру, передав своїй доньці з нагоди її шлюбу з сином Неаполітанського короля Карла ІІ як весільний подарунок багато усього різного і в тому числі – «Святі камені Дому нашої Пані, Діви, Матері Божої». Між каменями Святого Дому було знайдено п’ять хрестів, вирізаних із червоної тканини. Такі хрести носили лицарі, які у Середньовіччі боронили Святу Землю. Не викликає сумнівів і те, що Святий Дім, як за своєю конструкцією, так і за характером використаних будівельних матеріалів, є типовим для тогочасного Близького Сходу. Крім того, технічне порівняння Дому в Лорето з гротом у Назареті показує, що це – частини однієї споруди, які доповнюють одна одну. Походження каменів, із яких складено Святий Дім, підтверджують також і сучасні дослідження в галузі обробки каміння, що використовувалось в Галілеї часів Ісуса Христа для будівництва. Ще одне підтвердження – написи на каменях. Згідно з думкою фахівців, вони були виконані християнами єврейського походження і дуже нагадують манеру письма, яка в той час була характерною для Назарета.

Фактично, Святий Дім складається з трьох стін: східна стіна, де знаходиться вівтар, була відкрита в бік гроту. Три оригінальні стіни заввишки близько трьох метрів були поставлені на місце, де тоді пролягала дорога, вони не мають фундаментів. У XVІ столітті стіни були добудовані цеглою місцевого виробництва, щоб краще допасувати святиню для проведення богослужінь. У 1507 році коштами папи Юлія ІІ за проектом архітектора Браманте було виконано зовнішнє мармурове оздоблення Дому. Його рельєфні зображення, що показують сцени Народження Марії, Заручин Марії з Йосифом, Благовіщення, Відвідин Марією св. Єлизавети, Перепису населення (північна стіна), Різдва Христового і поклоніння пастухів, Поклоніння Трьох Царів (південна стіна), Успіння Богородиці та Перенесення Святого Дому з Трсату до Лорето (східна стіна), виконані відомими митцями італійського Відродження.

Фрески, що прикрашують Дім ізсередини, належать невідомим художникам  XІV-XV століть, скоріше за все – умбрійської школи. Скульптуру Матері Божої з Дитятком Ісусом виконав у 1922 році Л. Челліані за ескізом Е. Куатріні. Матеріалом  послужила деревина ліванських кедрів, які ростуть у Ватиканських садах. Ця статуя замінила попередню, що роком раніше була знищена пожежею.

Оскільки слава Лоретанської святині хутко розійшлась по всьому світу, вона стала місцем, яке щороку відвідують мільйони паломників. І майже протягом усієї своєї історії вона притягувало до себе особливу увагу Святіших Отців, котрі з огляду на те, що тут «звершувались Божі таїнства», брали санктуарій під свою особливу опіку. Коли 4 жовтня 1962 року папа св. Йоан ХХІІІ як паломник побував у Лорето, він сказав, що «Втілення Божого Слова є дійсним обґрунтуванням молитви “Ангел Господній”, яку побожно відмовляють вірні, розсіяні по усьому світі». Тому Святий Дім – це найбільш відповідне місце як для роздумів про таїнства Благовіщення і Втілення, так і для молитви «Ангел Господній». Оскільки ж Втілення Божого Слова звершилось дією Святого  Духа (пор. Лк 1, 35), Котрий зробив Марію Матір’ю Спасителя, Святий Дім є санктуарієм Святого Духа. Той, хто входить у ці стіни, відчуває потребу постійно звертатися  до Святого Духа, просячи Його про благодаті, необхідні для того, щоби зберегти вірність Ісусу Христу, з Котрим був поєднаний в таїнстві Хрещення.

Святий Йоан ХХІІІ під час вищезгаданого паломництва до Лорето в жовтні 1962 року  зазначив також, що «тридцять років, які Ісус прожив у Назареті, поруч із Марією та Йосифом, також освячені Таїнством Втілення. … Від того маловідомого нам періоду життя Ісуса возноситься пісня прославлення, що проголошує гідність сімейного життя, а також освячення та гідність людської праці».

Нині Святий Дім міститься всередині величної базиліки, будівництво якої було розпочато у 1469 році. Всередині храм має форму латинського хреста довжиною 93 і шириною 60 метрів. У її бічних навах розташовані 12 каплиць, серед них – слов’янська каплиця, з фресками, написаними у 1913 році художником Б. Бяджетті, що показують різні події з життя свв. Кирила і Мефодія, і польська каплиця, на правій і лівій стінах якої зображено батальні сцени: перемога короля Яна ІІІ Собеського над турками під Віднем у 1683 р. та перемога польського війська над більшовиками під час радянсько-польської війни 1920 р.

Найновіші фрески, написані у 1970 році, прикрашають американську каплицю. Вони представляють Лоретанську Божу Матір як покровительку льотчиків, а також сцену Внебовзяття Марії. Заслуговує на увагу бронзова хрестильна купіль дивної мистецької роботи, виконана у 1607 році Т. Верджеллі, що знаходиться ліворуч від входу до базиліки.

По обох сторонах площі перед базилікою, що зветься Площею Мадони, збудовано палаци – Апостольський (середина XVІІІ ст.) та Ілірійський (ХІХ ст.). Дзвіниця збудована у 1754 році архітектором Л. Ванвітеллі, який завершив будівництво Апостольського палацу. Площу прикрашає фонтан, збудований на початку XVІІ століття.

Фото з Вікіпедії та сайтів Санктуарію Святого Дому в Лорето і salon24