Що таке відпуст? Чи можна пожертвувати його за конкретного померлого? Скільки ви можете їх «отримати» для себе?
На ці та інші запитання відповідає о. Домінік Островський.
— Ми все ще маємо проблеми з розумінням відпустів. Що таке провина та кара, яка вже стерта? Як зрозуміти, що отримав відпуст? Про що йдеться щодо кількості днів відпусту…
— По черзі. Насамперед, на початку таких питань варто розуміти: якщо Церква не дає відповіді на всі запитання, не пояснює їх у деталях, це може означати, що вона просто не хоче пояснювати ці питання докладно, бо певні речі залишаються в площині таємниці. Пояснює стільки, скільки знає, і тримаймося цього. Треба також пам’ятати принцип: якщо я чогось не розумію, то це не означає, що це погано, а тільки те, що ми маємо певні обмеження.
— Що ж тоді нам потрібно знати про відпусти?
— Святий Павло VI, папа, в присвяченій цьому питанню Апостольській конституції «Indulgentiarum doctrina» 1967 року називає відпуст «прощенням перед Богом дочасної кари за гріхи, провина яких уже стерта. Відпусту досягає за певних умов християнин, відповідно наставлений через посередництво Церкви, яка як служителька Відкуплення розділяє і дає його своєю владою зі скарбниці заслуг Христа і святих» (ККЦ 1472).
— Спробуймо пояснити, що таке дочасна кара, яку Бог нам прощає через відпуст.
— З виною та покаранням — так само, як із пробаченням і наслідками злого вчинку. Коли я розіб’ю сусідові вазу, я можу вибачитися перед ним і отримати його прощення, але розбитої вази вже не склеїш — я мушу за неї заплатити. Так само і з нашими гріхами: всі вони тягнуть за собою погані наслідки, які залишаються, навіть якщо вони прощені в таїнстві Святої Сповіді. Деякі з них можна компенсувати — і ми зобов’язані це робити, але з деякими можуть виникнути проблеми. Особливо, якщо хтось помирає і не зміг заплатити за свої гріхи. У цьому полягає чистилище — на очищенні від цих наслідків або дочасних кар.
— І повний відпуст стирає відразу всі ці покарання?
—Церква не говорить чітко, чи всі, але якщо вона не говорить, то ми припускаємо, що так. Хіба що висловиться ясніше. Таким чином, можемо припустити, віруючи в Боже милосердя і духовну владу Церкви, що один повний відпуст може одного померлого звільнити від усіх його кар. Це може шокувати, хтось може сказати «духовна торгівля» — нехай говорить. Я волію радше скористатися, аніж бути здивованим. Особливо, коли Церква виразно заохочує: «Робіть це». Отже, робімо це.
— Чи такий відпуст можна пожертвувати за конкретну людину, наприклад, за свою померлу бабусю, маму або дядька?
— Тут знову у вченні Церкви немає точної відповіді, але оскільки немає вказівок, що можна такий відпуст «присвятити» комусь конкретно, то краще цього не робити. Хоча з погляду емоційного зрозуміло, чому у нас такі конкретні наміри виникають, але слід пам’ятати, що Церква має свободу вділяти духовні дари згідно з волею Бога і потребою, яка понад нами. Зрештою, пам’ятаймо, що, отримавши відпуст, ми здобуваємо для Церкви користь, яку вона матиме у розпорядженні. Це так, як жертводавець, який підтримує якийсь фонд і не вказує, для кого конкретно пожертва. Оскільки Церква дозволяє нам жертвувати відпусти за померлих, ми просто робимо це. Отримають їх ті, хто, на думку Бога, їх потребує. Якби ми це вирішували, то може так статися, що жертвуємо відпуст за того, хто його не потребує (бо вже спесенний, або, на жаль, засуджений). Цей стиль мислення був поширений святим Людовіком де Монфором, який учив послідовників Марії складати в Її руки «навіть вартість своїх добрих вчинків — минулих, теперішніх і майбутніх, — залишаючи Тобі цілковите і повне право розпоряджатися мною і всім без винятку». Управління плодами наших добрих учинків, наших пожертвуваних відпустів ми залишаємо Богу (це можна зробити через руки Божої Матері, раджу). Бог знає найкраще, хто насамперед їх потребує.
— Це так, як із донорством крові: я даю кров, яка потрапляє до загального банку, і насамперед її отримують ті, хто найбільше потребують, а не тільки моя бабуся…
— Хороше порівняння, але, мабуть, лише щодо загальних принципів донорства крові. Врешті-решт, можна пожертвувати кров конкретному хворому і він її отримає. З відпустами трохи інакше. Хіба що Церква чітко висловиться з цього питання — поки що вона цього не зробила. Залишається отримувати відпусти «анонімно».
— Повернімося до відпустів. Що таке часткові відпусти?
— Церква вчить, що «відпуст є частковий або повний, залежно від того, чи він звільняє від дочасної кари за гріхи частково чи цілком» (ККЦ 1471). Знову ж таки, ми, звісно, не знаємо до кінця, як це працює, але те, що не знаємо, не означає, що нічого не треба робити. Було б неприємно дізнатися на іншій стороні життя, що ми змарнували таку легку і таку важливу річ.
Частковий відпуст — це дуже важлива справа, недооцінена сьогодні в християнському повсякденному житті. Звернімо увагу, що люди найчастіше «збирають» повні відпусти, а часткові вважають не гідними уваги. А це помилка, бо, зважаючи на умови для повного відпусту, особливо про неприв’язаність до будь-якого гріха, навіть до легкого, багатьом людям важко отримати повний відпуст. Натомість відпуст частковий отримати просто: тут відсутня головна перешкода — умова бути вільним від прив’язаності до легкого гріха.
— Достатньо мати якусь залежність або прив’язаність до гріха, який ми не усвідомлюємо, і вже повного відпусту не буде…
— Він перетвориться на частковий, що не трагедія. Тим часом, частковий відпуст можна отримати набагато частіше і за легших умов. Наприклад, роблячи побожно знак хреста, відмовляючи короткі молитви в щоденних трудах життя, приходячи на допомогу потребуючим. Достатньо тоді просто бажати часткового відпусту — і він вже є! Навіть не потрібно виконувати інших умов (сповідь, причастя, молитва у намірах Папи — як бачимо в «Списку відпустів», п.7, с.125), але звісно, треба бути в стані освячувальної благодаті, бо тільки в цьому стані можна отримати відпуст взагалі. Треба цим користуватися, особливо щодо померлих, а не покладатися тільки на повні відпусти чи навіть знеохочуватися. Краще допомогти трохи, аніж взагалі не допомогти. Це як допомога комусь у горах: людина буде вдячна за те, що ви понесли її рюкзак, без будь-яких претензій, що не віднесли її на вершину. Тому я «збираю» часткові відпусти. Наприклад, коли я їду машиною і минаю при дорозі хрест, поставлений в пам’ять про аварію, то завжди роблю знак хреста, жертвуючи отриманий таким чином відпуст за померлих (насправді передаю його далі через руки Марії, але це мій особистий вибір). Також у новому церковному «Списку відпустів» 2006 року спочатку перераховані часткові відпусти і лише наприкінці згадуються повні. Начебто Церква хотіла нагадати: скористайтеся частковими відпустами!
— Я дивлюся на цей список умов часткових відпустів, і там справді дуже прості речі: наприклад, відмовити «Під Твою милість», «Ангеле Божий», слухати проповіді… Беручи до уваги також довгий перелік обставин, які дозволяють отримати повний відпуст, бачимо, що Церква надає дуже багато таких можливостей. Чому так?
— Може, саме для того, щоб заохотити вас скористатися цим благом? Про це треба говорити голосно: люди, скористайтеся відпустами! Не використовувати їх, оскільки це так просто, особливо за померлих, дуже нерозумно. Здобуваймо їх для покійних, як тільки можливо!
— Зараз буде додаткова можливість, пов’язана з октавою урочистості Всіх святих. Нагадаймо основні умови.
— Повний відпуст складається з трьох складників. По-перше — «відпустова справа» тобто конкретна річ, яка характеризує саме цей відпуст (наприклад, молитовне відвідування кладовища); ця умова має бути виконана в день відпусту. По-друге — група з трьох «підкомпонентів»: сповідь (у намірі відпусту), причастя і молитва у намірах Папи; ці умови можна виконати в інший день, але не затягувати довго — йдеться про два тижні. По-третє (головна умова): не мати прив’язаності до будь-якого гріха, зокрема, легкого.
А якщо ми хочемо в ці дні отримати для померлих (без імені) повний відпуст, то відпустовою справою буде побожне відвідування кладовища і молитва (хоча б у думках) за померлих. Для того, щоби отримати один відпуст, вимагається прийняти одне Святе Причастя і одна молитва в папських намірах. Тобто, щоб отримати щоденно з 1 по 8 листопада повний відпуст, за кожен із них треба прийняти окремо Причастя і помолитися в намірах Папи. Сповідь може бути однією для багатьох відпустів. Причастя, яке «зараховується» до цих відпустових справ, можна приймати «багато днів» (як каже «Список відпустів»), але не надто багато, додають каноністи Церкви, близько двох тижнів до і двох тижнів після.
— Скільки щоденних відпустів ми можемо пожертвувати за померлих?
— Один. Наступний вже буде частковим.
— Отже, для того, щоб отримати вісім повних відпустів за померлих в октаві Всіх святих, ми маємо…
—… щоденно побожно відвідувати цвинтар та молитися за померлих; недавно посповідатися (два тижні); прийняти вісім разів Святе Причастя (не обов’язково в октаві) і помолитися вісім разів за наміри, в яких молиться Святіший Отець, наприклад, «Отче наш» і «Радуйся, Маріє».
— А якщо ми відчуваємо, що нам далеко до неприв’язаності до гріха?
— Це не звільняє нас від права отримати частковий відпуст! Його можна отримати вже за відвідування кладовища та молитву за померлих. На це з нашого боку розраховують насамперед ті, чиї могили ми відвідуємо в ці дні. Те, що ми покладемо їм квіти, поставимо свічку й приберемо листя, нічим їм не допоможе — якби вони могли, то благали би про одне «Радуйся, Маріє», про хоча б один частковий відпуст. Адже після смерті вони безпорадні, тільки наша молитва може допомогти їм. Це справжня Церква, що страждає.
Переклад CREDO за: Анна Друсь, Stacja7
Читайте також: Як отримати відпуст за душі померлих?
фінансово.
Щиро дякуємо!
