Я безсилий. Але не безпорадний!
Фото: Південна Корея, 1987. Жінка просить пробачення.
Ми були покликані до радості. Я в це вірю — може, наївно, але вірю. І з огляду на це часом запитую себе: чому так небагато з нас, або так рідко хто, може радіти, щиро тішитися життям, а не посміятися хвилинку з анекдоту, розказаного колегою? Відповідей напевно дуже багато, але я би хотів зосередитися на одній: на смиренні. А радше на його бракові.
Пишучи про смирення, я, однак, не маю на увазі покірну позицію перед кимось, ані, тим більше, приниження. Смирення, у моєму розумінні, є згодою на...
22 Січня, 13:01
3351
Свідчення