Католицька Церква просувається правильно на синодальному шляху. Така думка кардинала Жана-Клода Оллеріша, архієпископа Люксембурзького.
«В будь-якому разі, Синод це не щось, що сходить згори, він здійснюється через вслуховування в голоси охрещених, через які діє Святий Дух. Натомість модель Церкви ієрархічної віджила своє», — сказав кардинал Оллеріш 11 листопада ц.р. в австрійському місті Айзенштадті, на святкуванні дня св. Мартина Турського. «Ми всі — Церква, ми — люд Божий, єпископ так само його частина [як інші]. Інколи він іде попереду, інколи посередині, інколи й позаду».
«Слухання Божого люду важливе особливо для провідників Церкви», — сказав ієрарх, який є Генеральним доповідачем XVI Звичайної асамблеї Синоду єпископів, що відбудеться в Римі у жовтні 2023 року. Кардинал говорив виходячи з власного досвіду: наприклад, що він завжди старається налагоджувати контакти з молодими людьми, щоб пізнавати їхнє життя, таке постійно мінливе. «Те, чого деякі люди зазнають у своїх сім’ях, більш-менш можливе й у випадку духовенства. Якщо я як єпископ завжди оточую себе стабільною групкою тих, що мислять так само, як я, і ми постійно зміцнюємо одні одних у власних переконаннях, то ми втрачаємо контакт із реальністю», — ствердив ієрарх.
Кардинал Оллеріш зазначив, що «люд Божий природно рухається з різними швидкостями, не всі їдуть однією й тією самою смугою, дехто навіть трохи дуже праворуч або ліворуч». «Однак якщо в цьому бутті в дорозі ми дивимося на Христа, який іде посеред нас, то завдяки Ньому також завжди бачимо наших співбратів. Ті брати і сестри мають бути прийняті попри всі відмінності».
«Здолаймо цей шлях разом і вчімося одні від одних», — закликав кардинал. Різні досвіди й думки треба розглядати як збагачення. В цьому контексті кардинал виступив також проти «авторитарного європейського християнства». Про євангелізацію він сказав: «Якщо до людей прийти насамперед із моралізуваннями, то ніхто не буде зацікавлений християнством. Але якщо я говорю про життя, про те, як я захоплений Христом, то люди слухають».
Загалом кардинал задоволений участю локальних Церков у нинішньому синодальному процесі. «Навіть якщо ж країни та дієцезії, які в першій фазі всесвітнього синодального процесу брали участь тільки формально, то загалом у Церкві настало велике пробудження. Навіть ті, хто далеко від Церкви, знову виявляють зацікавлення і відчувають, що до них ставляться серйозно і їх слухають», — сказав він в інтерв’ю для австрійської католицької агенції «Kathpress».
Митрополит Люксембурзький зазначив, що переважна частина праці Синоду це ще питання майбутнього. «Опублікований Ватиканом робочий документ, який об’єднує попередні результати для подальшої праці на другій, континентальній фазі Синоду, становить точне відображення того, що люди досі внесли. Люди можуть довіритися! Ми їх слухаємо, не інструменталізуємо. Таким є завдання пастирів, про що, можливо, останнім часом дещо призабули», — сказав кардинал.
У процесі, що проявився на сьогодні, ієрарх бачить кілька основних проблем люду Божого. «Перше питання, яке є правдивим повсюди у світі: ми не можемо бути Церквою, яка виключає людей. Ми повинні бути в дорозі разом з усіма». Є різні категорії людей, «регіонально виключених», пояснив кардинал. Наприклад, в Африці великою проблемою є полігамія.
Друге важливе питання — жінки. Тут проявляються різні акценти. «На Заході багато хто хоче дияконату для жінок або навіть священства жінок; на інших континентах такого нема, але всюди роль жінок це проблема. Що жінкам потрібно надати більше місця в Церкві, що Церква повинна стати на захист прав жінок у тих країнах, де їх не поважають».
Третій важливий пункт синодального процесу — відвернення від клерикалізму і більша співвідповідальність вірних у Церкві. Через хрещення люди стають суб’єктами в Церкві і набувають покликання через загальне священство, до відповідальної співучасті у Церкві. «І це місце Церква повинна їм дати», — зазначив кардинал Оллеріш.
Так само важливо те, що Церква, яка не є місійною, також не є Христовою. «Найпершою справою є проголошення смерті й воскресіння Ісуса Христа. Але мовою, зрозумілою для людей, у літургійній формі, у служіння якої люди можуть включитися. Це має променіти в усьому нашому житті, в нашій діяльності на благо природи, справедливості, миру. Це є правильним розумінням місії та відходом від такої позиції Церкви, за якої йдеш на молитву в неділю, а потім життя точиться далі, ніби недільної Меси й не було».
Ієрарх не приховує подиву від того, що Папа Франциск подовжив синодальний процес до 2024 року. «Мета процесу — не звичайний обмін думками, а радше слухання, і це слухання має провадити до поглиблення моєї віри. Я повинен взяти те, що почув перед Богом, поділитися цим з іншими. Індивідуальне слухання має стати слуханням спільнотним і ми повинні відкрити в цьому слуханні голос Божого Духа. А це вимагає часу».
А підсумковий документ першої фази, про який уже згадувалося, призначений не тільки для делегатів континентальної фази Синоду, наголошує кардинал, Єпископи отримали цей документ, «щоб поділитися ним із Божим людом». «Робочий документ був відповіддю на те, що люди принесли раніше. Тепер вони мають побачити, чи воно там є». І, звісно, локальні Церкви мають далі над ним працювати. Є чимало пунктів, які не стосуються Вселенської Церкви, але можуть бути розглянуті, а також розв’язані або й реалізовані по місцевих Церквах. Те саме кардинал обіцяв зробити у себе в Люксембургу. «Я би нічого не вирішував самотужки. Це не так, що в єпископі діє тільки Дух Божий. То був би дуже обмежений спосіб спілкування Духа зі світом. Я хочу почути людей і разом із ними ухвалити рішення».
Архієпископ Люксембурзький і голова Комісії єпископатів Євросоюзу (СОМЕСЕ) виголосив свої роздуми в катедрі Айзенштадта як почесний гість. Урочистість св. Мартина завершилася традиційною процесією зі світильниками від замку Естергазі до катедри, де відбулося благословення дітей.
фінансово.
Щиро дякуємо!
