Духовна лаїцизація (обмирщення), захоплення статистикою та функціоналізм: три простори, в яких приховуються ідоли, що завдають шкоди священницькому служінню.
Розпізнати їх допомагає зосередження погляду на Христі. Думками про це Папа Франциск ділився під час Святої Меси освячення мира, повідомляє Vatican News.
«Бути священниками, дорогі браття, — це благодать, дуже велика благодать, яка не є благодаттю, призначеною в першу чергу для нас, а для людей; і для нашого народу великим даром є той факт, що Господь обирає декого зі своєї кошари, щоб у винятковий спосіб займалися його овечками як отці та пастирі». З цього ствердження Папа Франциск розпочав свої роздуми, проповідуючи під час Святої Меси мира, яку він у Великий Четвер, 14 квітня 2022 р. вранці, очолив у базиліці св. Петра у Ватикані разом із духовенством Римської дієцезії.
Найбільша винагорода
Посилаючись на читання з Книги Одкровення, Святіший Отець зауважив, що Господньою винагородою є Його любов і безумовне прощення. «Немає більшої винагороди за дружбу з Ісусом, не забуваймо про це. Немає більшого миру, ніж Його прощення, всі ми про це знаємо. Немає вищої ціни, аніж ціна Його цінної Крові, яку ми не повинні знецінити негідною поведінкою», — сказав він.
Святіший Отець наголосив на тому, що святий Божий люд заслуговує і потребує того, щоби священики були вірними та зуміли служити з чистим сумлінням.
Зосередити погляд на Ісусі
«Очі всіх були звернені на Нього», — пише святий Лука, розповідаючи, як Ісус проповідував у синагозі в Назареті. Про погляд, зосереджений на Ісусі, говорилося у читанні з Книги Одкровення. За словами Папи, це «благодать, яку ми як священники повинні розвивати». Наприкінці дня корисно «поглянути на Господа і дозволити Йому зазирнути в наше серце». Тут ідеться не про «бухгалтерію гріхів», але про «сповнене любові споглядання»: подивитись на свій день поглядом Ісуса, побачити благодаті, дари, все те, за що подякувати Йому, — показуючи Ісусові також наші спокуси, які потрібно розпізнати й відкинути.
Наші ідоли
І якщо «витримаємо Його погляд, повний доброти», то отримаємо спонуку «показати Йому наших ідолів». Дозвіл Господеві поглянути на наших ідолів «робить нас сильними перед ними, відбирає у них силу». Бо хтось може переконати себе, ніби досконало розрізняє, що є ідолом, а хто — Богом, але на практиці він може «забирати простір у Пресвятої Трійці, щоби віддати Його дияволові через своєрідну непряму адорацію».
«Справа в тому, що ідоли мають дещо особисте, якісь елементи. Коли ми не викриваємо їх, коли не дозволяємо Ісусові показати нам, що ми без причини хворобливо шукаємо в них себе самих, то ми залишаємо простір, у який входить лукавий», — сказав Папа. Він запропонував зупинитися на «трьох теренах прихованого ідолопоклонства», які лукавий використовує для того, щоб «позбавити нас сили нашого покликання пастирів» і віддалити «від благодатної та сповненої любові присутності Ісуса, Святого Духа й Отця».
Духовна світськість
Як зауважив Святіший Отець, перший простір прихованого ідолопоклонства відкривається там, де є «духовна світськість». Це «пропозиція життя культурою тимчасового, культурою зовнішнього вигляду, культурою гриму», сказав Папа, згадуючи слова зі своєї проповіді в Домі св. Марти під час Меси 16 травня 2020 р. Її критерій — «тріумфалізм без хреста». Спокуса слави без хреста суперечить самій особі Ісуса, який упокорив себе у втіленні і, як знак протиріччя, сам є єдиними ліками проти кожного ідола. Євангеліє розповідає про те, як Ісус приходить до простої каплиці в своєму малому селі, щоб нести ту саму благовість, яку звіщатиме наприкінці віків, коли прийде у славі, оточений ангелами. Наші очі мають бути зосереджені на Ньому зараз так само, як будуть зосереджені на Ньому потім. «Світськість, яка полягає в шуканні власної слави, викрадає у нас присутність Ісуса покірного та приниженого, Господа, близького до всіх, Христа, який страждає з усіма тими, хто страждає. Мирський священник — це ніщо інше як клерикалізований язичник», — сказав Папа.
Прагматизм чисел
Наступний простір прихованого ідолопоклонства з’являється там, де «надають першість прагматизмові чисел». Уражених цим ідолом упізнаємо з «любові до статистик», які можуть «відкидати будь-які особисті риси в дискусії, надаючи перевагу критерієві більшості, який зрештою стає критерієм розпізнавання», «а це негарно». Але в цьому захопленні числами ми «шукаємо себе самих», утішаючись контролем, що його нам дає логіка, «яка не цікавиться обличчями».
«Рисою великих святих, — сказав Папа Франциск, — є те, що вони вміють відступити настільки, щоби ввесь простір віддати Богові. Це відступання, забуття про себе, бажання бути забутим усіма є рисою Святого Духа, який не має зображення. Святий Дух не має власного зображення саме тому, що весь є Любов’ю, яка дає сяяти образові Сина, а в Ньому — образові Отця».
Функціоналізм
Третім простором прихованого ідолопоклонства Папа назвав простір, який відкривається через функціоналізм. «Ментальність функціоналізму не терпить таїнства, а наголошує на ефективності. І крок за кроком цей ідол заступає в нас присутність Отця», — сказав Наступник святого Петра. Отець, який є Творцем, не лише робить так, щоб речі «функціонували», але «творить» — як Батько, з ніжністю й піклуючись про свої створіння. Функціоналіст не вміє радіти благодатями, які Святий Дух виливає на свій люд. «Священник із ментальністю функціоналізму має власну поживу, якою є його еґо. У функціоналізмі ми відкладаємо адорацію Отця в малих і великих речах свого життя та вдовольняємося ефективністю власних програм», — зазначив Папа.
Ісус показує дорогу
Підсумовуючи, Святіший Отець вказав на те, що два останні простори прихованого ідолопоклонства підмінюють «емпіричним підтвердженням» надію, яка є «простором зустрічі з Богом. Приховування цих ідолів, небажання демаскувати їх шкодить священницькій вірності та особистим стосункам із Господом. Й «Ісус — це єдина дорога», щоб не помилитися в тому, що відчуваємо, до чого веде наше серце. Він — єдиний спосіб розпізнавання, коли порівнюємо себе з Ним «так, якби Він і сьогодні сидів у нашому парафіяльному храмі і сказав, що все збулося».
«Ісус Христос, як знак протиріччя (що не завжди є чимось кривавим і суворим, бо милосердя — це знак протиріччя, а ще більше ним є лагідність), — Ісус Христос робить так, що ці ідоли проявляються, що можемо побачити їхню присутність, їхнє коріння і те, як вони діють; і так Господь може знищити їх», — сказав Папа. Під кінець проповіді він заохотив священиків бути пильними, щоб «не відродився кукіль цих ідолів, яких ми зуміли сховати між борознами свого серця».
Відновлення обітниць та освячення єлею
Після короткої призадуми відбулося відновлення священницьких обітниць, що завершилося молитвою за всіх священиків. Далі відбувся обряд освячення священних єлеїв, які використовуються при уділенні святих таїнств: єлею катехуменів, що вживається при хрещенні, єлею хворих, що використовується для єлеопомазання, та мира, що вживається при уділенні таїнств конфірмації та священства.
Сьогодні увечері Папа умиватиме ноги в’язням під час Меси Вечері Господньої у в’язниці Coena Domini в Чівіттавеккіа. «Ми вдячні Святішому Отцю, — прокоментував Дон Рафаеле Грімальді, інспектор капеланів італійських в’язниць, — за те, що він знову обрав екзистенційну периферію, місце близькості, щоб відновити повідомлення про близькість і надію у світі».
фінансово.
Щиро дякуємо!
