Теоретично, Папою Римським — видимим главою Вселенської Церкви — може стати будь-який охрещений чоловік нашого світу. На практиці ж кардинали обирають Наступника святого Петра з‑посеред свого грона, під час конклаву, і майбутній Єпископ Рима повинен здобути 2/3 голосів.
На сьогодні складається ситуація, якої не бачили вже довгі століття. Вперше за такий тривалий час тільки трьома дієцезіями Італії керують кардинали. Це Сієна (кардинал Паоло Лоюдіче), Комо (кардинал Оскар Кантоні) та Болонья (кардинал Маттео Дзуппі). Таке становище пов’язане з виходом на пенсію за віком архієпископів Агрігента (кардинал Франческо Монтенегро), Анкони (кардинал Едоардо Менікеллі), Перуджі (кардинал Ґвалтьєро Бассетті) і Л’Аквіли (кардинал Джузеппе Петроккі).
За понтифікату Франциска так і не були призначені кардиналами архієпископи-митрополити єпископських столиць, які століттями традиційно вважалися кардинальськими: Мілан (Маріо Дельпіні), Неаполь (Доменіко Батталья), Турин (Роберто Реполе), Палермо (Коррадо Лорефіче), Генуя (Марко Таска), Венеція (Франческо Моралья) і Флоренція (Ґерардо Ґамбеллі). Окрім того, Римська дієцезія, єпископом якої є папа, не має Генерального вікарія (після того, як кардинал Анджело Де Донатіс став Великим пенітенціарієм), а ця посада також зазвичай пов’язувалася з наданням кардинальської гідності.
Переважна більшість із 48 італійських кардиналів — пенсіонери; 7 працюють в інституціях Апостольського Престолу і Держави Ватикан.
Окрім того, вчора, 5 серпня 2024 року, сповнилося 80 років архієпископу-сеньйору Дар-ес-Саламу в Танзанії, кардиналові Полікарпу Пенго. Відповідно, він втратив право участі в майбутньому конклаві. Кількість ієрархів, які мають право вибору наступного папи, на сьогодні становить 124 (на 236 членів Колегії кардиналів).
Із числа кардиналів-виборців Католицької Церкви 6 призначив Папа Войтила, 26 — Папа Ратцінґер і 92 — Франциск. Серед кардиналів, які вже втратили право голосу, по 37 призначили Йоан Павло ІІ і Бенедикт XVI, і 38 — Франциск.
Найстаршими за віком кардиналами на сьогодні є Алешандре ду Нашіменту (1.03.1925), аргентинець хорватського походження Естаніслао Естебан Карліч (7.02.1926) і угандієць Емануель Ватамала (15.12.1926). Наймолодші кардинали — Джорджо Маренго, італієць, який нині служить у Монголії (7.06.1974), португалець Амеріко Мануель Альвес Аґіяр (12.12.1973) і француз Франсуа-Ксав’є Бустійо, конвентуальний францисканець (23.10.1968).
Найдовший стаж у кардинальському служінні мають двоє ієрархів: Майкл Міхаї Кітбунчу з Тайланду і Алешандре ду Нашіменту з Анголи, призначені 2 лютого 1983 року.
Загалом, на початках Церкви її главу обирали і загальним народним голосом, і вказівками імператорів, і рішенням єпископів. Остаточно правила обрання Наступника святого Петра сформував аж св.Йоан Павло ІІ у конституції Universi Dominici gregis (1996). Але з плином часу нового Папу Римського стали обирати виключно з числа кардиналів, які засідали на конклавах. Останнім папою-некардиналом став Урбан VI, обраний по завершенні Авіньйонського полону, у квітні 1378 року.