Кілька років тому єзуїтський журнал «Америка» опублікував статтю «Католицька аргументація на користь комунізму», в якій розглядалося питання сумісності комуністичної ідеології з католицьким соціальним вченням. Але у 1937 році Папа Пій XI чітко засудив комунізм.
«[Це] обман, майстерно прихований під найекстравагантнішими обіцянками… Оскільки ж кожна помилка містить елементи істини, то часткові істини, кмітливо представлені відповідно до потреб часу та місця, приховують — коли це зручно — відразливу грубість і нелюдяність комуністичних принципів і тактик», — написав Папа.
Чи Папа Пій XI помилявся у своїх судженнях щодо комунізму?
За рік до цього він написав, що у 1936 році іспанські комуністи вбили близько 6800 священиків, монахів та черниць. Згідно з ідеологією марксизму, ці комуністи обіцяли, що людина зможе розірвати свої кайдани та жити у земному раю, як тільки буде знищено приватну власність, шлюб та сім’ю. Заклятим ворогом комунізму тоді була Церква, як велика захисниця шлюбу та сім’ї. Є й інші історичні приклади, які знову й знову доводять, що скрізь, де комунізм набирає сили, жорстоко пригнічують Церкву.
Коротко кажучи, фундаментальним принципом християнства є милосердя, засноване на любові до Бога та ближнього. На перший погляд може здатися, що комуністичні принципи теж засновані на любові до ближнього і прагнуть остаточної рівності через розподіл благ. У цьому й полягає їхня привабливість, але, як писав Папа Пій, і їхня брехливість, бо насправді основним мотиватором цих принципів є заздрість.
Карл Маркс, німецький революціонер і батько сучасного комунізму, обіцяв земний рай, де всі будуть вільними та рівними. Необхідною умовою його побудови був період тоталітарної диктатури, де уряд контролює кожен аспект життя людей. Іронічно, але історія свідчить, що комуністичні диктатори самі були мільйонерами: Сталін, Мао Цзедун, Фідель Кастро тощо. Кожен з них був абсурдно багатим, у той час як співвітчизники голодували.
У Євангелії від Луки заздрісний чоловік просить Христа: «Учителю, скажи моєму братові, щоб він поділився зі мною спадщиною!» Христос відповідає питанням на питання: «Чоловіче, хто Мене поставив суддею або розподілювачем над вами?» Христос став людиною, щоб відкупити все людство, а не щоб зрівняти економічні умови. Коли Він застерігав остерігатися жадібності, Він звертався до всього натовпу, а не лише до багатіїв. Про що це нам говорить? Це означає, що жадібність — смертний гріх, властивий не тільки певним прошаркам людей. Це означає, що бідні люди можуть бути такими ж жадібними, як і багаті. Це означає, що мільйонери можуть потрапити до раю, а бідні — до пекла. Матеріальна бідність сама собою не є квитком до раю.
Читайте також: Заробляти великі гроші — чи це етично?
Далі слід зрозуміти одну дуже важливу річ: Христос ніколи не закликав до рівного розподілу товарів і послуг. Він справді сказав багатому юнакові, що якщо він хоче бути досконалим, він має продати все, що має, і роздати бідним. Але ось у чому справа: перш ніж це зробити, юнак мав спершу стати багатим. Щоб роздавати гроші, їх потрібно мати. Як можна допомогти комусь, якщо всі будуть бідні? Моїми роботодавцями ніколи не були бідняки. А вашими?
Значну частину свого життя Христос залежав від людей з грошима, які купували Його продукцію, щоб Він міг утримувати себе та свою овдовілу матір. В останні три роки свого життя, повісивши на цвях свій теслярський фартух і, найімовірніше, продавши інструменти, Христос почав служіння «фултайм». У цьому Йому та Його учням допомагали заможні люди. Наприклад, у Євангелії від Луки наведено приклад таких жінок: «Йоанна, жінка Хузи, Іродового урядовця, Сусанна та багато інших, що їм допомагали з своїх маєтків» (Лк 8,3).
Христос не вважав гроші злом. Злом є любов до грошей, бо гроші — це лише інструмент, а не ідол, якому потрібно поклонятися. Ми покликані використовувати гроші, які маємо, у межах наших можливостей, щоб допомагати тим, кому пощастило менше. Тож ні, Христос не був комуністом і не проповідував комуністичну ідеологію.
«Усе марнота», — нарікав засмучений Когелет. Марнота означає «ніщо» або «пара» [у сенсі газу, на який перетворюється вода під час випаровування, — Ред.]. Після довічної праці Когелета його майно перейде до когось іншого, він не забере його з собою. Отже, все для нього — марнота.
Для Карла Маркса все було матеріальним, бо він вважав, що немає ні духу, ні душі, а тіло — це просто машина для щоденної праці. Це не земний рай; це — земне пекло. Святий Павло закликав думати про те, що вгорі, а не на землі, і боротися з жадібністю як з ідолопоклонством. Зрозумійте, що на небесах немає комуністичного устрою. Нам не видають однакове соціальне житло на небесах. Ні, Христос сказав, що одні матимуть більшу винагороду, ніж інші, тобто у небесному потойбічному житті розподіл благодаті буде нерівномірним.
Але ось що чудово: ніхто не заздритиме і не хотітиме собі чужої винагороди. Чи можна собі таке уявити? Мабуть, ні, але в це можна повірити. Можна вірити у найекстравагантніші обіцянки, дані Тим, хто ходив по воді і воскрес із мертвих. Можна вірити, коли на Месі ви приступаєте до Причастя, де багаті та бідні рівні в очах Бога, і розумієте, що отримана благодать розподіляється нерівномірно. Благодать дається пропорційно тому, наскільки людина готова її прийняти. Святе Причастя — це передсмак раю; місця, де одні отримають більше, а інші — менше.
Подумайте про те, що зробив Господь, щоб ви могли отримати обіцяну винагороду. Пориньте у тишу, подивіться на хрест і почуйте, як Христос запитує: хто поставив Мене суддею або розподілювачем? Я не розподілювач; Я — ваш Спаситель. Ненависть і заздрість прибили Мене до хреста, але кров і вода, що витекли з Мене там — це велика мотивація почати «багатіти в Бога, а не збирати для себе» (Лк 12,21), щоб одного дня увійти у небесний рай.
Переклад CREDO за: о.Кевін Дрю, Catholic Exchange
фінансово.
Щиро дякуємо!
