Війна: зболена земля

Новенна свідчень перед Зісланням Святого Духа, яку підготували Сестри Служниці Святого Духа.

День 1. Війна: втрачена домівка
День 2. Війна: порятунок життя
День 3. Війна: доля жінки
День 4. Втрачена старість
День 5. Війна: відповідь Церкви
День 6. Війна: голос правди і надії
День 7. Війна: втрачена батьківщина
День 8. Війна: братерство

Я народилася з великої любові. Мій Батько, Бог, дав мені все найкраще: чудові родючі землі, густі тінисті ліси, широкі ріки, вкриті смереками буйні гори, вільні степи і чисте безкрає небо. Бог дав мені це у посілість і щедро благословив. Мій народ був завжди богобійним і в подяку за таку Божу щедрість будував золотоверхі церкви, які відображали Господню славу і любов до нас.

Але у мене завжди був мій брат Каїн, який з заздрощів хотів мене вбити. Цей Каїн із мого народу. За 30 срібняків він був готовий продати свою Батьківщину; на митниці, в лікарнях, школах та університетах він безустанно брав хабарі у сліпій вірі, що грошей колись стане достатньо. Він розкрадав державне майно і допомогу з-за кордону, бо ж комунізм колись навчив, що те, що спільне, — то нічиє і його завжди треба взяти. Цей Каїн випивав кров із мого народу і знесилював його зсередини.

Був ще інший Каїн. Бог теж його любив і дав йому все потрібне для життя. Але він, як люцифер, вибрав зло, гординю й вирішив нести смерть. Тепер цей Каїн нищить мою землю, вбиває, ґвалтує моїх дітей і жінок, розстрілює моїх мужніх чоловіків, знищує міста і селища та безкарно грабує здобуте тяжкою працею моє майно.

Я, Україна, помираю в завалах розбомблених будинків, у розстріляних «градами» містах, полях і лісах, у вивезених і катованих по російських в’язницях військових, підірвана на мінних полях у цивільних і військових авто.

Я помираю, але й постійно воскресаю заради живих моїх дітей, які з надією дивляться в майбутнє. Він, мій Батько, несе мене на своїх руках і ділить зі мною цей біль смерті. Він знає, що я воскресну разом із Ним. Амінь.