Півтора року мені довелося прожити в Японії. Як казав герой відомого фільму: «схід – справа тонка». Він дійсно мав рацію – я в цьому переконалась на власному досвіді.
Про Японію можна говорити багато. Почну з того, що це дійсно, одна з найбільш розвинених країн світу. Але при цьому Японія зберегла своє історичне обличчя.
Це країна приємних дрібниць і відмінного сервісу. Перше, що вражає, це ставлення до тебе як до людини. Куди б ти не пішов, тебе ніде не облають, не нахамлять і будуть допомагати всіма можливими способами. Я не кажу про магазини, ресторани і подібні заклади, де люди роблять бізнес і хочуть отримати за це гроші – це і так зрозуміло. Я маю на увазі державні установи, поліцейські дільниці, лікарні. У нашій країні, коли приходиш до чиновника будь-якого рангу, ти завжди відчуваєш себе нижчою ланкою: тим, хто просить, а в Японії будь-який чиновник, навіть найвищого рангу є слугою закону (в прямому сенсі цього слова), і він вилізе «зі шкіри», щоб вирішити твоє питання в зручному для тебе контексті.
Куди б ти не пішов, тебе ніде не облають, не нахамлять і будуть допомагати всіма можливими способами
Про лікарні в Японії, напевно, можна написати окрему книгу. Мені довелося там народжувати. Напевно, там найкраща медицина у світі. Я порівнюю навіть не з українською, а з європейською, і порівняння далеко не на користь Європи.
Щоправда, наша сім’я мала страхування, яке покривало всі витрати. А ось у кого страхування немає, тому доводиться несолодко: медицина без страхування дуже дорога. Хоча в Японії людей без страхування, напевно, немає. Там майже немає бомжів; особисто я бачила тільки одного в Токіо.
Японія – дуже перенаселена країна, але при цьому чистішої країни я не бачила. У Японії немає дитячих будинків. Там навіть такого поняття не існує. Та й бездомних тварин я не зустрічала.
Японська кухня – найздоровіша кухня у світі, але, на мій український смак, не найсмачніша, хоча чоловік з цим готовий сперечатися, адже йому вона дуже подобалася. А мені подобався сервіс у ресторанах. Там немає поняття чайових, хоча офіціант виростає з землі на першу вимогу.
Будь-який японець, до якого звернешся на вулиці, з усіх сил намагатиметься тобі допомогти
Зауважу, що проживши два роки в Японії, я не знала мови, та й не прагнула цього. Якщо ти не збираєшся залишатися там назавжди, то без цього можна обійтись, настільки там все зручно та автоматизовано. До того ж, будь-який японець, до якого звернешся на вулиці, з усіх сил намагатиметься тобі допомогти, пояснюючи різними мовами та мовою жестів, доки врешті-решт це не призведе до бажаного результату.
Для інвалідів та мамусь з дитячими візочками життя в Японії дуже комфортне. Скрізь: у лікарнях, в магазинах, на вокзалах та музеях для дитячих візочків та інвалідних візків обладнані спеціальні місця, ліфти та ескалатори. Таким чином матусі є повноцінними членами суспільства, а не як в Україні – вирвані на три роки з життя. Адже якщо в тебе немає машини й поруч чоловіка, навряд чи ти кудись зможеш вибратися сама з дитиною. Я в жодному разі не хочу образити нашу країну, але після Японії, де я прожила з маленькою дитиною рік, можу сміливо це стверджувати. В Японії в будь-якому громадському місці є кімната для мами, в якій вона може нагодувати, переодягти, помити дитину, підігріти суміш або покласти спати. А безкоштовні кришталево чисті туалети є скрізь. Те ж саме можна сказати про інвалідів – вони живуть повноцінним життям і не відчувають жодних незручностей.
Японія комфортна для подорожей, а подивитись там є на що. Японці – працеголіки, вони працюють з ранку до вечора, але відпочивати теж вміють. Тому у них чимало дуже гарних і видовищних свят.
Багато робиться для іноземців, причому безкоштовно. Наприклад, курси японської для іноземців (такого я не бачила в жодній країні). Часто відбуваються різні фестивалі: традицій японського чаювання, фестиваль кімоно тощо.
Найбільше я любила Японію за те, що там скрізь і завжди їздять на велосипедах – це так зручно і здорово.
Є магазини для людей з різним рівнем доходу і якість товарів від цього не страждає. Можна купити багато недорогих хороших речей. Найдорожче в Японії коштують їжа та послуги, але вони того варті.
У японців не існує поняття дружби у нашому розумінні цього слова
Проте Японія також має багато мінусів. Наприклад, там важко знайти роботу іноземцю. Я знаю багатьох дівчат, які навчалися в Японії і хотіли залишитися там жити та працювати за фахом. Але це практично неможливо. Жінці в Японії взагалі складно знайти роботу і, наскільки я зрозуміла, японки цього особливо не прагнуть. Їхнє завдання – вийти заміж і народжувати дітей (як мінімум, трьох), а матеріальне забезпечення родини – це турбота чоловіка.
У японців не існує поняття дружби у нашому розумінні цього слова. У них обмежений словниковий запас, вони мало спілкуються один з одним. До японської подруги не прийдеш потеревенити, та й просто так на чайок не забіжиш. Немає у них теплоти у відносинах. Напевно, тому там дуже популярні психологи.
Ще одним великим мінусом Японії є територіальне розташування країни. Адже японці живуть на островах, які весь час трясе. Щодня відчуваються легкі землетруси, але мені довелося пережити і кілька сильних. Для нас це страшно, а для японців – повсякденна справа. А ще там постійно підвищена вологість і три місяці на рік – сезон дощів. У будинках і квартирах всюди цвіль, з якою потрібно постійно боротися.
Про Японію можна говорити багато і я сумую за цією країною. Хоча людині зі слов’янським менталітетом залишитися жити там назавжди було би дуже складно.
Зараз я живу в Чехії. Про цю країну можу сказати дуже мало, тому що я тут зовсім недавно. Чехія – слов’янська країна і вона за духом мені ближче. Мешкаю у Празі. Це дуже гарне місто зі зручним транспортом. До мене, як до іноземки, люди на вулиці ставляться гірше, ніж в Японії. Я не скаржуся, а просто констатую факт. Життя у Чехії не сильно відрізняється від українського. Після приїзду була в поліції – реєструвала приїзд. Враження не найкращі. Напевно, потрібно прожити тут трохи довше, аби робити якісь висновки. Але в Чехії цілком реально знайти роботу, вивчити мову і жити повноцінним життям. Чоловік мешкає у цій країні вже 10 років, йому подобається. А я поживу – побачу. В крайньому випадку завжди зможу повернутися додому. Незважаючи на всі недоліки нашої країни, я її дуже люблю і дуже сумую за нею.