Ми так пишаємося своєю покорою…
Віз із вугіллям під’їжджає під господу. Візниця гукає: «Я привіз вугілля!», а кінь на це: «Ага, ВІН привіз…» Ми — чемпіони світу у стрижці купонів за те, що з нами зробив Бог. То Він дає нам сферу впливу. На Церкву, середовище, найближчих. Ми оглядаємо себе у дзеркалі, притримуючи нарцисистичне вищирення зубків (ми ж молимося достатньо довго, аби знати, що так не годиться) і готуючи свій коронний номер: ударяння в груди плюс рецитація «ми слуги недостойні». Ми такі горді своєю покорою… Я багато думав про...