Єпископ-помічник Львівської архідієцезії Едвард Кава у коментарі для CREDO ділиться своїми думками та враженнями від доктринальної декларації «Fiducia supplicans» Дикастерію віровчення. Як повідомлялося, у документі йдеться про благословення пар, що перебувають у неврегульованих ситуаціях: повторно одружених людей та одностатевих зв’язків.
Єпископ Едвард наголосив, що Церква ніколи не відмовляла людям у благословенні, проте цей документ виглядає як спроба підміни понять:
— Перше, що я хотів би сказати, — що цей документ у мене особисто викликав неприємні відчуття. Католицька Церква ніколи не відмовляла і не відмовляє у благословенні людям, які шукають зцілення у Божому Милосерді. Тож я не знаю, якою була мета цього документа. Кожна людина, яка шукає у Церкві цілющого благословення, яке би укріпило її на шляху навернення і відходу від гріха, може його отримати. Так було завжди.
Але в документі ми не зустрічаємо жодної згадки про навернення чи про потребу навернення, і це друга річ, яка мене здивувала. Я вважаю, що це дуже суттєве питання. Кожний з нас перебуває на шляху навернення, кожний з нас потребує очищення; і якщо ми хочемо, щоб Боже благословення було плідним у нашому житті, то повинні мати твердий намір і прагнення вийти з гріха до освячувальної благодаті. Якщо ми цього прагнення не маємо, якщо не навертаємося і продовжуємо свідомо тривати в гріху, то Боже благословення не дає плодів у нашому житті.
Третє, на що я звернув увагу, — це спроба підміни понять щодо визначення терміну «пара» у контексті людських стосунків. Пара — це чоловік і жінка; це хлопець і дівчина, які готуються до Таїнства подружжя. У цьому питанні нас зобов’язує вчення Церкви, викладене у Катехизмі Католицької Церкви. Інші ж варіанти «пар» — це зловживання термінологією. Богу дякувати, що в документі зазначено, що лише сакраментальне подружжя може претендувати на літургійне благословення зі всіма плодами, які з цього виникають. Зрештою, у Катехизмі Католицької Церкви читаємо, що благословення і освячення Церква встановила, як священні знаки, через які ми можемо отримати передусім духовні дари і налаштуватися на прийняття головного наслідку таїнств. Отже, благословення, в будь-якій його формі: ритуальній, літургійній, душпастирській, чи як вияв спонтанної побожності — не може суперечити жодному з Таїнств; а благословення одностатевих «пар», навіть у якомусь спонтанному пориві, затирає знак і цінність Таїнства подружжя. Така підміна понять шкодить і вносить сум’яття, а також створює простір для маніпуляцій та зловживань зі сторони певних середовищ.
Тож я вважаю, що такі документи повинні бути дуже чітко сформульованими та однозначними. Їхньою метою має бути зміцнення Божого люду у вірі, а не згіршення чи розчарування.
Читайте також:
фінансово.
Щиро дякуємо!
