Протягом століть людство полюбляло історії про привидів. Деякі слухачі інстинктивно відкидають ці казки, спираючись на логіку: «Це просто пустощі», «Це лише твоя уява», або класичне: «Привидів не існує». Інші люди щиро вірять у привидів, вважаючи їх такими ж реальними, як і оповідача цих історій.
Як католики, ми не повинні активно шукати контакту з померлими (див. ККЦ, 2116). Але дехто з нас може ненавмисно відчути те, що можна назвати лише паранормальним явищем. Багато богословів і екзорцистів могли би назвати цей досвід доказом демонічної діяльності. У багатьох випадках це може бути так, і тому за таких обставин варто бути надзвичайно обережними.
Але в інших випадках відповідь, можливо, не така однозначна. Можливо, нас справді відвідують душі померлих, і можливо, вони таким чином просять нас про послугу.
Благання про молитву
У деяких святих були власні «історії про привидів». Свята Жанна д’Арк твердила, що до неї приходили Архангел Михаїл і свята Катерина Александрійська. Інші, наприклад фатімські пастушки, детально описували жахливі видіння душ у безодні пекла. Ще інші переживали лячні зустрічі з примарами, які не були ні демонами, ні ангелами.
Один із таких візитів стався з Падре Піо, коли він молився в каплиці. Він помітив монаха, який метушився, витираючи пил навколо головного вівтаря. Подумавши, що це його співбрат, фра Леоне, Падре Піо попросив його піти, але швидко збагнув, що це не фра Леоне, а, радше, привид.
Привид назвався монахом, який був послушником у монастирі і мав завдання готувати вівтар для Меси. Однак через певні переступи, які він вчинив за життя, душа монаха досі перебувала у чистилищі. Схоже, що він каявся, прагнучи виконувати свій земний обов’язок з більшою ретельністю.
Ця бідолашна душа благала Падре Піо відправити за неї одну Месу, щоб монах міг звільнитися від мук чистилища і нарешті потрапити у рай. Падре Піо запевнив його, що наступного ранку відслужить за нього Месу. Він подумав, що це мудре і навіть великодушне рішення, але, на його подив, стражденна душа вигукнула: «Ти жорстокий!» і зникла. З болем у серці Падре Піо зрозумів: «Я, що своїми божественними повноваженнями міг негайно відправити цю душу негайно на небо, засудив його на ще одну ніч у вогні чистилища».
Читайте також: Чи привиди насправді існують і чи має католик вірити в них?
Місце остаточної підготовки
Вчення про чистилище є, мабуть, однією з визначальних характеристик католицької віри. Інші християнські деномінації ставлять під сумнів біблійні та теологічні підстави цього вірування, і це може змусити деяких католиків мимоволі замислитися: «Чому ми віримо у чистилище?»
Католицька Церква визнає, що багато хто з нас, ймовірно, помре у згоді з Богом, але з певною прихильністю до гріха. Будь-яке незначне зло неможливе на небесах, але це не означає, що нас автоматично відправлять у пекло. Катехизм Католицької Церкви говорить:
«Ті, що вмирають у ласці й приязні Божій, але ще недосконало очищені, хоча мають запевнення про своє вічне спасіння, після смерті переходять очищення, щоб здобути святість, необхідну для входження до небесної радості. Це остаточне очищення вибраних Церква називає чистилищем, яке цілковито відрізняється від кари проклятих» (ККЦ, 1030-1031).
К. С. Льюїс, християнин-некатолик, говорить про чистилище як про необхідність, щоб ми могли бути справді щасливими на небесах:
«Наші душі вимагають чистилища. Чи були б ми щасливі, якби Бог сказав нам: це правда, сину, що твоє дихання смердить, а з твого дрантя капає багнюка і гниль, — але ми тут милосердні й ніхто тебе за це не лаятиме й не уникатиме тебе, увійди в радість. Чи не варто би нам відповісти: “З покірністю, пане, але якщо немає заперечень, я би волів, щоби мене спочатку очистили”. “Знаєте, це може бути боляче” — “Хай навіть так, пане”.Я припускаю, що процес очищення зазвичай передбачає страждання. Частково про це говорить християнська традиція, частково — бо справжнє добро, яке я отримав у житті, переважно було пов’язане зі стражданнями».
Льюїс мудро припускає, що ми воліли би піти у чистилище, навіть якщо це боляче, якщо ми не готові до весільного бенкету Агнця. Але чистилище залишається місцем, віддаленим від Бога, що завдає нашим душам величезного смутку і болю. Воно робить нас схожими на монаха, який відвідав Падре Піо, прагнучи прибути на свято якнайшвидше.
Читайте також: Що робити католику під час зустрічі з привидом?
Музей чистилища
Хоча розповідь Падре Піо може здатися поодиноким випадком, та це зовсім не так. У Римі, в глибині храму Святого Духа, є невеликий музей артефактів, присвячений душам, які поверталися, щоб попросити своїх близьких про молитву. У музеї чистилища є книги, одяг і навіть письмовий стіл— речі, що зберігають сліди стражденних у черзі перед воротами раю.
Мабуть, одним із найяскравіших експонатів є книга Маргеріт Деммерле. Одного разу ввечері жінку відвідала її померла свекруха, яка попросила її піти у паломництво і замовити за неї дві Меси, щоб вона могла піти на небо. Маргеріт попросила дати їй знак, що свекруха справді перебуває у чистилищі, і примарна постать поклала руку на книгу, що лежала неподалік. Сьогодні можна подивитися на ці сторінки, які зафіксували те, що можна описати лише як обгорілий відбиток руки. Інші книги та одяг мають подібні сліди опіків, що свідчить не тільки про реальність чистилища, а й про те, як відчайдушно його тимчасові мешканці потребують наших молитов.
Наш духовний обов’язок
Знов-таки, ми не повинні активно намагатися зв’язатися з мертвими, незважаючи на наші, здавалося би, добрі наміри. Але коли ми чуємо історію про привидів чи відчуваємо, як шкіра вкривається сиротами під час відвідування старої історичної садиби, не відкидайте це відразу. Можливо, подібно до Падре Піо, вам доручено божественну місію молитися за якусь бідну душу, яка страждає у чистилищі. Навіть якщо холод на шкірі насправді пов’язаний з повівом вітру з вікна, бідолашні душі все одно будуть вдячні за пам’ять про них. Вони прагнуть побачити обличчя Бога; то яке має значення, як і коли ви помолитеся за них? Подумайте ще й про таке: коли ці вдячні душі потраплять на небеса, як вони зможуть віддячити вам, крім як помолитися за вас у відповідь?
Переклад CREDO за: National Catholic Register
фінансово.
Щиро дякуємо!
