Чужих могил не буває
Саме цією фразою моя перша викладачка польської мови в Любліні запрошувала прийти на цвинтар у поминальний день. Скажу чесно, я була здивована, бо для мене цвинтар завжди був справою або дуже приватною (прийти на могилу до своїх близьких), або культурологічною — піти на екскурсію до некрополю чи то у Львові, чи у Вільнюсі тощо. Потрапивши до Польщі, я побачила, що доглядати могили тут — справа особиста, громадська й політична. Зрештою, не будемо лукавити, у Львові впорядкування Цвинтаря Орлят сталося значною мірою за прикладом польської громади....

