Святий Григорій Великий — про архангелів та їхні імена

Деякі ангели, що мають особливу місію на землі, отримують від Бога власні імена. Ці імена означають служіння, яке вони уповноважені виконувати серед людей.

У своїй проповіді з нагоди свята Архангелів папа св. Григорій Великий розповів про значення їхніх імен, посилаючись на відомості зі Святого Письма.

«Майже кожна сторінка Святого Письма свідчить про існування ангелів і архангелів. У пророчих книгах написано про херувимів і серафимів. Апостол Павло перелічує ще чотири ангельські чини, кажучи: “[Христос] вище від усякого начала, власті, сили й володарства та всякого імені, яке б воно не було, не тільки на цьому світі, але й на тому, що буде” (Еф 1, 21). Пишучи до колосян, він також зазначає: “бо в Ньому [Богові] все було створене, що на небі і що на землі, видиме й невидиме: чи то престоли, чи господства, чи начала, чи власті, все було ним і для нього створене” (Кол 1, 16). 

Треба розуміти, що “ангел” — це назва їхнього стану, а не їхньої природи. Бо святі духи небесної батьківщини завжди є духами, але ангелами вони стають лише тоді, коли щось звіщають. Тих, хто сповіщає про найважливіші речі, називають “архангелами”. Ці архангели також отримують спеціальні імена, що описують їхню особливу чесноту. Михаїл означає “хто ж як Бог?”, Гавриїл — “сила Божа”, а Рафаїл — “ліки Божі”. 

Щоразу, коли потрібно зробити щось, що потребує великої сили, [Господь] посилає Михаїла, щоб з його дій та його імені ми збагнули: ніхто не може зробити того, що може зробити Бог. Отже, ми бачимо, що стародавній ворог, який через свою гординю бажав уподібнитися до Бога, кажучи: “На небо зійду, над Божими зорями мій престол поставлю й возсяду на горі зборів, на краю півночі” (Іс 14, 13), наприкінці світу призначений для боротьби з Архангелом Михаїлом. 

Так само й Гавриїл був посланий [Богом] до Марії. Названий “силою Божою”, він прийшов, щоб сповістити про Того, хто прийшов як смиренна людина, щоб приборкати космічні сили. 

Ім’я Рафаїла, як ми вже сказали, тлумачиться як “ліки Божі”. Він розвіяв ніч сліпоти Товита, торкнувшись його очей: “і був посланий Рафаїл, щоб вилікувати обох їх: у Товита зняти з очей більма, щоб він міг знову бачити світ Божий, а Сару, дочку Рагуела, віддати за жінку Товії, синові Товита, і звільнити її від Асмодея, лихого демона” (Тов 3, 17)».