Запитання: Чи правда, що донедавна Католицька Церква забороняла вакцинацію і знеболювальні наркотичні засоби? Чи є якісь офіційні документи Церкви щодо цього?
Відповідь: Немає жодного документа Учительства Церкви, який би свідчив про такі заборони. Що стосується щеплень, то можна звернутися до Словника морального богослов’я випуску 1955 року. У ньому стверджується, що, незважаючи на можливі побічні явища, іноді досить важкі (наприклад, випадки енцефаліту після щеплень проти віспи), медична статистика свідчить про корисність щеплень. Таким чином, говориться у статті богословського словника, «не мають рації лікарі, які заявляють про марність щеплень. За допомогою таких тверджень вони викликають відмови від вакцинації, сприяючи цим поверненню або подальшому розвиткові небезпечних епідемічних вогнищ».
Позитивне судження про програми вакцинації та пошук нових вакцин висловив папа Бенедикт XVI у 2007 році в промові до міністрів фінансів.
Що стосується знеболювальних препаратів, то є документ Пія XII, де він стверджує моральну допустимість (як для лікаря, так і для пацієнта) використання наркотичних засобів для полегшення болю в разі наближення смерті, навіть якщо відомо, що ці препарати прискорять настання смерті. Бо в такому разі, пояснює папа Пій XII, ідеться «не про жадання смерті та прагненні до неї, хоча ризик смерті з обґрунтованих причин допускається, а тільки про бажання пом’якшити біль застосуванням засобів знеболення, створених медициною». Документ називається «Відповідь на три запитання, поставлені Італійським товариством анестезіології».
У «Декларації про евтаназію» Конгрегація віровчення також стверджує, що «в цьому разі не йдеться про сприяння настанню смерті». Папа Йоан Павло II в енцикліці «Evangelium vitae» пише: пацієнт, який добровільно відмовляється від знеболювання, щоби свідомо брати участь у стражданнях Господа, заслуговує на похвалу, але така героїчна поведінка не є обов’язковою для всіх (EV 65).
У цьому ж параграфі Йоан Павло II додає: «Не варто віднімати свідомість у вмираючого без серйозних причин: на порозі смерті люди мають бути спроможні виконати свої моральні та сімейні обов’язки, а головне — мати змогу свідомо приготуватися до остаточної зустрічі з Богом». Неприпустимо практикувати наркоз пацієнта проти його волі, коли він здатний її висловити.