Зі сходженням на папський престол Франциска розмови про Католицьку Церкву на стихають. «Папа Франциск відмовився від папамобіля», «Папа Франциск відмовився перебиратися до Апостольського палацу» – ці та інші факти життя понтифіка стають інформаційним приводом для численних публікацій у ЗМІ.
Хтось вбачає у діях Папи скерованість у бік реформ, нового шляху Католицької Церкви, хтось – прагнення залучити нову паству або конкурувати з протестантськими церковними спільнотами, хтось – піар. Що ж насправді відбувається в Католицькій Церкві відтоді, як її очолив Папа Франциск? Коментують експерти – православні й католики.
Єдина реформа, яка очікується в Католицькій Церкві, – це реформа бюрократії
Протоєрей Дмитрій Сизоненко, секретар із міжхристиянських стосунків Відділу зовнішніх церковних зв’язків Московського патріархату:
– Сходження на престол нового Папи Римського багато хто сприйняв як сигнал для оновлення Церкви під знаком Франциска Асизького, під знаком простоти, євангельського духа бідності й братства. У ту історичну епоху, коли Церква виявилася полонянкою власних багатств і політичної могутності, Франциск і його брати обрали шлях смиренного служіння братам.
У руслі цієї традиції новий понтифік указує на шлях служіння як на царський шлях свідчення. Він закликає християн вийти за стіни храмів і йти на «периферію» світу, стати ближчим для тих, хто був далеко, і насамперед до тих, хто був відкинутий і погорджений рештою світу. Він закликає переступити рубежі оборони і йти до тих, хто вважає себе невіруючим, і до братів, які належать до інших релігій.
Він харизматична особистість, і він робить вражаючі жести. У Великий Четвер верховний понтифік надав перевагу каплиці в ув’язненні для малолітніх злочинців перед величним богослужінням у Ватиканській базиліці. Серед тих, кому він, згідно зі стародавнім звичаєм, омив ноги того дня, – юнаки і двоє дівчат, одна з них – мусульманка. У проповіді за цим богослужінням він зізнався, що служити знедоленим – не лише його обов’язок, а й радість серця. Великодньої ночі він звернувся до віруючих із запрошенням відкрити свої серця для Божої любові. Священики відзначають помітне збільшення числа людей, які у відповідь на його заклики приходять на сповідь. ЗМІ у зв’язку з цим говорять про «феномен Папи Франциска» і навіть про «папоманію». На його богослужіння приходить удвічі-втричі більше прочан, аніж на заходи за участю пап у попередні роки.
Смиренний, але твердий, Папа бідних виступає проти легкої наживи та егоїзму, які руйнують життя. По суті, він продовжує захищати ті цінності, за які виступав, коли був єпископом Буенос-Айреса: Церква для бідних боротьба з духом світу цього, звіщення Євангелія правди.
Всередині Католицької Церкви дедалі сильніше лунають голоси про необхідність реформ і більшої гнучкості у питаннях соціальної етики.
За всієї людяності та вражаючої відкритості на світ, новий Папа не подає жодних знаків, що він потерпить зміни в позиції Церкви стосовно абортів, евтаназії, нетрадиційних форм співжиття, висвячення жінок. Церква для того й існує у світі, щоби бути свідком Божої волі.
Як на мене, можна очікувати деякого пом’якшення у пастирській практиці з такого делікатного і болючого питання, як дозвіл розлученим і поновно одруженим католикам брати участь у Таїнствах.
Папа має свій неповторний стиль у стосунках із людьми, він легко імпровізує, спілкуючись зі слухачами, його проповіді нетривалі й доступні (кажуть, що тепер навіть 12-річний підліток нарешті може зрозуміти, про що говорить Папа). За всього цього, щодо віровчення і позицій з питань соціальної етики він зберігає повну спадкоємність зі своїми попередниками. Жодних революційних дій у цьому відношенні чекати не варто.
Місія Церкви полягає у звіщенні Євангелія сучасному світові доступною йому мовою. В цьому розумінні новий Папа – консерватор.
Єдина реформа, яка очікується в Католицькій Церкві, – це реформа бюрократії, яка для Церкви інколи стає перешкодою у здійсненні головної місії – нести у світ Воскреслого Христа.
Оксана Головко, Православие и мир