Весь світ жахнувся від сцен руйнувань і смерті на Гаїті. Багато хто хотів би прийти на допомогу постраждалим. І, поза сумнівом, у ці дні було, і ще буде виголошено багато проповідей, мета яких – допомогти усвідомити, як Бог, Який є Любов’ю, міг допустити подібний жах.
Одне з найбільш шокуючих пояснень було запропоновано відомим американським протестантським проповідником Петом Робертсоном. На його думку, Гаїті проклята Богом за «договір з дияволом», який батьки-засновники цієї країни уклали в свій час, щоб домогтися незалежності від Франції (Ред.: 80% гаїтян є католиками за хрещенням; у цій острівній державі є й інші християнські церкви; відомо, однак, що більшість гаїтян практикує демонічний культ Вуду, а колишній диктатор Гаїті Дювальє, фактично перетворив його на державну релігію). Коментарі Робертсона, як і слід було очікувати, викликали шквал обурення.
Звичайно, не можна заперечувати, що в Старому Заповіті є чимало прикладів покарань, що посилаються народам від імені Бога за ідолопоклонство або порушення моральних норм, і деякі християни і сьогодні звертаються до цих текстів, інтерпретуючи в їх світлі поточні події. Однак сучасні католики, в пошуках відповіді на питання, як чинить Бог з гріхом, звернуть свій погляд в іншому напрямку. Їм достатньо буде поглянути на розп’яття, яке знаходиться у вівтарній частині їх храмів. У стражданні Розіп’ятого Христа Бог вільно, примирився з грішною людиною.
Самі Євангелистські пастори у своїх проповідях дуже люблять цитувати вірш Йн 3,17. Нам варто було б як слід замислитись над його змістом: «Бо не послав Бог у світ Сина, світ засудити, лише ним – світ спасти».
Трагедії в Гаїті, ймовірно, матиме далекосяжні наслідки: не тільки для тих людей, які втратили там своїх близьких, але і у всього покоління, що стало свідком руйнувань. Нам дуже важливо отримати правильний духовний урок з того, що сталося там.
Багато інформаційних агентств у зв’язку з катастрофою на Гаїті згадують порівняно недавній ураган Катрін, який вщент спустошив узбережжя Мексиканської затоки у США, або землетрус в Мехіко в 1985 р. Проте за своїм психологічним впливом на сучасників, стихійне лихо на Гаїті, мабуть, ближче до Лісабонського землетрусу 1755 р. . Той землетрус супроводжувався цунамі і пожежею, практично все місто було зруйноване, в результаті загинуло близько одного мільйона людей.
Катастрофа в Лісабоні змінила мислення багатьох провідних інтелектуалів, «володарів думок» XVIII століття, включаючи Вольтера і Канта. Землетрус стався в урочистість Всіх Святих, в католицькій країні (ред.: у час, коли в храмах йшла св. Меса). Саме ця обставина змусила багатьох європейців піддати серйозній ревізії свою віру в Бога.
Щось подібне сталося і тепер. Таким чином сьогодні «Гаїті» – це тест нашої віри в Бога, як і нашого ставлення до ближнього.
Розмірковуючи про події в Гаїті, я мимоволі згадав про отця Даміана з острова Молокаї, «пастиря прокажених», яого було канонізовано Папою Бенедиктом XVI минулої осені. Кілька років тому мені довелося відвідати острів Молокаї, що належить до групи Гавайських островів. Там в парафіяльній церкві я побачив одну фотографію 30-х років минулого століття. Це була фотографія літньої жінки. Проказа знищила її вуха і ніс, а також всі пальці на руках і ногах. Крім того, вона ще й осліпла. Тим не менше, як мені сказали, вона щодня читала Розарій, пересуваючи намистинки зубами. Деякий час по тому я розмовляв зі священиком-місіонером, який відкрив притулок для страждаючих від прокази хворих. Щодня він служить там Службу Божу. І ось, одна літня людина, яка також осліпла від хвороби, під час Молитви Вірних незмінно вставляє своє прохання: «Дякую Тобі, Боже, Отче, за все те добре, що Ти мені дав».
Філософи та богослови продовжать свої дослідження, в надії вирішити проблему страждання в світі. Але найкращу відповідь на питання про сенс страждань дають ті люди, чиї власні страждання більше, ніж ми можемо уявити, і які разом з тим відчувають близькість Бога, солідарного з ними в їх стражданнях.
У своїй проповіді під час Меси канонізації отця Даміана, Папа Бенедикт XVI сказав наступне: «Ісус пропонує Своїм учням віддати Йому все своє життя, без розрахунків, без пошуків особистої вигоди, з непохитною надією на Бога. Святі відгукуються на цю пропозицію, яка пов’язана з суворими вимогами , і йдуть за стражденним і піднесеним на хрест Христом зі смиренним послухом. Їх вдосконалення протікає в логіці віри, яку на цім світі, ніколи не вдасться до кінця осягнути людським розумом, і яке пов’язане не з бажанням поставити себе самого у центрі подій, а, скоріше, з бажанням йти проти течії і жити відповідно до Євангелія».
У цих міркуваннях і слід шукати ключ до інтерпретації «події Молокаї» і «події Гаїті». Цими міркуваннями визначається специфіка нашої – християнської відповіді на їхній виклик.
фінансово.
Щиро дякуємо!
