Приблизно за 3 км від віфлеємської базиліки Різдва Господнього розташоване Поле пастухів (Beit Sahour). Саме тут, каже традиція, ангели виспівали «славу в вишніх».
Знайти поле у Біблії
Перші згадки про це місце можна знайти вже… у книзі Буття. Бо цілком можливо, що саме ці терени мав на увазі натхненний автор, коли описував долю Рахилі і Якова: «Померла Рахиль і поховали її при шляху до Ефрати, себто Вифлеєму. Над її гробом поставив Яків стовпа, який є на гробі Рахилі й по нинішній день. Тоді рушив Ізраїль далі й нап’яв свій намет по той бік Магдал-Едера» (Бут 35, 19-21). Магдал-Едер (Мігдал-Едер), інакше званий «Вежею стада» в Таргумі псевдо-Йонафана, пояснюється як місце, «де наприкінці часів об’явиться Месія». Тому є певна течія в юдейській традиції, яка ототожнює околиці Віфлеєма з Магдал-Едер.
Кам’яний вівтар у храмі “Слава во вишніх”
Про Віфлеєм і його околиці читаємо також у книзі Рути. Читання цієї біблійної книги доводить до нашого розуміння, що віддалена на 8 км від Єрусалима місцевість була багата сільськогосподарськими угіддями, там не брак було пасовиськ для численних стад. Десь у тій околиці Вооз виявив прихильність до моавитянки Рут, коли вона пішла збирати колоски на його поле:
«І повернулись Ноема, а з нею Рута, її невістка, моавитянка, що прийшла з моавських піль, і прибули вони у Вифлеєм, саме на початку ячмінних жнив. А був у Ноеми родич, з чоловічого боку, на ім’я Вооз, із роду Елімелеха, чоловік значний та заможний. Раз якось Рута, моавитянка, сказала до Ноеми: “Пусти мене на поле збирати колоски слідом за тим, у кого запобіжу ласки.” А та до неї: “Іди, моя доню!” От і пішла вона й, прийшовши на поле, запопалася збирати колоски позад женців. І трапилось так, що їй пощастило на ту частку поля, яка належала до Вооза, з роду Елімелеха. Якраз тоді сам Вооз вийшов із Вифлеєму…» (Рут 1,22 — 2,6а).
Безсумнівно, однак, найвідомішою біблійною подією, що сталася в околицях Віфлеєма, є опис у 2 розділі Євангелія від Луки:
«Були ж у тій стороні пастухи, що перебували в чистім полі та вночі стояли на сторожі коло своїх отар. Аж ось ангел Господній їм з’явився і слава Господня їх осіяла й великий страх огорнув їх. Ангел же сказав їм: “Не бійтесь, бо я звіщаю вам велику радість, що буде радістю всього народу: сьогодні народився вам у місті Давидовім Спаситель, він же Христос Господь. І ось вам знак: ви знайдете дитя сповите, що лежатиме в яслах”. І вмить пристала до ангела велика сила небесного війська, що хвалила Бога й промовляла: “Слава на висотах Богу й на землі мир людям його вподобання”. І коли ангели знялись від них на небо, пастухи один до одного заговорили: “Ходім лишень до Вифлеєму та подивімся на ту подію, що Господь об’явив нам”» (Лк 2, 8‑15).
Зірка на кам’яній підлозі храму “Слава во вишніх”
Знайти поле у Традиції
Не залишає нам сумнівів християнська Традиція. З листів св. Єроніма ми довідуємося, що нинішнє Бейт Саур визнавалося місцем, де пастухам було об’явлено про народження Спасителя. Автор латинського перекладу Біблії так описував подорож Паули: «Потім вона спустилася до вежі Адер, тобто вежі стада, поблизу якої Яків випасав стадо і де пастухи, коли мали нічну сторожу, отримали благодать почути “Слава во вишніх”» (Епістола 147).
Про храм, який стоїть у долині поблизу Віфлеєма, згадує також Егерія, мандрівниця IV століття. Про Поле пастухів вона писала так: «Тут зараз стоїть великий сад, оточений красивим муром, і є прекрасний грот із вівтарем». Ще інше свідчення, яке походить із VII століття, підтверджує існування там храму «приблизно на милю на схід від Віфлеєма».
Бейт Саур. Розкопки
Знайти поле з археологами
Проведені до сьогодні дослідницькі роботи чітко показують, що в околицях Віфлеєма ще в дохристиянські часи було поселення. Під час розкопок знайдено фрагменти хатнього начиння, походження яких датується епохою пізньої бронзи і заліза (тобто від 800 до 550 року до Христа). Знайдено також численні гроти, що мають сліди заселення. Не бракує і залишків кам’яних цистерн, млинів та цвинтарів.
У візантійські часи, своєю чергою, там був розквіт монастичного життя. Віддаленість від Віфлеєма дозволяла жити в молитовному зосередженні, а плідна земля давала змогу утримуватися з праці своїх рук. Археологічні обстеження, що ведуться від ХІХ століття, відкрили перед ученими руїни монастирського комплексу. Тут знайдено гроти, преси для зерна й оливок, а також кераміку. Завдяки дослідженням ми знаємо, що монаша спільнота провадила там сільськогосподарські угіддя.
У IV-V століттях на Полі пастухів стояв храм (можливо, зведений за кошти ще св. Єлени-імператриці). Його перебудували у VI столітті. На жаль, коли століттям пізніше Святу Землю окупували мусульмани, цей храм був зруйнований повністю, стертий з лиця землі.
Скульптури пастухів у сучасному Бейт Саурі — приваба для туристів
Поле пастухів сьогодні
Нинішнє Бейт Саур нічим не нагадує селянсько-пастуші угіддя, якими воно було в давнину. Це 14‑тисячне містечко на території Палестинської автономії, заселене переважно християнами різних обрядів; близько 20% місцевого люду сповідують іслам.
У 1953-1954 роках на одному з тутешніх узгір’їв францисканці з Кустодії Святої Землі вирішили збудувати невеликий санктуарій, давши йому назву «Gloria in excelsis» — «Слава во вишніх». Він постав, подібно як кілька інших храмів на Землі Спасителя, за проєктом Антоніо Барлуцці. Церковця, збудована як десятикутник, своєю формою нагадує пастуший намет. Над входом височіє скульптура ангела, а всередині, на стінах, можна побачити фрески, що представляють біблійні сцени, зокрема Різдво та об’явлення ангела пастухам. Світло, що падає всередину крізь купол, має нагадувати про сяйво, яке в момент об’явлення «розлилося» на пастухів, що спали тоді в полі.
Що цікаве і варте відзначення, то це факт, що невеличкий санктуарій стоїть над природною печерою, широкою настільки, що вона може вмістити стадо овець.
Францисканський санктуарій “Слава во вишніх”
Світло крізь купол — “з висот”
Всередині храму
Фреска Різдва на стіні храму
Фреска об’явлення “Слава во вишніх”
У печері під храмом “Слава во вишніх”
Переклад CREDO за: Кароліна Кравчик, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
