Кардинал Люстіже: лист до майбутніх поколінь
У часи кораблів із вітрилами, зазнавши кораблетрощі, в море кидали закорковане у пляшці останнє послання або крик про допомогу в біді, зі сподіванням, що одного прекрасного дня хтось його віднайде. Так само і я: кидаю в це неосяжне море часу свої декілька рядків, не знаючи, чи вони досягнуть хоч би півстоліття. Що стосується мого покоління, то, за словами апостола Павла до Колосян (Кол 3, 3), воно вже давно «поховане з Христом у Бозі». На мою думку, більш імовірно, що ніхто не матиме від цього покоління ніякої користі — хіба що посміється над ним. Однак я...