Монгольський кардинал: візит Папи допоможе відчути себе в центрі Церкви

В інтерв’ю для Ватиканських медіа, Апостольський префект Улан-Батора кардинал Джорджо Маренґо розповів про особливості місцевої Церкви та її виклики.

Від 31 серпня до 4 вересня 2023 р. Папа Франциск здійснить Апостольську подорож у Монголію. В інтерв’ю для Vatican News кардинал Джорджо Маренґо, Апостольський префект Улан-Батора, розповів про підготовку до зустрічі зі Святішим Отцем, зазначаючи, що даний візит також послужить зміцненню вже добрих відносин між Святим Престолом і Монголією.

Ваша Еміненціє, чого Ви очікуєте від цієї поїздки Папи, темою якої є «Надіятися разом»?

Я думаю, що вона допоможе, зокрема, монгольським католицьким вірним відчути себе справді в серці Церкви.  Нам, які з географічної точки зору живуть у дуже периферійній частині світу, присутність Папи допоможе відчути себе не далекими, а близькими, в центрі Церкви. Відтак це буде важливо для зміцнення відносин між Святим Престолом і монгольською державою, які вже є добрими.

Як Церква підготувалася до зустрічі Папи?

З великим ентузіазмом і великим запалом, особливо в аспекті молитви. Цей візит дуже важливий для нас, і тому ми хотіли, щоб йому передувало паломництво статуї Діви Марії, яку деякий час тому на півночі країни знайшла на смітнику бідна жінка-нехристиянка. Ця статуя відвідувала різні католицькі громади, в яких молилися Розарій, щоби призвати Боже благословення на цю подорож.

Монголія налічує близько трьох з половиною мільйонів жителів, розкиданих на величезній території у понад півтора мільйона квадратних кілометрів. Якою є Церква за величиною, яку відвідає Святіший Отець?

Вона складається з дуже маленької пастви: 1500 місцевих охрещених, зібраних у восьми парафіях та при одній каплиці. П’ять із них розташовані у столиці, а чотири — у віддаленішиих районах. Це невелика, але дуже жива спільнота.

Якими є основні напрямки діяльності Церкви?

Це душпастирство, яке прагне зосередитися насамперед на якості вибору, здійсненого людьми віри. В усьому цьому нам допомагають близько 70 місіонерів, серед яких 25 священиків, 30 монахинь і хороша група мирян. До цієї артикульованої церковної структури ми також маємо включити двох місцевих священиків: поки що вони єдині, але я впевнений, що з часом їх буде більше.

Сімдесят відсотків діяльності Церкви пов’язано з проектами, спрямованими на цілісне сприяння людині: від освіти до охорони здоров’я, включно з опікою над найбільш вразливими людьми. Але вона також опікується життям віри, яке набуває конкретної форми через передкатехуменат (першу євангелізацію), катехуменат, літургійне життя та постійну катехизацію.

Які виклики стоять перед Церквою в Монголії?

Перший, найважливіший виклик — жити згідно з Євангелієм. Великий виклик для кожної спільноти — це бути учнями та місіонерами. І ця послідовність життя виливається в потребу дедалі більшого вкорінення в монгольському суспільстві, з надією на сильнішу згуртованість конкретної Церкви навколо спільного проекту. Іншим викликом є інкультурація, яка займає багато часу, оскільки супроводжує дозрівання віри в даному культурному контексті. Нарешті, існує виклик формування місцевих катехитів, душпастирів і, звичайно, місцевого та міжнародного духовенства.

Монголія — нація, в якій більшість населення сповідує буддизм, а також є значні ісламські та шаманські релігійні групи. Наскільки важливим для місцевої Церкви є міжрелігійний діалог?

Міжрелігійний діалог завжди позначав досвід Церкви в Монголії. Церква опинилася, зокрема, і з необхідності в ситуації абсолютної потреби взаємин із вірними інших релігійних традицій. Це фундаментальний вимір, який завжди супроводжував нас і який в останні роки посилився настільки, що зустрічі між релігійними лідерами, які раніше відбувалися щорічно, тепер організовуються кожні два місяці. Ці зібрання, які відбуваються в Улан-Баторі, служать для того, щоб краще пізнати один одного і поділитися нашими життєвими шляхами.

Як Церква Монголії переживає синодальний шлях?

Майже спонтанно, оскільки синодальний вимір є частиною нашого церковного досвіду. Динаміка консультацій з усіма церковними компонентами належить до практики цієї Церкви. Приємно відчувати себе в повній гармонії з усім католицьким світом на цьому етапі, коли Вселенська Церква призупиняється, щоб більше роздумувати над синодальністю.

Якою є соціальна ситуація в країні сьогодні?

Монгольське суспільство перебуває у фазі великої трансформації. Відбувається швидке становлення соціальних і культурних моделей, які є новими порівняно з традиційними. Це нація, що переживає неспокій, економічне зростання якої також змушує змінювати спосіб життя, який стає все більш відкритим до глобалізації. Цей стрімкий розвиток несе з собою можливості, але також і ризики, наприклад, залишення позаду тих, хто не може йти в ногу з часом, або послаблення деяких місцевих традицій, які, натомість, сприяють більшій соціальній згуртованості. Словом, це країна, яка хоче показати решті світу свій потенціал.

А якими є взаємини між Церквою і громадянським суспільством?

Є щирий діалог. Є відносини взаємного збагачення, які особливо посилилися в останні роки. Ми у свій маленький спосіб намагаємося зробити так, щоб наш досвід віри міг збагачувати суспільство в гармонії з іншими релігійними реаліями. У цьому сенсі хочу зазначити, що в цій сфері є багато спільних ініціатив, які виявляються дуже плідними.