Після першого Причастя, повертаючись додому, я досвідчив близької присутності Ісуса. В той момент, уповаю, Дух Святий відкрив мені, що поруч зі мною Той, хто любить мене найбільшою любов’ю, Творець Всесвіту, для якого немає нічого неможливого. І ця любов не егоїстична, не заради Його задоволення, а для того, щоб мені було якнайкраще. Це відкриття і усвідомлення Божої любові було найбільшим поштовхом і аргументом для життя з Ним, особливо в часи духовних криз,
З того часу минуло 1,5 роки. І лише під час цьогорічного Адвенту я зрозумів, що не люблю Бога. Зараз, коли Адвент закінчується, бачу як Бог вів мене, щоб я побачив цю правду про своє серце.
В один з моментів я усвідомив, що не хочу щастя, яке пропонує мені Ісус. Але хочу щастя від цього світу, задоволення власних амбіцій, почуттів.
Я не відчував любові Бога. Знав, що вона є, знав, що Він хоче дати мені справжнє щастя. Але не відчував любові. Дякувати Богу, Він дав сили зробити правильний вибір і ще один крок слідом за Ним. Незважаючи на свої відчуття, але свідомо вибираючи шлях за Ісусом.
І нещодавно, коли почував себе особливо самотнім, коли не міг ні з ким поговорити про свої проблеми, а від так не знаходив і підтримки у непростій ситуації, уповаю, Дух Святий відкрив мені дещо про Божу любов.
У моєму серці наче склався пазл. Тобто, окремі частинки чогось раніше відомого стали одним цілим і набрали сенсу.
Я зрозумів, що Божу любов ніщо не може перекреслити. Я можу бути невірним, можу відкидати Його любов, можу насміхатися над нею, але Він не перестане любити. Бог постійно поруч зі мною і чекає, коли я забажаю перебувати в Його присутності. На відміну від людей Він завжди вислухає і дасть відповідь на те, що мене непокоїть. Божа любов є справжньою, неегоістичною, тому Його відповідь також буде щирою, у моїх інтересах. Відповідь не для тимчасового задоволення, не кшталту „Все буде гаразд”, а слова, які справді повертають життя. Не може бути такого, щоб у Бога не знайшлося часу для мене.
Я також зрозумів, що не люблю Бога. У міжлюдських стосунках невзаємне кохання — не рідкість. Той, хто кохає, прагне обдаровувати своєю любов’ю кохану людину, а вона не може приймати ці почуття. У цьому я побачив свої стосунки з Богом. Він прагне давати, а я не хочу приймати. І водночас я не хочу казати Йому: „Ні”. А значить маю навчитися любити Його. Так буває і між людьми — невзаємне кохання переростає у великі почуття. Часті зустрічі, походи в кіно, розмови спочатку про дрібне, а потім про більш особисте. Те, що називається „ближчим знайомством”. Мені здається, що цей метод має діяти і в стосунках з Богом. Розмова з Ним у молитві, знайомство з Ним у читанні Слова Божого, участь у Літургії. І, звісно, молитва до Духа, щоб навчив мене любити.
Звісно є лінощі, знеохочення. Але коли відома ціль і сенс, прямувати значно простіше.
P.S. Бажаю всім читачам CREDO веселого Різдва! Нехай Дитятко Ісус народиться в наших серцях і наповнить їх своєю любов'ю. Миру і добра вам і вашим родинам!
_________________________________________________________
УВАГА!
Редакція CREDO залишає за собою право не погоджуватися зі змістом матеріалів, поданих у цьому розділі.
фінансово.
Щиро дякуємо!
