Наприкінці жовтня в Польщі, у Центрі діалогу й молитви, що діє при колишньому нацистському концтаборі Аушвіц (Освенцім), був підписаний лист християн Німеччини, Польщі та України до християн РПЦ.
Серед представників європейського християнства, які засвідчили згідність думок у цьому листі, був також єпископ-помічник Львівської архідієцезії РКЦ в Україні Едвард Кава. Він погодився розповісти для читачів CREDO про цей лист, а також про свої думки стосовно такого звернення до росіян.
— Екселенціє, наприкінці цього листа стоїть дата й місце — 30 жовтня 2024 року, Освенцім. Ви мали запрошення на цю подію?
— Ні, я був там у черговій робочій поїздці за кордон, пов’язаній із Центром діалогу й молитви, який уже давно діє біля Аушвіца. Духовним наставником Центру є о.Манфред Дезелаерс, сам німець походженням. Він уже не раз приїжджав в Україну, зустрічався з різними діячами, також і зі мною; говорив про своє прагнення зробити таке звернення. Ми часто спілкувалися; зокрема, він цього літа запросив мене на 9 серпня — річницю мученицької смерті Едити Штайн. Під час тієї урочистості ми обговорювали, також з іншими представниками Католицької Церкви Німеччини та Польщі, пропозицію такого звернення.
Читайте також:
РПЦ назвала російських окупантів «захисниками віри»
Мета цього Листа була — і є — такою, щоби пробудити хоч якесь християнське почуття в тих, які нас сьогодні нищать і вбивають: тобто це християни російської федерації. Якщо вони називають себе християнами, то ми прагнемо пробудити в них це християнство, бо воно перекреслює будь-яку форму насильства чи вбивства — те, що, на жаль, вони роблять у нашій країні.
Плодом нашої праці стало оце звернення, лист, що був днями опублікований у кількох мовних версіях. Його підписання не було якимось разовим процесом; я був в Освенцімі один день і поставив підпис, зустрівся з о.Манфредом та двома іншими священниками; а представника російського православ’я, який теж це підписав, я не зустрічав, і з ним особисто не знайомий. Це звернення формувалося певний час, різні люди вносили в нього свої виправлення і доповнення, і підписували кожний окремо — жодних спеціальних конференцій чи зустрічей із цього приводу.
— Цей лист дуже емоційний, сповнений гірких закликів; однак емоції це тільки розчулення, на реальний стан справ у нашому світі емоційні документи не впливають. І, як на мене, ця емоційність побудована на схваленні російського християнства, на сумновідомому європейському «упаданні перед росією». Яке Ваше враження про загальний тон цього документа?
— Ні, там напевно немає жодного «преклонения перед россией», немає ніяких комплексів стосовно росії, — тільки звернення до християн, яке саме це й підкреслює: що росія нібито захищає традиційні цінності, тоді як насправді вона першою ж їх порушує, прикладом чого є ця війна.
Я би не сказав, що цей лист — емоційний. Він має трошки «провокативний» характер, у позитивному значенні, — щоби пробудити людей від якогось гіпнозу чи затурканості, в якій зараз перебувають християни російської федерації. Але цей лист не схиляється перед так званим «великим российским народом», бо він зовсім не «великий», хіба що в убивствах, — ані не має інших комплексів щодо росії. Його мета — заклик: якщо ви християни, то покажіть це, проявіть це! Проявіть своє християнство!
Читайте також:
Рада Церков: «Московський патріархат виправдовує погроми, катування і вбивства»
— Екселенціє, оскільки росія закриває фейсбук, ютуб, обмежує інші засоби вільного обміну інформацією, — які шанси, що це послання дійде хоч до когось у тій росії? Красивий лист англійською — це «робота на західного читача». А як його поширювати в умовах інформаційного колапсу росії, щоб це звернення дійшло?
— Воно вже дійшло. Я знаю, що вже є відгуки від людей у росії, які мають певний вплив на духовенство… воно дійде.
Я знаю, що напевно не треба просто сидіти, чекати і обмірковувати, як там і що, а треба робити всі можливі ініціативи, які можуть, будь-яким чином, зупинити цю диявольщину, якої ми зазнаємо через російську федерацію в нашій країні. Тому я певен, що цей лист, навіть якщо він є маленьким промінчиком світла, все одно має свою цінність. Якщо через цей лист задумається, навернеться, одумається хоч би якась невелика частинка християн російської федерації, то й так я певен, що це буде досягненням, за яке треба дякувати Богові.
Але цей лист напевно дійде до адресатів. Бо саме тоді, коли все закривають, коли обмежують соцмережі та інше, — інформація передається найкраще, звичайними людськими посланнями; тоді вона найбільше доходить туди, де треба. Якби вона була назагал доступна — то вона була би рішуче проігнорована чи висміяна, або відкинута. Але якщо це послання має труднощі з тим, щоби пробитися до того, куди скероване, — це означає, що воно напевно принесе свої добрі плоди. Варто на це сподіватися.
— Отець Войцех Гертих каже, що росія здатна до хоч якогось розвитку лише після того, як зазнає поразки, це її нормальний історичний цикл; що росія як держава — це диявольське утворення. Джордж Вайґель вказав, що для путіна Україна — це «тільки закуска». Натомість цей лист зазначає прямо: «ми зацікавлені у збереженні росії та рпц». Чи немає тут світоглядного конфлікту?
— Ні, немає. Я шаную думку різних великих людей, які мають своє бачення майбутнього світу, чи росії, чи України; є багато інформації про те, «чи ми маємо право на існування, чи не маємо». Але завжди треба пам’ятати, що то Бог вирішує, хто має існувати, в якій формі має існувати; а наша мета, людей, — це передовсім шукати волю Бога, розпізнавати її. Тому в цьому листі немає ніяких вказівок чи рішень, у якій формі має існувати росія. Там безсумнівно є чітке посилання на Богу волю: що це Бог вирішить, чи росія буде існувати, чи її православна церква — у такому форматі, як вона зараз, — потрібна як «християнська» спільнота, чи все це має пережити тотальну трансформацію і відродження, навернення. Все це в Божих руках: це Його компетенція, а не наша.
Читайте також:
Росія і «рускій мір»: боротьба міфів, яка творить реальність
— Тобто цей лист є втіленням тих самих надій на діалог, про який постійно говорить Папа Франциск. Натомість із росією завжди виходить так, що діалог із нею неможливий, а підписані з нею документи «не варті паперу, на якому написані», казав Бісмарк. То є можливим діалог із росією чи ні?
— Наш лист — це сподівання на навернення російської федерації, російського народу.
Я знаю, що цей лист зачіпає багато болісних точок і з нашої, української перспективи він може викликати багато критики і несприйняття — я це розумію. Але ми дивимося в ширшій перспективі. Не можна зациклюватися на тому, що ми маємо рацію, а вони — ні. Так, воно правда, то на нас напали і росія поширює свою диявольську війну по території нашої країни. Але ми мусимо шукати будь-якого Божого втручання, щоби щось змінилося. Якщо не навернеться російський народ — нічого не зміниться, навіть якщо — дай Боже! — зупиниться ця війна, то загроза з їхньої сторони для нас надалі, на жаль, залишатиметься великою, бо немає навернення.
Я знаю, що зараз є тенденція говорити дуже жорстко і конкретно; але так роблять політики, вони це люблять, бо люблять оперувати однодумністю. Натомість я кажу, що права людини зараз повсюдно порушуються в Україні, і не про одну росію йдеться. Я сам є свідком: коли мене зупиняють на дорозі, майже виводять з машини і «скручують», бо я не на фронті, то скручують саме ті, які ніколи навіть близько до лінії фронту не були. А як перевірять документи і побачать, що я єпископ, то ще й попринижують, пообзивають. Це є порушенням прав людини! А мені кажуть: «Бо ви проголошуєте російську риторику». Ні, я не проголошую «російської риторики», я просто уявляю, як поводяться зі звичайними людьми, які не є єпископами ані не мають якихось особливих документів.
Я кажу правду: ніхто не має права порушувати Божі заповіді, принижувати людей, які є громадянами своєї держави, і я вважаю, що наші громадяни дуже багато для цієї держави роблять. Політики стільки не роблять! І ми не можемо мовчати за принципом «росіяни погані, а ми хороші». Ні, нам в Україні треба позбутися хабарників, нечесних політиків, людей подвійних стандартів, які навіть здають ворогу наших хлопців, яких масово вбивають на фронті… Це не є жодною таємницею — що у нас подвійні стандарти майже на кожному рівні суспільства!
Отож ми говоримо про те, що очікуємо навернення російського народу, — але нам самим також навернення потрібне.
фінансово.
Щиро дякуємо!
