Культура

Дух і плоть. Людське тіло на середньовічних надгробках

07 Листопада 2023, 12:59 1084 Ольга Герасименко

Середньовічне мистецтво не цуралося смерті. Воно закликало дивитися їй в обличчя, а не відвертатися, тому для нього були характерні зображення, які можуть здаватися сучасній людині дивними або й відверто моторошними.

Ця тенденція стала особливо помітною у XIV столітті, коли «чорна смерть» викосила третину населення Європи. Тодішні митці створювали образи і скульптури, що закликали людей пам’ятати про смерть (memento mori!), яка завжди стоїть за спиною, не жаліючи ні старих, ні малих; однак епідемія чуми — не єдина причина.

Мислення середньовічних людей дуже відрізнялося від нашого сучасного; межа між потойбічним і тутешнім була для них вельми умовною. Пекло, чистилище і рай були не високочолими філософськими концепціями, а такою ж реальністю, як власний дім, сусідське поле чи парафіяльний храм. Смерть сприймалася як щось цілком природне, земне життя — як тимчасове випробування на шляху до вічності, а реалії життя утверджували людей у такому сприйнятті.

Середньовічні митці, що стикалися зі смертю щодня, дуже творчо підходили до зображення мертвих тіл. Вони зображували не лише скелети і черепи, а й трупи на різних стадіях розкладання. У тогочасному скульптурному мистецтві був навіть окремий напрямок під назвою «транзі» (фр. transi — заціпенілий): це тип надгробків, виконаних у вигляді мертвого тіла на різних стадіях розкладання. 

 

Надгробок Катерини Медичі, королеви Франції (1589)

 

У різних регіонах були свої традиції таких зображень: скажімо, в Англії користувалися популярністю надгробки у вигляді муміфікованих тіл, тоді як у Франції частіше зображували трупи, поточені червою. Іноді надгробки у жанрі «транзі» поєднували у собі дві фігури: образ померлого, яким він був за життя, і образ його мертвого тіла, якого вже торкнулося тління.

 

Надгробок медика Ґійома де Арсіньї (1393)

 

«Людина з червою» (Буссю, Бельгія, XVI ст.)

 

Для Англії традиційним було зображення обох фігур у лежачій позі та в повний зріст; у Франції постать живого зазвичай стояла навколішках у молитовній позі. Іноді зображення живої людини було зовсім невеликим, однак незмінним було одне: «жива» фігура, що символізувала душу, завжди розміщувалася над «мертвою» — це, попри загальний похмурий настрій таких скульптур, символізувало перемогу духа над плоттю, а життя вічного — над життям земним.

 

Надгробок Джона ФіцАлана, герцога Арундельського (Англія, XIV ст.)

 

Надгробок англійського єпископа Річарда Флемінга (1431)

 

Особливе місце в історії середньовічної поховальної скульптури займає «Пам’ятник серцю Рене де Шалона» — надгробок, замовлений герцогами Лотарингії для молодого князя, що загинув на полі бою. Він стоїть у храмі св. Стефана у французькому місті Бар-ле-Дюк. На відміну від інших надгробків цього типу, де фігури зазвичай стоять навколішках або лежать, скульптура, що зображує мертве тіло князя де Шалона, стоїть, тримаючи в руці камінь у формі серця.

 

«Пам’ятник серцю Рене де Шалона» (1544)

 

Дослідники вважають, що спочатку в руці статуї був золотий або позолочений контейнер, у якому зберігалося справжнє забальзамоване серце померлого, однак він зник під час хаосу та масового вандалізму часів французької революції.

Змальовуючи жаскі й натуралістичні деталі тілесного посмертя, середньовічні скульптори часто додавали до своїх творів істот, які бенкетують над тілами. Не обмежуючись червою, вони зображували на мертвих тілах жаб, ропух та змій — це було характерно, зокрема, для Австрії та Німеччини. Попри моторошність таких картин, помилкою буде вважати, ніби тогочасні митці мали занадто бурхливу (або й не зовсім здорову) уяву і що вони прагнули якомога сильніше налякати людей. 

 

Надгробок Франсуа де Сарра (Швейцарія, XIV ст.)

 

Ми знаємо, що змії та жаби не харчуються мертвими тілами; навряд чи цього не знали середньовічні люди, реальність смерті для яких була набагато ближчою, ніж для нас. Справа в тому, що такі істоти мали серед людей, які не дуже зналися на тонкощах різниці між плазунами й земноводними, стійку асоціацію зі злом, гріхом, прокляттям і смертю — передусім завдяки змієві, що спокусив нашу праматір Єву. Таким чином, зображуючи їх на надгробках, скульптори закликали людей не лише пам’ятати про свою смертну плоть, а й дбати про безсмертну душу, поки ще є така можливість.

 

Читайте також: Memento mori: смерть у сакральному мистецтві

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

[recaptcha]

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

The Coolest compilation of onlyfans porn tapes on PornSOK.com zlib project bets10 bets10 bets10 bets10 Immediate Unity