Цього тижня архієпископ Віктор Мануель Фернандес офіційно розпочне свою діяльність на посаді очільника голови Дикастерію віровчення.
У своєму ексклюзивному інтерв’ю для National Catholic Register він розповів про «унікальну харизму» наступника Петра, застеріг від «єресі та розколу» єпископів, що критикують доктрину Папи Франциска, а також відповів на питання про благословення гомосексуальних зв’язків і про німецький «синодальний шлях».
Нагадаємо, що призначення Фернандеса новим префектом Дикастерію віровчення наробило багато галасу ще до його офіційного вступу на цю посаду. Архієпископ, якого вважають «тіньовим співавтором» енцикліки «Amoris Laetitia», неодноразово висловлював стосовно низки питань (таких як людська сексуальність, одностатеві зв’язки, Святе Причастя для розлучених і повторно одружених тощо) погляди, які кардинал Мюллер, що свого часу також був головою Конгрегації віровчення, називав єретичними. Суперечки викликала також його книжка про поцілунки і висловлений намір переглянути енцикліку Йоана Павла ІІ про моральне вчення Церкви «Veritatis Splendor» («Сяйво істини»).
— Що для вас означає термін «модернізація Церкви»? Що це таке і чому це важливо?
— Я би ніколи не застосував до Церкви термін «модернізація», бо ця категорія краще пасує корпораціям чи іншим установам; це не стосується надприродної реальності з вічними елементами, такої як Церква. Останні Папи вживали слово «реформа», вірячи, що є аспекти, які можуть змінюватися, але без відмови від постійного «гумусу», ґрунту, що лежить за межами плину часу, різних епох і поверхневих аспектів світу.
Вираз «модернізація Церкви» міг би призвести до помилки зарахування постійного і завжди нового багатства Церкви, включно з Євангелієм, у рамки даної епохи, яка мине, як минули і всі попередні. Словом, вислів «модернізація Церкви» не має для мене сенсу.
— Ви казали, що дуже серйозно ставитеся до слів Папи Франциска про прийняття «недавнього Магістеріуму», і що вірні повинні дати своєму мисленню «перемінитися згідно з його критеріями», особливо коли йдеться про моральну і пастирську теологію. Що таке цей «недавній Магістеріум»? Чим він відрізняється від попереднього Магістеріуму, і що ви маєте на увазі, кажучи про «переміну згідно з його критеріями»? Чи це обов’язково, і що ви, як префект, робитимете з членами Церкви, особливо єпископами і священниками, які не приймуть Магістеріуму Святішого Отця, бо вважатимуть, що він суперечить встановленому вченню Церкви?
— Коли ми говоримо про послух Учительському уряду Церкви, це має принаймні два значення, однаково важливих і неподільних. Одне — це більш статичне відчуття «депозиту віри», який ми маємо охороняти і зберігати неушкодженим. Але, з іншого боку, є харизма для цього захисту — унікальна харизма, дана Богом лише Петру та його наступникам.
У цьому випадку йдеться не про депозит, а про живий і діяльний дар, що діє в особі Святішого Отця. Цієї харизми не маю ні я, ні ви, ні кардинал Берк [прим.: Раймонд Лео Берк — захисник традиційної доктрини і морального вчення Церкви і критик німецького «синодального шляху»]. Сьогодні її має лише Папа Франциск. Тепер, якщо припустити, що деякі єпископи мають особливий дар Святого Духа, щоб судити доктрину Святішого Отця, ми потрапимо у замкнене коло (де кожен стверджуватиме, що володіє істинною доктриною), і це призведе до єресі і розколу.
Пам’ятайте, що єретики завжди думають, ніби знають справжню доктрину Церкви. На жаль, сьогодні цієї помилки припускаються не лише прогресисти, а й, як не парадоксально, деякі традиціоналістські групи.
— Одним із закидів на адресу лідерів Церкви, зокрема після Другого Ватиканського собору, є відсутність ясності у вченні Церкви. Як окремі вірні католики можуть знайти шлях до спасіння, коли вчення Церкви затьмарюється дебатами під впливом того, що вони могли би вважати мирськими цінностями, які проникли у Церкву, і очевидною невпевненістю, яка з цього випливає? Що ви, як префект, можете зробити, щоб допомогти вирішити цю непевність?
— Дискусії (а отже, певна неясність) були протягом усієї історії Церкви. Були запеклі дебати між Отцями Церкви, були дебати між релігійними орденами, і як тут не згадати про «de auxiliis», де дві групи теологів та єпископів засуджували одна одну [щодо питання зв’язку між божественною благодаттю та вільною волею], доки Папа не вирішив, що це відкрите питання, і не заборонив їм висловлюватися з осудом?
Але навіть у таких ситуаціях, які можуть здаватися скандальними, Церква дозріває і зростає у своєму розумінні деяких аспектів Євангелія, які раніше були недостатньо висвітлені. Я вірю, що Дикастерій може бути простором, здатним прийняти ці дебати і взяти їх у рамки безпечної доктрини Церкви, уникаючи таким чином більш агресивних, заплутаних і навіть скандальних дебатів у медіа.
— У липневому інтерв’ю для «InfoVaticana» ви, здається, були відкритим до церковних благословень одностатевих пар, якщо це можна робити, уникаючи «плутанини». Чи могли б ви детальніше пояснити, що мали на увазі? Про яку плутанину йдеться?
— Я мав на увазі плутанину між поняттями одностатевого союзу та шлюбу. На даний момент зрозуміло, що Церква розуміє подружжя лише як нерозривний союз між чоловіком та жінкою, що через свої відмінності природно відкриті до життя.
— Ви казали, що доктрина не може змінюватися, але може змінюватися наше розуміння. Втім деякі церковні спостерігачі вважають це підривом незмінного вчення Церкви під виглядом пастирської допомоги вірним, що створює фальшиву дихотомію між доктриною і пастирською практикою. Чи вважаєте ви доктрину перешкодою для справжнього співчуття, і якщо так, то чому?
— Істинна доктрина може бути лише світлом, дороговказом для наших кроків, надійною дорогою і радістю для серця. Але зрозуміло, що навіть Церква повністю не осягнула всього багатства Євангелія. У деяких областях Церкві знадобилися століття, щоб чітко викласти аспекти доктрини, які в інші часи вона не бачила так чітко.
Сьогодні Церква засуджує тортури, рабство і смертну кару, але це не було так само чітко виражене у минулих століттях. Догми були необхідні через наявність питань, які були недостатньо зрозумілими.
Доктрина не змінюється, Євангеліє завжди буде тим самим. Одкровення вже встановлене. Але немає сумнівів, що Церква завжди буде крихітною серед такої неосяжності істини та краси і завжди потребуватиме зростання у своєму розумінні.
— Яким буде ваш підхід до німецького «синодального шляху»? Наскільки, на вашу думку, відкритість до благословень одностатевих зв’язків і висловлене вами бажання сприяти м’якішому підходу до єретичних теологів чи позицій може покращити ситуацію в Німеччині?
— Церква у Німеччині має серйозні проблеми і, очевидно, має думати про нову євангелізацію. З іншого боку, сьогодні вона не має теологів рівня тих, що були у минулому. Ризик «синодального шляху» полягає у вірі в те, що завдяки впровадженню прогресивних нововведень німецька Церква процвітатиме. Це не те, що запропонував би Папа Франциск, який наголошував на оновленому місіонерському охопленні, зосередженому на проголошенні Керигми: нескінченної Божої любові, проявленої у розп’ятому і воскреслому Христі.
Я не знаю, чому деякі ваші колеги ототожнюють мене з німецьким стилем, про який мені досі мало відомо. Дивіться, моя найвідоміша книжка називається «5 хвилин Святого Духа» і містить щоденні роздуми про Святого Духа, які розійшлися накладом у 150 000 примірників. Ви про це знали?
З іншого боку, я був настоятелем, а також дієцезіяльним єпископом. Підіть і спитайте моїх парафіян, чим я займався як парафіяльний священник, і ви почуєте у відповідь: євхаристійною адорацією, катехитичними курсами, біблійними курсами, домашніми місіями з Пресвятою Дівою і молитвами благословення дому. У мене було 10 молитовних груп і 130 молодих людей.
Як дієцезіяльний єпископ, я запитував людей про те, про що говорив під час проповідей та відвідин парафій: про Христа, про молитву, про Святого Духа, про Марію, про освячення. А торік я запропонував усій архідієцезії зосередитися на «спільному зростанні у святості». Що би не казали ваші колеги, це була моя формула боротьби з релігійною байдужістю суспільства. Як і Папа, я вірю, що без містики ми йдемо у нікуди.
Читайте також: Джордж Вайґель: архієпископу Фернандесу ще треба багато вчитися
фінансово.
Щиро дякуємо!
