Ватиканіст Андреа Ґальярдуччі у традиційній понеділковій колонці свого блогу «Monday Vatican» розмірковує про те, що ми насправді вже знаємо про Лева XIV, і що нам ще належить дізнатися у майбутньому.
Якщо ми й знаємо щось про Лева XIV, то це те, що ми досі мало про нього знаємо. Намагаючись простежити його хід думок, ми неминуче натрапляємо на виняток. Коли ми знаходимо фундаментальну ідею, Папа, здається, звертає у протилежному напрямку.
Правда така, що у цьому новому понтифікаті ще нічого не інституціоналізовано.
Досі його урядові рішення (переважно щодо вибору єпископів) продовжували відповідати рішенням Папи Франциска — головним чином тому, що ці рішення здебільшого були ухвалені ще до обрання Лева. Політика щодо китайських призначень також не змінилася — минулого тижня Лев XIV скасував дві історичні китайські дієцезії, заснувавши нову відповідно до критеріїв китайського уряду, а також відправив на спочинок за віком єпископа однієї зі скасованих дієцезій, чий досвід підпільного єпископа міг би створити проблеми.
Коротко кажучи, нічого нового під сонцем, хоча дуже фрагментарні новини з полів червневих китайсько-ватиканських переговорів згадували проміжну зустріч і те, що під керівництвом Лева Святий Престол менш схильний приймати непрямий тиск з боку Пекіна.
Схоже, що знадобиться час, щоб побачити реальні управлінські рішення.
Навіть чутки, що його сусідами в Апостольському палаці буде невелика громада ченців-августинців, були спростовані Алехандро Моралем, який до останнього часу обіймав посаду Генерального настоятеля августинців — хоча, насправді, ніхто не мешкає в Апостольському палаці на самоті. Потрібен хтось, хто принаймні керуватиме побутом і займатиметься звичайними домашніми справами. В іншому інтерв’ю Мораль оголосив, що Папа працює над своєю першою енциклікою. Тепер кажуть, що енцикліка буде радше закликом — принаймні, згідно з повідомленнями, опублікованими Reuters — і цей заклик буде присвячено бідним. Він матиме виразну назву «Dilexit te» — практично перефразування останньої енцикліки Папи Франциска «Dilexit nos», що ніби позначає одночасно безперервність і розрив.
Тим часом учасники ювілейного ЛГБТ-паломництва пройшли Святими Дверима, викликавши ажіотаж у медіа, однак без будь-якого папського схвалення чи зустрічі зі Святішим Отцем, що суттєво відрізняється від офіційних ювілейних заходів. Таким чином, впливовість цього паломництва, яке спочатку було внесене в офіційний ювілейний календар, була знижена. Водночас Лев XIV зустрівся з єзуїтом Джеймсом Мартіном SJ, промотором паломництва і прихильником ЛГБТ, але сам Мартін заявив, що Папа, ймовірно, не буде відкрито говорити про ЛГБТ-людей, хоча й глибоко ними стурбований.
До 70-річчя Лева XIV було опубліковане перше за час його понтифікату інтерв’ю, в якому було порушено багато з цих тем. Раніше здавалося, що Папа не даватиме структурованих інтерв’ю, час від часу обмежуючись короткими розмовами з журналістами. Інтерв’ю, пов’язане з майбутнім виходом книжки «Лев XIV: громадянин світу, місіонер ХХІ століття», не дуже добре відповідає цій картині — як і загальному образу Лева XIV, який надає перевагу офіційним та інституційним каналам для своїх комунікацій.
Але хто такий насправді Лев XIV, і що він насправді робитиме як лідер Церкви?
Можливо, щоб по-справжньому зрозуміти порядок денний Лева XIV, потрібно повернутися до 2012 року, коли отець Роберт Превост, Генеральний настоятель августинців, брав участь у Синоді про Слово Боже і дав інтерв’ю CNS як член Синоду від США. Тоді отець Превост пояснив свою ідею створення «критичних мислителів», здатних кидати виклик медіа на їхній власній території, водночас залишаючись у Церкві і говорячи про Церкву й віру так, щоб їх не сприймали як обскурантистів.
Згодом, у 2023 році, журналісти CNS попросили його надати оновлену інформацію про це інтерв’ю — зокрема, спитали, чи змінив він свою думку про ЛГБТ після відкритості Папи Франциска. Превост відповів по суті, що «доктрина не змінюється», але Папа [Франциск] хотів наголосити на ідеї не виключати нікого та бути більш гостинним.
Таким чином, можна сказати, що гостинність була додатковою цінністю доктрини Церкви під час понтифікату Папи Франциска. Було би, втім, неправдою сказати, що Церква до Франциска ніколи гостинною не була. Однак наратив справляв таке враження, і Превост чітко говорив про необхідність зміни наративу.
Щоб це змінити, за словами Превоста, потрібно повернутися до Отців Церкви. Його посилання стосувалися переважно святого Августина Гіппонського — що не дивно, — але загалом Превост не стільки вихваляв чи критикував Отців Церкви, скільки підживлював інтерес до патристики, який почав проявлятися вже за часів правління Бенедикта XVI. Це було також і тому, що Отці Церкви опинилися у ворожому культурному кліматі, і тому мусили відповісти прикладом; вони мусили конкретизувати свій досвід Божої любові.
Таким чином, у понтифікаті Лева XIV очевидні два напружені моменти: повернення до Отців Церкви, починаючи зі Святого Августина, але так, щоб не відкидати нічого доброго, що є в наш час; і потреба бути присутнім у медіа, поєднана з необхідністю просувати важливі питання.
Все це легко сприймати як суперечності.
Можливо, слід просто шукати синтезу. Поряд з аудієнцією Папи з Мартіном також відбувається паломництво руху прихильників традиційної Меси «Populus Summorum Pontificum» — Месу для них відслужить кардинал Берк, а вечірню — кардинал Дзуппі, який також не забув дуже чітко продемонструвати у медіа свою ностальгію за Папою Франциском.
Вірите чи ні, але Дзуппі був одним із найвідкритіших до традиціоналістів — водночас зберігаючи свій власний особливий профіль і позицію інсайдера у близькому оточенні Франциска. Сьогодні Дзуппі також може відкрито демонструвати прагнення до синтезу старого й нового.
Якщо коротко, то пояснити цей понтифікат буде складно, бо Лев XIV досі шукає шляху вперед. Зрештою, він все ще вчиться бути Папою. Як він жартома сказав молодим єпископам 11 вересня: «Мені здавалося, що я буду досі присутній тут у чорному».
Перших урядових рішень чи перших документів буде недостатньо. Лев XIV знайде своє місце як Папа, коли виникнуть перші значні труднощі. Наразі всі намагаються підлаштувати понтифікат під свої наративи. Факти покажуть, хто такий насправді цей Папа.
фінансово.
Щиро дякуємо!
