У Кракові завершився Світовий день молоді. Два мільйони молодих людей із понад 180‑ти країн світу завітали до Польщі на зустріч із Папою Римським Франциском. Уперше цього року українська мова була офіційною, а делегація українських паломників від УГКЦ налічувала понад 5 тисяч осіб, 20 єпископів.

Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав (Шевчук) розповів, чому українцям так важливо зараз бути у Польщі, як це вплине на польсько-українські взаємини після резолюції про «геноцид», чому українцям за кордоном важливо інтегруватися, але не асимілюватися, а також як стати успішною людиною та чому молодь має бути рушієм локальних і глобальних змін.

Чому присутність на СДМ така важлива для України

Світовий День молоді — це духовна подія глобального масштабу. Сюди приїхала християнська молодь зі 187‑ми країн світу. Вперше за час проведення Світових днів молоді українська мова була офіційною. Тут працювало більше двохсот волонтерів, які брали участь у підготовці та були активно задіяні під час візиту Папи. Також Папа Франциск мав обід із дванадцятьма молодими людьми з усього світу, по двоє людей з континенту, серед них була й українка Уляна Журавчак.

Для України, зокрема для української молоді, дуже важливо відчути себе у великій християнській сім’ї. З іншого боку, це також і нагода промовити про Україну, адже кожна наша молода людина є її обличчям. Для нашої Церкви, народу й держави важливо, щоби світ нас чув, щоби можна було промовити про наш біль, але теж і про те, чим Україна нині радіє, що планує будувати й що хоче сказати світові.

Що говорив Папа Франциск про позитивну і негативну пам’ять

Всесвітній день молоді цього року відбувається у непростих українсько-польських обставинах. (22 липня 2016 року сейм Польщі визнав Волинську трагедію геноцидом та затвердив резолюцію, якою встановив 11 липня Національним днем пам’яті жертв геноциду, вчиненого проти громадян II Речі Посполитої в період Другої світової війни. — Ред.) Очевидно, що і польський, і український народи сформували і формують сьогодні свою національну пам’ять. Під час зустрічі біля замку на Вавелі Папа говорив про два види пам’яті: позитивну й негативну. Негативна пам’ять згадує лише погане — гріхи минулого. Зокрема, згадує гріхи чужі, а про свої — забуває. Певна криза в українсько-польських взаєминах частково і пов’язана з тим, що зараз часто політики експлуатують саме цю негативну пам’ять, яка руйнує стосунки та насичує ненавистю.

Папа ж заохочує молодих людей до доброї пам’яті. Це пам’ять про те, що ми спільно, як християни різних народів і культур, можемо принести світові. Це пам’ять, яка може лікувати, гоїти рани минулого ій давати світле майбутнє. Тому українська молодь має сьогодні промовляти і до Папи, і до світу в контексті доброї пам’яті, згадувати про весь багаж нашого християнського досвіду, змагання за свободу незалежність і здатність щось змінювати.

Папа Франциск закликав українців та поляків до примирення

Під час розмови з польськими єпископами Папа, на мою думку, мав на увазі сумнозвісну декларацію, яку ухвалив Польський сейм. Неспроста він говорив про примирення між сусідами. Саме українсько-польське примирення, яке вважав святою справою папа Йоан Павло ІІ, зараз є під загрозою. Промовляючи до польського єпископату та до польського суспільства зокрема, Папа Франциск проявляє свою стурбованість.

Ми не можемо будувати гармонійне християнське майбутнє Європи, якщо не навчимось ламати мури поділів. Очевидно, Папа опирався на певний досвід, що його має польський єпископат. Наприклад, польсько-німецьке примирення. Також він неоднозначно натякнув, що це примирення потрібно рухати на Схід. І найближчими сусідами (саме це слово пролунало під час його промови), до якого польське суспільство має йти дорогою примирення, є їхні брати-сусіди — українці.

Очевидно, що ми сьогодні не переживаємо легкі моменти спілкування з польськими єпископами. Багато хто говорив про такий собі «холодок» і розгубленість. Але хто сьогодні насправді є рушійною силою українсько-польського примирення? Це не єпископат. Це молодь.

За час перебування тут мені було цікаво почути від українських волонтерів, паломників, як до них ставляться поляки. Вони говорили про велику солідарність від польської молоді, глибинну пошану. Політики не зуміли зманіпулювати польською молоддю, яка є абсолютно солідарна з Україною і, на мою думку, буде рушійною силою українсько-польського примирення. Спільна віра має бути фундаментом, який дозволить подолати різні політичні маніпуляції, різні ідеології, які хочуть нас ділити. Маємо разом будувати те, що є змістом християнської віри.

Молодь є рушійною силою, яка здатна змінити країну та світ

Також під час слова до молоді Папа говорив про два типи поведінки молоді. Він запитав: «Чи вірите ви, що можете щось змінити у світі? Чи вірите, що можете світ на краще міняти?» І молодь однодушно відповіла: «Так, віримо». Це саме те, що й українська молодь хоче сьогодні говорити світові. Адже вона вже змінює свою країну, руйнує стереотипи, є тією силою, яка здатна реформувати країну.

Папа говорив і про молодь, яка нагадує людей, що в юному віці вже вийшли на пенсію, стали передчасними пенсіонерами і прагнуть тихого вигідного життя. Він закликав не бути такими, хто програє гру, не почавши її; не опускати рук ще перед тим, як стати до боротьби. Це унікальні слова Папи й до української молоді, яка сьогодні бореться. Ми часто маємо спокусу опустити руки, а Папа промовляє: «Саме ви є тою силою, що може змінити країну й увесь світ». Українська молодь може посвідчити усьому людству, що вона є рушійною силою, єдиною надією України.

Українці за кордоном мають інтегруватися, але не асимілюватися

Зараз у Польщі є сотні тисяч українських заробітчан, які ще не знайшли дорогу до своєї Церкви, ще не стали частиною нашої греко-католицької громади. Потрібно допомогти таким людям знайти цей шлях. Дуже важливим є спілкування, підтримка. На мою думку, наші священики, єпископи, монахи й монахині в Польщі роблять і зроблять усе можливе, аби відповісти на душпастирські потреби українців.

Упродовж 25-ти років незалежності України ми спостерігаємо феномен безперервної еміграції. З країни вже виїхали мільйони людей. Дехто подався на заробітки й лишився в тій країні, став емігрантом. Дехто поїхав на навчання, але також не повернувся в Україну, бо знайшов працю там, де здобував освіту. Більшість із цієї нової хвилі еміграції шукає праці та навчання у країнах Західної Європи.

Ми поки що не бачимо ознак, що ця хвиля еміграції зупиниться. Навпаки, війна в Україні деколи стимулює цей процес. Що Церква може і хоче зробити, аби покращити ситуацію? Церква має йти за людьми й бути там, де вони є сьогодні присутні. Зараз створюються нові громади в країнах, де раніше не було українських поселень. Цього року відбудеться Перший всеєвропейський конгрес українських емігрантів у місті Фатіма. Ми хочемо винести питання, як протистояти асиміляції. Будемо також говорити про необхідність створення українських шкіл, різнопланових осередків.

Ставимо собі таке гасло: «Інтеграція, але не асиміляція». Коли хтось інтегрується, то слідує словам Тараса Шевченка: «І чужому научайтесь, і свого не цурайтесь». Тоді є надія, що наші дівчата й хлопці, навчившись, колись зможуть повернути до України. Коли ж хтось губить себе, асимілюється, забуває мову й культуру, відходить від своєї Церкви та, можливо, навіть втрачає віру, то ця людина вже ніколи нічого не зробить доброго ані для своєї Церкви, ані для свого народу й держави. Маємо вберегти ці хвилі еміграції від розчинення у західному суспільстві. Церква є одним із каналів зв’язку, який пов’язує цих людей з Україною. Той, хто є в лоні наших парафій, наших спільнот, завжди відчуває живий зв’язок із Батьківщиною.

Греко-Католицька Церква має бути рукою Божою, завжди простягненою до людини

Користаючись нагодою, я би хотів перепросити всіх молодих людей за негативний досвід, який вони мали, зокрема, у спілкуванні з нашою Церквою. Це не є справжнє її обличчя. Ми сьогодні переживаємо цей Світовий день молоді в контексті надзвичайного святого Року Божого Милосердя.

Нещодавно під час промови Папа дуже чітко підкреслив: Господь Бог завжди готовий подати нам руку своєї помочі, милосердя і прощення. Коли хтось спіткнувся і впав — вставайте! Не лежіть! Рука помочі до вас скерована. І я хочу, щоб УГКЦ була тою рукою Божою, постійно протягненою до вас. Вона має бути усім тим, чого сьогодні молодь потребує: порадою, духовною підтримкою, супроводом у важких хвилинах, доброю матір’ю, яка перш за все любить своїх дітей.

П’ять порад для молоді, як стати успішною людиною

Усе те, що я міг зробити у своєму житті, воно є більше справою і ділом Божим, аніж моїм особистим. Я не відчуваю, що власними зусиллями чогось досягнув. Те, що я є главою Церкви, це Божий дар, який мені Господь Бог дав абсолютно незаслужено. Я понині не розумію, чого владики мене, наймолодшого серед них, обрали главою нашої Церкви. Але все ж таки кілька порад, як стати успішною людиною, я би міг дати.

Щонайперше, бути собою. Не підлаштовуватися під різні схеми, які хтось хоче накинути. Бути собою — це, перш за все, бути віруючою людиною. Лише той, хто черпає з Божої сили, може бути вільним і реалізовувати всі дари.

Друга порада — не боятися свідчити про своє. Дуже часто нам закидають, що маємо комплекс неповноцінності. Ми соромимося того, ким ми є. Для того, щоб оцінити і зрозуміти своє багатство, свій скарб, свої сили, треба не боятися про них свідчити, їх випробовувати.

Третє, що я би порадив, це вчитися. У своєму житті я завжди хотів вчитися. Це був мотор мого життя. Сьогодні українська молодь має дуже багато можливостей і нагод. Тому «вчіться, брати мої, думайте, читайте».

По-четверте, варто вчити іноземні мови. Зокрема і для того, щоби свідчити про Україну. Адже кажуть, що «скільки мов ти знаєш, стільки раз ти є людиною». Нам не потрібно закриватися в собі, а відкритість завжди веде до вміння спілкуватися з іншими.

І останнє: прагну заохотити нашу молодь багато читати. Ніколи не думайте, що ви вже все знаєте, навіть якщо здобули щось у своєму житті. Тому що зупинка в розвитку і в зростанні означає втрату всього того, що ви до цього часу здобули. Нехай це буде такою маленькою порадою нашим молодим людям, яку я можу дати на основі свого власного досвіду.

Довідка. Цього року у СДМ взяли участь 5 тисяч українців. За різними даними, кількість українців у Польщі становить 250–500 тисяч осіб. Окрім того, на території Польщі перебуває до 800 тисяч наших заробітчан. Греко-Католицька Церква у Польщі об’єднує понад 200 тисяч українців.

За матеріалами: Твоє місто