Об’явлення Богородиці Марії у Фатімі в 1917 році досі привертають увагу цілого світу, особливо у контексті війни в нашій країні та присвячення Росії та України Непорочному Серцю Діви Марії, яке 25 березня здійснив у єдності з усіма єпископами світу Папа Франциск.
Представляємо вам ексклюзивне інтерв’ю для сайту СREDO автора книжки «Таємниці Фатіми» польського публіциста Ґжеґожа Ґурного.
— Пане Ґжеґожу, як Ви вважаєте: навіщо ще раз присвячувати світ і Росію Непорочному Серцю Марії, якщо це вже зробив 1984 року св. Йоан Павло ІІ?
— Безпосереднім приводом до цьогорічного Акту присвячення був лист українських єпископів, які звернулися до Папи Франциска з проханням про присвячення Роcії Непорочному Серцю. Справді, св. Йоан Павло ІІ здійснив таке присвячення 25 березня 1984 р., але він тоді не вказав безпосередньо Росію. Святіший Отець здійснив присвячення світу, а особливо тих народів, присвячення яких хотіла Діва Марія. Відтоді в середовищі теологів, а особливо маріологів, точилася дискусія, чи той акт був дійсним.
Частина вважає, що присвячення здійснилося, а частина з цим не згідна. Хоча є голос сестри Лусії, однієї з фатімських візіонерів, яка порівнювала два присвячення, здійснені Йоаном Павлом ІІ. Варто пам’ятати, що після невдалої спроби його вбивства, 13 травня 1981 р., він зацікавився посланнями з Фатіми. Точно в першу річницю замаху, 13 травня 1982 р., Папа поїхав до Фатіми і там присвятив усе людство Непорочному Серцю Марії. Проте Лусія сказала, що цей акт не був прийнятий Небом, бо не був у єдності з усіма єпископами світу. Адже оскільки комунізм є проблемою для цілого світу, то треба, щоб усі єпископи брали участь у цьому присвяченні. Коли вже 25 березня 1984 р. св. Йоан Павло ІІ вдруге здійснював це присвячення, то запросив усіх католицьких єпископів приєднатися до нього, але в цьому Акті не згадав безпосередньо Росію. Проте сестра Лусія сказала, що цей Акт був прийнятий Богом, і справді —невдовзі після цього, у 1989 р., комунізм впав у Центральній Європі, а у 1991 р. взагалі перестав існувати Радянський Союз.
Символічним є факт, що акт розпаду цієї імперії зла був підписаний 8 грудня — в урочистість Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії. Через це серед більшості католиків домінує переконання, що історія об’явлення закінчилися, комунізм упав, а помилки Росії перестали поширюватися. Але серед частини вірних існувало певне передчуття, що цей акт присвячення не був повністю виконаний так, як цього хотіла Фатімська Богородиця. Адже небезпека помилок, які поширюються з Росії, повністю не минула. Маємо велику комуністичну державу — Китай, де ця ідеологія ще сильніше утвердилася. Були надії у 1990-х роках, що серед китайців запанує капіталізм, свобода і демократія, але цього не сталося. Дехто навіть каже, що нині у Піднебесній комунізм перетворився на варіант сталінізму-2.0. Крім того, є інші комуністичні країни, такі як Північна Корея, Куба, В’єтнам. Прихильники комунізму здобувають владу також у Венесуелі. Не варто забувати, що «помилки Росії», такі як культурний марксизм, поширюються у країнах Заходу. Такими помилками є також легалізація абортів чи сексуальна революція, яка протягом перших дев’яти років панування більшовиків була офіційною частиною суспільної політики їхньої влади. За останній час до цього долучилася агресивна політика Москви, що проводиться колишніми елітами спеціальних служб за допомогою методів, притаманних КДБ. Це все — особливо після агресії на Україну — знову змусило поставити драматичне питання: чи не треба доповнити Акт присвячення Росії, здійснений Йоаном Павлом ІІ.
— Чи можна знайти факти у минулому на підтвердження цієї думки?
— Наприклад, коли 1942 р. Святіший Отець Пій ХІІ здійснив подібний акт присвячення світу, але без єдності з усіма єпископами світу і без згадки Росії, то с. Лусія пояснила, що оскільки присвячення було частковим, то і благодаті будуть частковими. Можливо, і тепер маємо схожу ситуацію, коли після присвячення 1984 р. благодаті були частковими, і треба його доповнити, щоб отримали повноту ласк. Тим більше що Мати Божа у Фатімі просила, окрім присвячення Росії, здійсненого Папою та єпископами, ще й про те, щоб усі вірні брали участь у богослужінні перших п’яти субот місяця — як винагородження за образи, скоєні проти її Непорочного Серця. Чи нині в Католицькій Церкві по цілому світу практикується це богослужіння? Тому це питання залишається відкритим для всіх католиків.
— Як Ви ставитеся до теорій про приховану частину Третьої таємниці, яка говорить про нібито кризу й відступництво серед духовенства Католицької Церкви?
— Справді, є така теорія, що Третя частина Фатімської таємниці довша, ніж оприлюднена у 2000 р. Проте якби це таки було правдою, то означало би, що св. Йоан Павло ІІ і Бенедикт XVI сказали неправду, бо показали лише частину таємниці, а решту її приховали. Окрім цього, таке їхнє рішення могла спростувати ще жива на той час сестра Лусія.
Є думка, що с. Лусія могла передати Папі не лише Третю таємницю, а й окремого приватного листа, адресованого виключно Святішому Отцю, який не був частиною ІІІ Таємниці. Цього точно не знаємо; можливо, буде більше відомо, коли опублікують листи с. Лусії. Адже вона залишили близько 20 000 сторінок різноманітної кореспонденції, зокрема — свій містичний духовний щоденник. Виявилося, що об’явлення Ісуса Христа і Діви Марії ця візіонерка мала до кінця життя і записувала їх. Не знаємо, що там є, але правдоподібно, що його опублікують після завершення її беатифікаційного процесу.
— Чи не здається Вам, що ці помилки проникли навіть усередину Церкви?
— Справді, бачимо, що всередину Церкви увійшов культурний марксизм, який також належить до помилок Росії. Зауважмо, що комунізм народився значно раніше. Його появу можна рахувати від Карла Маркса. Аборти теж були задовго до цього, так само як і сексуальна революція. Проблема, що в Росії сексуальна вседозволеність аж до 1926 р. була офіційною державною доктриною, елементом її політики. Більшовицька Росія також стала першою країною світу, де (1920) було легалізовано аборти. Так само як і на державному рівні відбувалася атеїстична пропаганда й боротьба з Богом та Церквою. І хоча комунізм упав, ці помилки подібні до такого собі вірусу, який, залишаючи організм носія, переноситься до інших. Він поширився на весь світ. На жаль, проникли ці помилки і всередину Католицької Церкви, де — особливо останніми роками — стаємо свідками, що навіть єпископи і кардинали піддаються їх впливам. Зокрема, у сфері сексуального виховання, коли приймають тези руху ЛГБТ, ідеологію гендеру, ставлять вимоги допущення до семінарій та рукоположення активних гомосексуалістів, або щоб перестати визнавати гріховними гомосексуальні акти і дозволити благословення одностатевих пар у храмах.
— Про яке навернення йдеться Небу, адже в Росії офіційно період атеїзму завершився ще на початку дев’яностих, відбудовуються храми і монастирі, а переважна більшість населення вважає себе християнами та членами Російської Православної Церкви?
— Треба розуміти, що мається на увазі під наверненням країни. Коли йдеться про навернення конкретної людини, то нам легше сказати, що це означає. Щодо справи Росії, то тут питання — чи достатньо для навернення того, що там припинилися переслідування християн і є релігійна свобода. Можливо, треба, щоби влада держави керувалися у своїй діяльності християнськими вказівками й більшість громадян визнавали своїм життям істинну віру. Справді, у Росії християнство сьогодні не переслідується, хоча, з іншого боку, деякі протестантські конфесії досі зазнають репресій, а Католицька Церква не має таких самих прав і свобод, як РПЦ. Велика проблема у тому, що російська влада, яка виходить з еліт КДБ, здійснює явно антихристиянську імперську політику: ведення війн, державний тероризм, убивства, фальшиві процеси, засудження ворогів режиму до суворих покарань. Тепер ще й агресія щодо України. Але, на мій погляд, набагато гіршим за політичний антихристиянський курс російських керманичів є позиція Московського Патріархату, який підтримує, виправдовує та авторизує злочинну політику режиму, посилаючись при цьому на Христа. Це згода на інструменталізацію релігії. На мою думку, вживання імені Христа для виправдання геноциду має демонічні риси. Тобто чи Росія насправді навернулася до Бога, якщо її духовні лідери таке роблять, — запитання риторичне.
— Вам не здається дивним, що Богородиця об’являється католикам і говорить про присвячення країни, яка є переважно православною?
— Сьогодні ми не беремо до уваги, що коли Діва Марія об’явилась у травні 1917 р., Португалія була країною, де Католицька Церква зазнавала найбільших у світі переслідувань. Там при владі був лівий революцій уряд, що перебував під впливом масонів. Ще не відбувся тоді прихід до влади більшовиків у Росії, в Мексиці не вибухнула революція. Тому, з погляду утисків католиків, Португалія була «передовою» країною. Навіть сам Ленін хотів, щоб у Росії переслідували Церкву так само, як у Португалії. Тому вельми схоже на те, що Марія об’явилася в країні, де переслідували християн, і передрікала ще більші гоніння на Церкву.
— Чому Росія посідає таке особливе місце в об’явленнях із Фатіми і чи це стосується лише сучасних політичних кордонів — чи Російської імперії станом на 1917 р., що включало також Україну і Білорусь?
— В історії було багато об’явлень — як Ісуса, так і Марії, і вони стосувалися прерізних держав. Наприклад, об’явлення святій Марії Маргариті Алякок стосувалися Франції, у св. Фаустини Ковальської йшлося про Польщу. У Фатімі об’явлення стосувалися Росії та особливо її помилок, конкретно — комунізму. Це послання здійснилося, що свідчить про його правдивість.
Щодо територіальних меж Росії, то після оголошення Папи Франциска, що він хоче присвятити Росію та Україну, також спалахнула дискусія серед теологів. Наприклад, єпископ Афанасій Шнайдер із Казахстану підтримує це рішення Папи, адже на момент об’явлення у Фатімі Україна перебувала у межах Російської імперії і її теж стосуються послання Богородиці. Тим більше що після жовтневого перевороту комунізм поширився і на українських землях, і така помилка Росії, як нещастя абортів, до цього часу тут присутні.
— Чи виконання прохань Богородиці мають часові обмеження і чи зараз ще не пізно, щоб запобігти початку ІІІ Світової війни?
— Часові межі фатімських об’явлень нам до кінця не відомі. Знаю, що довготерпіння Бога є величезним. У тих обітницях Матері Божої є твердження, що зрештою переможе її Непорочне Серце. Ще кардинал Й. Ратцінґер у 2000 році у своєму теологічному коментарі до ІІІ Таємниці написав, що світ не випав із Божої руки, що Боже Провидіння чуває над нами і що Бог дає шанс до самого кінця. Пізніше, вже як папа Бенедикт XVI, у 2010 р. у Фатімі він сказав: помиляються ті, хто вважає, ніби пророчий потенціал Фатіми вичерпався, адже це послання актуальне й досі. Ця обітниця кінцевого тріумфу Непорочного Серця Марії не дозволяє нам впасти у розпач чи фаталізм, але є черговим джерелом надприродної надії .
— Пане Ґжеґожу, чи можна очікувати, що після присвячення 25 березня Папою Франциском та єпископами цілого світу відбудеться надприродне втручання Бога, закінчиться війна і настане мир?
— Я б дуже хотів, щоб так сталося. Проте у середовищі маріологів чи фатімологів уже з’являються дискусії на цю тему. Папа Франциск оголосив, що хоче присвятити цілий світ, а особливо Росію та Україну, — а не, як Марія просила, тільки Росію. Тому знову постало питання, чи відбулося точне виконання прагнення Матері Божої, і чи у зв’язку з цим отримані благодаті стосуватимуться лише закінчення війни, а чи також ще й помилок Росії, які поширилися на весь світ. Особисто я сподіваюся, що цей Акт присвячення прийнятий Небом і принесе мир. У вирішальному розумінні, це залежить лише від Бога, — тому я не можу стовідсотково сказати, які будуть наслідки цього акту.
Фото: Wojciech Olszanka
фінансово.
Щиро дякуємо!
