У день спомину св. Христофора в багатьох католицьких парафіях благословляють (саме благословляють, а не освячують!) автомобілі та інші транспортні засоби. Яке значення цього дійства?
Переважно, говорячи про благословення транспорту в день св. Христофора, використовують неправильну термінологію. Жодне з «покроплень» авто не було освяченням у тому значенні, в якому воно вживається в літургії та церковному праві. Належало би говорити «благословення».
Помилки у розумінні
Цю помилку роблять і люди з‑поза Церкви, і люди в Церкві, причому як миряни, так і духовенство. Раз по раз у парафіяльних оголошеннях можна знайти інформацію про різноманітні «посвячення». Це може бути «посвячення» шкільних портфелів та учнівського приладдя, автомобілів, їжі, будинків, місць праці, ба навіть тварин. Ще більше такого типу повідомлень розносять медіа, які не розуміються на церковній термінології. Тим часом же, щоб уникнути помилки, достатньо буде використовувати в таких ситуаціях термін «благословення».
Чому? Тому що, згідно з Катехизмом Католицької Церкви, кожне «освячення» можна зарахувати до «благословень» — але не навпаки.
Ідеться про благословення, про які згадує Катехизм у частині, присвяченій сакраменталіям. Сакраменталії, за Катехизмом, це святі знаки, «встановлені Церквою як для освячення деяких церковних служінь, деяких станів життя, різних обставин християнського життя, так і для вживання речей, корисних для людини» (ККЦ 1668).
Чи будь-яку подію можна благословляти?
Конституція про святу літургію ІІ Ватиканського Собору звертає увагу, що «в добре налаштованих вірних майже кожна життєва подія освячується Божою благодаттю, яка плине з Пасхального таїнства Страстей, смерті й воскресіння Христа» (S.C. 61). Саме з цього Таїнства беруть свою міць усі таїнства й сакраменталії Церкви. Отці Собору ствердили, що завдяки цьому кожне гідне використання матеріальних речей може послужити освяченню людини та прославленню Бога.
Згідно з Катехизмом, до сакраменталій насамперед належать благословення. Вони стосуються людей, їжі, предметів, місць. «Усяке благословення є хвалою Бога і молитвою про отримання Його дарів» (ККЦ 1671). Також Катехизм нагадує, що у Христі християни приймають благословення Бога Отця — як написав св.Павло в Посланні до коринтян — «всяким духовним благословенням».
Келих не до обіду, тобто Що таке освячення
У Катехизмі можна також знайти інформацію щодо того, чим за своєю суттю є «освячення» людей, предметів або місць. Тому що «деякі благословення мають тривалу мету: їхнім наслідком є посвячення певних осіб Богові і відведення для літурігйного вжитку предметів і місць» (ККЦ 1672). Фахівець із канонічного права о.Марек Сай CSsR так пояснив, у чому полягає освячення, наприклад, якогось місця:
«Освячення — це урочистий і прилюдний обряд, із якого випливають правні наслідки у вигляді призначення місця для культових цілей у спосіб сталий і винятковий».
Як приклад благословення в такому розумінні, стосовно предметів Катехізим перелічує освячення храму або вівтаря, благословення святого мира, літургійного посуду, літургійних шат, а також дзвонів. Спрощено можна сказати, що всі вони завдяки спеціальному благословенню стають призначеними для священнодійства. Їх не використовують ні для якої іншої мети. Освячений месальний келих не використовують для обіду, а літургійні шати не вдягають, щоб піти за покупками.
Освячення дому сестер-альбертинок у Львові. Фото: Віта Якубовська
Благословення завжди і всюди
А що з благословеннями місць і предметів щоденного вжитку, яке не змінює їхнього призначення? Видання 1984 року «Обряди благословень» містить, зокрема, обряд благословення нового дому, школи чи університету, нової бібліотеки, лікарні, амбулаторії для хворих або лікарського кабінету. Там можна знайти також обряд освячення офісу, закладу праці чи магазину, засобів масової інформації, спортивних об’єктів, пристроїв та предметів, призначених для подорожі, знарядь праці, полів і посівів, пасовиськ, першоплодів, принесених до храму, ба навіть тварин.
Як саме книжка, видана Конгрегацією Божого культу, пояснює сенс і потребу таких благословень? Вона нагадує, що християни, «проваджені вірою, зміцнені надією та натхнені любов’ю», здатні не тільки розпізнати сліди Божої доброти в усіх створених речах. Також усі події на світі вони сприймають як знаки отцівського Провидіння, з яким Бог усім керує. А якщо так, то завжди і всюди є нагода для молитви, для вираження Богу довіри і принесення Йому належної подяки.
Чуття віри
Далі в цій книжці можна прочитати: варто, щоб це чуття віри, завдяки якому ми як християни помічаємо присутність Бога в усіх життєвих подіях, виражалося у спеціальних обрядах, служених тоді, коли ми починаємо використовувати певні речі або входимо в новозбудовані приміщення. «Тому що ми самого Бога благословляємо і складаємо Йому подяку за нові речі чи будівлі і просимо Його про щедре благословення для людей, які користуватимуться добродійствами цих діл чи предметів».
Отець Богуслав Надольський TChr у своєму 4‑томному творі «Літургія» вказував, що благословення є проголошенням віри в Бога і схваленням сотвореного світу. Він нагадував, що справжнім адресатом благословень завжди є людина. І що кожне благословення це «нагадування про дію Бога, який благословляє, і прохання її продовжити». Благословення є освяченням людини в усіх ситуаціях її життя і досвід релігійної спільності людини з Богом.
Асоціації з магією
Як бачимо, Церква представляє глибоке обґрунтування для широкого застосування обрядів благословення, також і стосовно місць і предметів. Однак же, як в усіх ділах Церкви, також і в цьому питанні необхідна розсудливість. Особливо під час світських подій знак, яким для християнина є благословення, може виявитися незрозумілим для значної частини учасників. Він може навіть викликати асоціації з магією або й виставляти на сміх Церкву та віруючих.
Згаданий о. Надольський у статті від 2008 року звертав увагу, що серед християн з’явилася небезпечна схильність — «навіть єресь маніхейська, яка проголошувала, серед іншого, що матеріальні речі недобрі, злі». Спрощено кажучи, благословення мало би перетворити злі предмети на добрі. «На жаль, таке розуміння благословень надалі вельми поширене у свідомості багатьох людей», із жалем писав літургіст.
Катехизм каже ясно, що у благословеннях міститься прослава Бога за Його діла й дари. Це також заступницька молитва Церкви, щоб люди могли використовувати Божі дари в дусі Євангелія. Але благословення належить служити так, щоби для всіх учасників була ясно зрозумілою його суть.
Переклад CREDO за: о. Артур Стопка, Aleteia
Читайте також:
Освячення, посвячення чи благословення?
«Церква освячує різні речі, вилучаючи їх зі світського вжитку й призначаючи для богослужбового використання, а також посвячує людей на особливе служіння Богові[…]»
(Катехизм УГКЦ «Христос – наша Пасха, п.502).
«Церква ОСВЯЧУЄ місця зібрання і проживання своїх вірних (храми, каплиці), а також місця їхнього упокоєння (цвинтарі). У самих храмах усе церковне начиння (ікони, предмети богослужбового культу, престол, хрести, церковні дзвони) обов’язково ОСВЯЧУЮТЬ» (Катехизм УГКЦ, п. 504).
«Церква БЛАГОСЛОВИТЬ людей на здоров’я і захист від недуг, БЛАГОСЛОВЛЯЮЧИ лікувальне зілля на свято Успіння Пресвятої Богородиці; на споживання Божих дарів, БЛАГОСЛОВЛЯЮЧИ першоплоди нового врожаю на свято Переображення Господнього, а також на споживання плодів людської праці, БЛАГОСЛОВЛЯЮЧИ хліб, м’ясо, масло, сир і яйця на Великдень. Церква БЛАГОСЛОВЛЯЄ свічки на свято Стрітення Господнього, щоб нагадати про Христа як «світло на одкровення народам»; галузки на Вербну неділю, щоб прикраситися «галузками чеснот» і ними зустрічати прихід Христа» (Катехизм УГКЦ, п.508-509).
Простіше кажучи:
– ОСВЯЧУЮТЬ певні речі і місця і ці речі стають призначеними/посвяченими для сакрального вжитку.
– ПОСВЯЧУЮТЬ людей на особливе служіння Богові.
– БЛАГОСЛОВЛЯЮТЬ певні речі та продукти, що пригадує християнину про необхідність дякувати Богові за те, що Він послав і прославляти Бога за Його діла і Його дари, щоб люди могли вживати ці дари відповідно до духу Євангелія (поділитися з тим, хто цих продуктів собі дозволити не може).
Як також благословляють певні речі та продукти, щоб нагадати віруючій особі про необхідність дякувати Богові за те, що Він зробив заради нашого спасіння і як ми маємо відповісти Йому за це, наприклад, прикраситися «галузками чеснот» і ними зустрічати прихід Христа.
Прості віруючі й навіть багато священників вживають слово «посвячення» для всього, що відбувається в церкві: посвячення верби, посвячення пасок, посвячення ікон тощо. Але так говорити — неправильно. Найперше потрібно виховати культуру правильної термінології в самих священників, а відтак навчити цього і мирян. Християнська спільнота є також спільнотою духовно-інтелектуального зросту, тому навчитися правильно називати речі своїми іменами є також важливо.
фінансово.
Щиро дякуємо!
