Ніде в Євангелії Христос не відділений від Хреста; ніде Хрест не відділений від Воскресіння.
Однак трагедією наших часів є велике розлучення Христа і Хреста. Уявімо Христа, відірваного від свого Хреста. Праворуч — Христос без Хреста; ліворуч — Хрест без Христа. Хто вибирає Христа без Хреста? Наше західне, заможне християнство. Ми приймаємо тільки одну з Його гір — Гору Блаженств, але не другу — Голготу. Пишномовно повторюємо Його вчення, виспівуємо гімни, бринькаємо на гітарах і представляємо Його на сцені, але без Хреста: без самозречення, без чинення покути, без спомину про гріх чи провину, бо ж вони провадять до «ненормальних психозів», без суду, без пекла, без умертвіння старого Адама, без бар’єрів і без репресій.
Хто вибирає хрест без Христа? Росія і Китай. Аскетичний принцип, відкинутий Церквою, перенісся до тоталітарних країн, де діють закон, порядок, жертовність заради спільної мети і загибель одиниці заради блага всіх. Позбавлений Хреста Христос західного світу — це зманіженість, розм’яклість, моральна деградація, апатія і внутрішній розпад. Хрест без Христа — це жорсткість, обмеженість і нищення людей, як чавлять виноград, щоб видобути тоталітарне державне вино. Отож політичне питання світу є питанням духовним: чи Христос віднайде Хрест, перш ніж Хрест віднайде Христа? Цього ніхто не знає; але неможливо не згадати про двох синів.
«Один чоловік мав двох синів. Звернувшись до першого, він мовив: піди, дитино, нині працювати у винограднику. Той озвався: піду, пане, — і не пішов. Звернувшися до другого, сказав так само. А цей відповів: не хочу. Але, потім розкаявшись, пішов. Котрий з двох учинив волю батька? — “Останній”, — відповіли ті. Тоді Ісус їм: істинно кажу вам, що митарі й блудниці вас випереджують у Царстві Божім» (Мт 28-31).
Відлучення Христа від Хреста не залишається незначущим для реколекцій і духовного життя. Новий тип світського містицизму, натхнений «Христом без хреста», проявляється в каїнових реколекціях. Каїн відкинув доконечність жертви крові як умови примирення з Богом. Він жертвував плоди, які йому нічого не вартували, тобто — говорячи сучасною мовою — продукт виробництва. Точкою відліку каїнових реколекцій є людська справедливість, складання жертв із діяльності й праця без усвідомлення провини. «Жертва» ізраїльтян, які віддали свої золото, щоб відлити золотого тельця, ніколи не мала виміру жертви за гріх. Каїнова традиція духовності не згадує про провину, гріх чи відшкодування. Якщо вже згадується про Христа, то Його «використовують» для підкріплення вже зайнятої позиції: «Ісус і революція», «Ісус і войовничість», «Ісус і гомосексуалізм», «Ісус і світське місто». Реколекції Каїна також спираються на велемовність, оскільки невпинний діалог завжди є відмовкою від доконечності щось вирішувати. Реколекції, зосереджені на Христі і Хресті, скидають тягар на індивідуальну душу, зокрема коли їх проживають у споглядальному відосібненні. Одуховлення рідко відбувається через розмову, навіть якщо вона стосується найдосконаліших ідеалів. Грішне людство виправляється не завдяки словам, але завдяки міці, що плине зі Святого Духа. Схильність організовувати каїнові реколекції здаля від Пресвятого Таїнства — це черговий доказ прагнення втекти від Присутності, якнайтісніше пов’язаної з Хрестом. Там, де увага зосереджується на «проблемі», а не на особі, немає мови про сходження на Гору Блаженств чи Голготу.
«Those Mysterious Priests», 1974
Переклад CREDO за: Архієпископ Фултон Шін
фінансово.
Щиро дякуємо!
