Зараз, на жаль, часто доводиться мати справу зі складним і болючим питанням похорону. І буває, що до болю втрати додається ще біль від того, що когось із християнської родини ховають під предивні коментарі служителів похоронного бюро, які виголошують свій «службовий текст скорботи», не завжди згідний з вірою Церкви, або запрошують рідних покійного до жестів, не відповідних ученню Христа.
Що робити християнам, і конкретно нам — католикам, щоб похорон близької людини відбувся без порушень у цій царині? На запитанням CRЕDO відповідає о. Патрик Оліх OFM, член Літургійної комісії Конференції єпископату РКЦ в Україні.
— Отче, як людям зараз правильно вирішувати такі питання? Не завжди у близьких вистачає сил у тяжку хвилину спротивитися «державному сервісу», а він не завжди належний. Ось, скажімо, на нещодавньому засіданні Конференції єпископату в Польщі було обговорено зокрема «участь світського служителя під час обряду християнського похорону», і преса тут-таки повідомила, що єпископат це заборонив.
— По-перше, це дуже неточне переказування інформації. На християнському похороні можуть бути присутні всі — зокрема, і відповідальний за організацію похорону з боку якоїсь похоронної фірми. Дивно читати, що комусь можуть заборонити брати участь у похороні з огляду на його функцію. Бо — по‑друге — священник, диякон чи інша уповноважена особа, яка головує в обряді похорону, має свої функції, що не виключає присутності інших осіб, які виконують свої особливі завдання. Так, хтось читає біблійні читання, хтось співає, виконує служіння біля вівтаря, грає на органі. Поміж таких функцій є і той, хто дбає про організаційну складову обряду.
Дивіться також:
Навіщо ставити свічки на гріб?
У «Загальному вступі» римського ритуалу обряду поховання сказано: «Слід пам’ятати, що під час звершення похоронних обрядів кожний, хто належить до Божого народу, має доручене йому завдання чи служіння: це батьки і рідні, організатори похоронних церемоній, сама християнська спільнота і, врешті, пресвітер, який проголошує віру і виконує служіння розради, головуючи під час літургійних обрядів та звершуючи Євхаристію» (пункт 16). Як видно з цього тексту, серед інших говориться і про організаторів похоронних церемоній. Тож їхня присутність не виключена.
— Що Ви можете сказати про елементи світської обрядовості під час християнського поховання?
— Треба сказати, що похорон це не таїнство, тож Церква дає певну свободу, більшу від тієї, коли справа стосується обрядів священних таїнств. У тому ж «Загальному вступі» читаємо: «При відправі похоронних обрядів своїх братів і сестер християни нехай намагаються підтвердити свою надію на вічне життя. Проте це не можна робити так, щоби склалося враження, що вони не знають або ігнорують спосіб мислення та звичаї людей свого часу і своєї країни стосовно померлих.
Тому все те, що у сімейних традиціях, місцевих звичаях або в прийнятих у суспільстві формах похорону здається вартісним, нехай вони охоче включать у свої обряди.
Ті ж елементи, які можуть здатися суперечними Євангелію, належить змінити таким чином, щоби під час звершення обрядів поховання для християн вони виражали пасхальну віру та проявляли істинний євангельський дух» (пункт 2).
Тобто Церква свідома того, що є певні обряди, притаманні окремим народам або частинам країни. Якщо вони відповідають християнській вірі, то їх можна додати до обряду або допасувати до нього. Обряд похорону в Римо-Католицькій Церкві в Україні був опублікований 2018 року, і там можна побачити такі адаптації.
Дивіться також:
Чого не можна робити на похороні
— Бюро ритуальних послуг пропонують своєрідного керівника обряду…
— Так, можна зустріти такий феномен. Звісно, значною мірою від родини залежить те, щоб обрати відповідну організацію та домовитись із самим організатором. На жаль, можна зустріти багато забобонних і язичницьких традицій, які не узгоджуються з християнством. З практичного погляду, в обряді християнського поховання головує відповідно приготовлена людина — священник, диякон, і саме він має подбати, щоб ніхто інший не виконував його функцій. А родина має відповідно все проговорити, щоб навіть і поза християнським обрядом не було таких язичницьких жестів. Бо виходить, що і Богу свічка, й іншим уклін. Це, звісно, було би неправильно.
На мою думку, християни мають відповідно виховувати працівників похоронної служби.
фінансово.
Щиро дякуємо!
