Не жахливі рани викликали найбільше запитань у слідчих, а поза, в якій знайшли застигле тіло черниці, сестри Лаури Майнетті. Здавалося, що вона молиться, і так, навколішках, перейшла до вічності.
Вбивці-підлітки зізналися: замість того, щоб скиглити і просити зберегти життя, вона до останнього подиху шепотіла слова пробачення. Для них це було шоком.
Сестра Лаура Майнетті загинула 20 років тому. Жорстокий злочин потряс усю Італію. В голові не вкладалося, що це скоїли три симпатичні дівчини, з якими раніше не було жодних проблем. Вони походили з нормальних сімей, їм нічого не бракувало.
Але вони мали забагато вільного часу і саме з нудьги, як зізналися на слідстві, вимислили весь злочин. Деталі обговорювали, попиваючи каву в улюбленому барі, а натхнення шукали в піснях Мерліна Менсона, уривки з яких записували в своїх дівчачих щоденниках:
Ми несемо руйнування
Ми не несемо емоцій
Динаміт, може й могли б.
Тож пошли нам поцілунок, пошли нам поцілунок,
Пошли нам поцілунок, а ми пошлемо тебе на небо шматками.
Ушанувати сатану
У їхніх шкільних зошитах знайшли багато малюнків пентаграми, трьох шісток і богохульні вислови на адресу Церкви. На чергових слуханнях виявилися жахливі подробиці. Дівчата зазналися, що, вбиваючи черницю, хотіли вшанувати сатану.
Спочатку вони вибрали жертвою місцевого священника, але дійшли висновку, що з сильним чоловіком буде складніше впоратися, ніж із 61-річною тендітною черницею. Вони знали сестру Лауру, бо вона була дуже популярною в маленькому містечку: багато років допомагала дівчатам переживати різні труднощі.
Амбра, Вероніка та Мілена холоднокровно скористалися добротою і жертовністю сестри Лаури. Двом із них було по 17 років, третій 16. Вони заманили черницю в пастку: одна з дівчат прикинулася, що завагітніла внаслідок зґвалтування, але хоче народити дитину і потребує допомоги.
З протоколу слідства:
«Ми запланували злочин давно. Спеціально вибрали дату 06.06. Вона асоціювалася у нас із трьома шістками — числом сатани. Ми узгодили кожну деталь убивства, навіть те, що кожна з нас завдасть сестрі по шість ударів кухонним ножем, який кожна мала принести з собою. Ми цілилися в обличчя і груди. Всього було дев’ятнадцять ударів ножем, бо ми хотіли, щоб вона якнайшвидше затихла. Слова її молитви та пробачення нас роздратували. Ще раніше ми спалили Біблію, яку викрали в храмі поблизу, і уклали кровний договір. Ми легко порізали собі зап’ясток і випили кров, що натекла в склянку. Ми були дуже збуджені угодою з дияволом. Це мало бути цікавою пригодою».
Беатифікаційний процес сестри Лаури Майнетті
Парадоксально, але саме зізнання малолітніх злочинниць сприяли відкриттю процесу беатифікації італійської черниці, а Папа Франциск остаточно визнав її смерть мучеництвом.
Незалежно одна від одної двоє дівчат зізналися, що сестра Лаура, коли її вбивали, впала навколішки, промовивши кілька разів: «Боже, пробач їм. Пробач, бо не знають, що роблять». Вона молилася за своїх убивць до останнього подиху. Дівчата не могли зрозуміти, чому вона не благала їх зберегти життя, а лише ввіряла їх Богу.
У цій історії немає «гепі енду» про навернених злочинниць і зворушливих свідчень. Принаймні, про це нічого не відомо. Дівчата відбули покарання, покинули місто, де скоїли вбивство, і повернулися до нормального життя: вони дружини і матері. Всі вони просили забути про них. Одна з дівчат — та, що заманила с.Лауру в пастку, — зізналася, що слова пробачення вбитої черниці часто звучать у її вухах, і це викликає в неї бажання бути кращою.
Сестра Лаура жила як свята
Хтось може запитати: чи достатньо бути замордованою черницею, щоби стати блаженною? Напевно ні. Але черницю зі згромадження Служебниць Хреста ці дівчата вбили з ненависті до Христа, бажаючи навіки віддатися сатані. У цьому беатифікаційному процесі варто звернути увагу на ще одну деталь.
За словами єпископа Оскара Кантоні, який добре знав с.Лауру, її мучеництво невипадкове. Воно було вінцем довгого життя, присвяченого, зокрема, молоді. Саме тому її змогли обдурити молоді сатаністки. Це також завдяки вихованій протягом усього життя позиції с.Лаура змогла пробачити в хвилину смерті своїм убивцям і молитися за них.
Головною рисою її характеру була простота. Просте життя у світлі Євангелія. Вона добре знала, що значить бути черницею. Але особливо вона піклувалася про вбогих і найменших.
«Ми бачимо, що для того, щоби стати святим, не потрібно великих жестів. Достатньо приймати щодня Божу волю, яка проявляється в життєвих подіях і насамперед — у людях, які приходять до нас зі своїми проблемами, труднощами і стражданнями. Сестра Лаура вміла їх приймати і пробуджувати в них сміливість. Як черниця, вона виявляла до них материнську ніжність і співчуття, — каже єпископ Кантоні. — Її спадок — це насамперед її жертовність щодо дітей і молоді. Дивлячись на її життя, ми бачимо, як потрібне саме сьогодні таке служіння серед молоді, щоб навчити їх активної участі в нові часи».
Постулаторка її беатифікаційного процесу також переконана, що смерть відданої дівчатам черниці — це простий підсумок її життя. Бути до кінця з потребуючими, не мати часу для себе, тільки щедро жертвувати його іншим, служити.
Якби було інакше, с.Лаура не вийшла б увечері з монастиря у відповідь на благання про допомогу. Такою вона була. Казала, що в дівчатах, яким вона все життя допомагала, з їхніми дуже різними життєвими випробуваннями, живе «її Ісус». Черниці з монастиря у Кьявенні кажуть: «Сестра Лаура жила як свята і померла як мучениця».
фінансово.
Щиро дякуємо!
