Кодекс канонічного права висловлюється чітко й однозначно: «Священник має право відправляти Месу за будь-кого, живого чи мертвого» (ККП, 901). У коментарях до цього короткого канону подано роз’яснення, у яких намірах можна молитися під час Меси, а у яких — заборонено.
Церква активно заохочує молитву про благословення для живих, які можна чітко окреслити: наприклад, за зцілення, вдалий пошук нової роботи, поліпшення сімейних стосунків, вирішення конфліктів або сили у скорботі. Можна служити Месу подяки за дари, отримані від Бога. Багато де найпоширенішим молитовним наміром є упокій душі померлої близької людини.
Природно, що не можна просити відправити Месу у намірах, несумісних із Божими заповідями: завдати комусь шкоди, розірвати стосунки тощо. Також не годиться просити про Месу за дріб’язкові та мирські справи, наприклад, щоб були гроші на новий годинник.
Також неприпустимо, щоб молитовний намір, який оголошують на початку Меси, був декларацією політичних поглядів, виразом ідеології чи рекламою. Наприклад, не може бути такого наміру: «За благословення такої-то компанії, яка продає товари Х у магазині на Хрещатику».
А як щодо Майкла Джексона?
Деякий час тому до настоятеля в Кнурові (Польща) прийшла літня пані і попросила відправити Месу за покійного музиканта.
«Священник прийняв цей намір, і таку Месу відслужать. Все залежить від доброти й коректності наміру. У даному випадку ця літня жінка не домагалася провокації — у чому я зі свого боку переконався. Вона відчувала у собі це бажання, цю потребу помолитися саме за Майкла Джексона. Вона дуже часто просить про Меси за померлих», — сказав канцлер дієцезіяльної курії Катовіце.
З цією думкою важко не погодитися.
Те, що особа відома, знаменита, і, можливо, навіть суперечлива, не означає, що відправа Меси за неї не має значення для її душі. Знаменитість, яку знають мільйони, теж може потребувати молитви. І дуже добре, що є люди, яким спадає на думку така зрозуміла і водночас абсолютно надприродна форма допомоги.
Уникати скандалів і сенсацій
Служити Месу за померлого музиканта цілком припустимо. Однак ми можемо відчувати сумніви, адже виголошення такого наміру на початку Меси може викликати сенсацію, а хтось сприйме це як жарт. Якщо ми почуємо наміри, що стосуються, скажімо, політиків, це теж може викликати сильні емоційні реакції.
У таких випадках краще публічно вживати формулу «в особливому намірі» або «у намірі, відомому Богові». Особа, яка просить про Месу, може знову й знову просити про молитву у тому самому намірі, і немає ніякої потреби зачитувати це з кафедри.
Зберігаючи намір у таємниці, ми можемо здійснити найважливіше: молитву під час Євхаристії. Про цей намір знатиме як Бог, так і той, хто попросив про молитву, при цьому він не викличе жодного зайвого галасу.
фінансово.
Щиро дякуємо!
