Європейські країни постійно шукають шляхи упорядкування міграційних процесів. ЄС хоче сприяти поверненню трудящих додому. BrainNet-working – є одним із міждержавних проектів з дослідження міграційних процесів. Координатор проекту в Україні Ростилав Кісь розповів про майбутні риси міграційних потоків та участі в них українців.
– Ростиславе, в чому полягає суть та актуальність проекту?
Проект BrainNet-working був започаткований у 2008 році і фінансується Єврокомісією, програмою розвитку гуманітарних програм в Східній Європі. Він мав на меті створити прецедент використання робочої сили на легальному рівні. Головною мотивацією стало прагнення зменшити кількість нелегальних працівників, збільшити якість їхньої праці, декриміналізувати ситуацію в трудовій міграції. Було взято п’ять країн: три держави східної Європи (Росія, Україна, Молдова) та Іспанія, Італія – куди їде більша частина мігрантів з перших трьох країни.
В рамках цього проекту мала створитися мережа «вікон праці», тобто організацій які б займалися забезпеченням працею, навчанням мігрантів. Оскільки проект пілотний, то для початку досліджували ринки праці, враховуючи потоки нелегальних мігрантів. Соціологічне дослідження вивчало нелегальні потоки мігрантів, специфіку міграції в залежності від досвіду, рівню освіти, терміну перебування тощо.
Кожна країна отримала змогу проаналізувати інші держави і побачити картину в цілому. Для українських досліджень (і Карітасу України також) характерно вивчення лише свого досвіду міграції, без урахування регіональної, континентальної специфіки. А так ми змогли побачити ставлення до українців, ставлення до міграції та сприйняття місцевим населенням.
Ця частина проекту виконувалась два роки. По ній випущено збірник результатів, який став предметом розгляду в Європарламенті.
– Чим займався Карітас під час цього дослідження?
Було дві країни, які займалися практичною стороною проекту – Молдова та Італія. Вони відповідали за організацію вікон праці в Кишиневі і Римі. Цим Карітас України не займався, тільки долучався як дорадчий голос у прийняті рішень у створені нормативної бази, зокрема, контрактів з працівниками.
Ми долучилися до створення методології дослідження. Саме модель Карітасу України, яка була далі дорозроблена Римським університетом Ла Сапіенца, взяли за основу.
Дослідження базувалося на глибинних інтерв’ю з двома категоріями осіб: самі мігранти та привілейовані свідки (експерти). Мігранти ділилися на: країни перебування – Італія та Іспанія; стать; рівень освіти (вища, середня, середня спеціальна); вік. Друга категорія – це люди в силу своїх трудових обов’язків, знайомств, контактів дуже якісно знають тему. Вони знайомі з проблематикою, можуть дати оцінку проблеми. До них відносилися представники МВС, транспортної компанії, духовенство (священики що працюють на парафіях та контактують з мігрантами), журналісти, неурядові організації, керівники існуючих спільнот мігрантів.
Щоб було репрезентативне дослідження, запропонували 50 інтерв’ю, з використанням детально розробленої анкети (була створена Карітасом України і встановлена як модель для всіх країн). Анкета передбачала розгорнуті відповіді, опис подій.
Інформація в результаті опитування вийшла об’ємною, унікальною, цінною з науковою точкою зору. В Іспанії цією справою займалися науковці із Університету Аліканте, факультету політології, в Україні – Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії НАН, в Молдові – Вільний університет Кишинева, кафедра економіки і політології.
– Ви також вивчали ставлення місцевого населення до мігрантів. Наскільки добре ставлення до українців?
Це дуже цікавий розділ дослідження. Таким чином можна скласти картину сприйняття своєї нації, що про неї думають.
Італійці, порівнюючи три націй, ставлять українців посередині між росіянами та молдаванами. Сприймають нас як дуже сімейну та з ортодоксальними цінностями націю. На відміну від росіян, ми не асимілюємося, ми підтримуємо зв’язки з громадою, родичами на батьківщини, з греко-католицькою церквою. Наприклад, молдовани ходять до українських церков. Українці використовують зв’язки громад для полегшення пошуку роботи і перебування в чужій країні. Росіяни одразу як прибувають, то обривають усі зв’язки. Намагаються асимілюватися, позиціонують себе як людей Європи.
Тут варто сказати, що майже ніхто з росіян не перебуває закордоном через матеріальні проблеми. Велика частка має освіту, фінансове становище. Мотивує до виїзду бажання організації бізнесу, придбання житла, інвестиції.
Тут італійці позитивно сприймають росіян. Росіяни регулярно критикують італійців за недолугість в бізнесі, нечистоту на вулиці, бюрократизованість. І це сприймається як наявність високого рівню освіти. Також росіяни не відсилають гроші додому, на відміну від українців та молдован. Тобто інвестують далі в країну.
Іспанці мають інше ставлення до українців. Дуже ціниться працелюбність українців, прив’язаність до сім’ї, якість роботи. Попри того постійно береться до уваги, що люди прагнуть легалізуватися. Взагалі існує сприйняття України як європейської цивілізації, тому іспанцям дивно, що українці не мають вільного пересування Європою.
Багато позитивних вражень від українських підприємців в Іспанії, бо вони рятують їхні «глухі» райони, де не завжди місцеві здатні проводити бізнес. В депресивних районах країни українці організовують бізнес з двома-трьома працевлаштованими місцевими.
За молдаван не можуть сказати нічого позитивного, бо їх відносно мало. Сприймають просто як будівельників, доволі толерантне ставлення. У порівнянні з українцями, вважається більш криміналізоване середовище.
Молдавани поважають українських мігрантів за збереження мови, культури і навіть їхнє розповсюдження. Молдовани зверталися до українських релігійних спільнот, зокрема, у Римі. Діти молдаван вивчали в Римі італійську мову саме завдяки українцям. Часто українці виступають посередниками між молдаванами та італійцями. Українець–підприємець, він працевлаштовує та допомагає молдаванину. Останньому легше інтегруватися в італійське суспільство завдяки українцям.
– Чому важливо далі підтримувати проект по дослідженню міграційних потоків?
Рано чи пізно процес міграції набуде двостороннього руху. Україна отримає можливість для більш вільного пересування своїх громадян Європою. Тоді прийде той час задуматися про мотивацію людини до повернення.
Зараз Європа відійшла від роботи з першопричинами міграції – аналіз ситуації на батьківщині. Вони переходять до відкритих дверей, дають можливість попрацювати, але щоб людина взяла зобов’язання повернутися на батьківщину. Також отримавши знання в Європі, можна сприяти кращому працевлаштуванню на рідній землі. Європейці проти професійної деградації, коли людина має кваліфікацію, але працює на низькокваліфікованій роботі.
Зараз йде мова про відкриття проекту «Вікна праці». Протягом трьох років в рамках проекту буде надаватися допомога у працевлаштуванні, культурна підготовка, мовні курси.
фінансово.
Щиро дякуємо!
