88% київських підлітків проводять більшість свого вільного часу за блакитними моніторами, більше половини школярів не цікавиться гуртками й спортивними секціями. Та мотивувати підлітка до позашкільного розвитку можна – вважають педагоги і психологи.
Батьків турбує захоплення комп’ютерними іграми, занурення у соціальні мережі інтернету, погана компанія, в яку може потрапити їхнє чадо та бесплідно згаяний час, що міг би бути проведений з користю.
Виникає питання: як мотивувати дитину займатися танцями чи ходити на курси іспанської замість сидіння за блакитним монітором? Або ж надати їй ті можливості, яких не мали в її віці батьки? Та чи існує в Україні достатня пропозиція позашкільних закладів?
Можливості
За результатами дослідження, проведеного психолого-педагогічним центром Київського палацу дітей та юнацтва, 88% київських підлітків проводять більшість свого вільного часу за блакитними моніторами. Лише 42% опитаних відвідують навчальні позашкільні заходи в своєму районі, а 13% відвідують шкільні гуртки або секції.
Активний відпочинок разом з іншими дітьми – це весело і корисно. Фото dullhunk
За даними Міністерства освіти та науки, в Україні функціонує 14601 заклад позашкільної освіти. Проте вони охоплюють лише декілька відсотків з 4,5 мільйонів українських школярів.
І якщо через брак коштів (фінансування ведеться з прибуткової частини місцевих бюджетів за залишковим принципом) сільські діти позбавлені багатьох можливостей, які є у великих містах, то міським дітям просто бракує інформації про наявні можливості.
Наприклад, 68% опитаних київських школярів відповіли, що зовсім не знають про головний позашкільний заклад країни – Київський Палац дітей та юнацтва (КПДЮ) та чим можна займатись у ньому. Часто діти не здогадуються навіть про гуртки, які знаходяться в їхній школі або районних центрах творчості.
Приміром, не всім відомо, що поряд з хореографічними, хоровими, театральними і художніми гуртками існують гуртки журналістики, телевізійної справи, анімації, економіки, реклами, архітектурного моделювання, туризму, Internet-технологій, Web-дизайну та багато іншого.
Художньо-прикладний напрямок найпоширеніший в українських позашкільних закладах. Фото futureshape
«Заклади позашкільної освіти й дозвілля є найбільш гнучкими з точки зору надання освітніх послуг. Але ситуація ускладнюється тим, що крім навчального плану необхідно враховувати попит батьків та дітей на гуртки, наявність викладача (і програми, яка зазвичай є авторською і унікальною), та матеріально-технічну базу», – розповідає заступник з навчально-методичної роботи КПДЮ Світлана Маратова.
«Не вистачає гуртків технічного напрямку, зате достатньо розвинений художньо-прикладний напрям. Багато дітей відвідує натуралістичні гуртки, зростає зацікавленість у інших напрямках», – додає вона.
За статистикою, 59% позашкільних навчальних закладів займається саме художньо-прикладним напрямом, 16% – науково-технічним, 11% – еколого-натуралістичним, 7% – туристично-краєзнавчим і 7 % – іншими напрямками.
Каталізаторами розвитку гуртків є фестивалі, виставки, конференції Малої академії наук, туристичні збори та змагання. Деякі з них проходять під патронатом Міністерства освіти й науки, більшість же лежить на плечах місцевих адміністрацій.
Мотивація
Часто можна почути історії від дітей, яких примушують закінчити музичну школу. Отримавши омріяний батьками диплом, така дитина бере інструмент в руки в кращому випадку через кілька років, коли нарешті з’являється усвідомлене бажання займатися музикою. Чи коли дитину з п’ятирічного віку водять на курси англійської, а через десять років виявляється, що вона має схильність до точних наук…
«Коли батьки «відправляють» дитину в той чи інший розвиваючий центр, частіше за все вони впевнені, що дитина не може зробити свідомий вибір, а отже їх обов’язок як батьків зробити цей вибір за них», – каже психолог, викладач програми позашкільного розвитку підлітків DREAM-TEEN Ольга Тулімова.
Не перекладайте активний відпочинок дитини лише на гуртки – сходіть разом на ставок. Фото StormyDog
Чого очікують батьки від гуртків? Діти будуть зайняті чимось корисним, постійно перебуватимуть під наглядом дорослих та потенційно потраплять в хорошу компанію. За радянських часів 90% дітей були зайняті в гуртках і секціях, тож природно, що батьки очікують того ж для своїх дітей.
Проте часто мами з татами починають вимагати результатів. Якщо дитина півроку співає в хорі, то чому ми ще досі не були на жодному її концерті? Або ж якщо вона займається в секції плавання, то чому досі сутулиться в плечах?
«Завищені очікування і критика дітей прививає їм комплекс неповноцінності та невпевненості в собі. Перш за все необхідно визначитися, для чого гурток потрібен дітям, а не їхнім батькам», – радить Тулімова і наводить вісім основних кроків, які варто зробити при виборі центру розвитку для дитини.
Як правильно вибрати гурток?
Проаналізуйте здібності, схильності та інтереси дитини. Поцікавтесь її думкою, і ви зрозумієте, що дитина знає, чого хоче, просто висловлює своє «хочу» по-різному.
Дізнайтеся про всі розвиваючі центри міста, спитайте рекомендації знайомих.
Зробіть свій вибір на користь того чи іншого центру, враховуючи наступні критерії:
– різноманіття гуртків в одному місці (танці, малювання, ліпка і т.д);
– матеріальна база і спеціально оснащені приміщення (меблі, костюми, інтер’єр, зручності, комп’ютери тощо);
– склад викладачів та тренерів (освіта, досвід та особисті досягнення);
– місце розташування (відстань від дому відіграє важливу роль, оскільки діти втомлюються від довгої дороги);
– якість послуг, що надаються.
Визначте кількість гуртків, у яких буде займатися дитина одночасно. Дітям не рекомендовано займатися більше, ніж одним-двома напрямками одразу, бо в такому випадку можна «перегрузити» дитину до стресового стану.
Спробуйте підшукати гурток, куди дитина може ходити з друзями. Фото FirstBaptistNashville
Успіхи дитини в одному гуртку можуть викликати бажання і батьків, і дітей перейти на професійний рівень або збільшити навантаження. При такому переході напрямки, якими дитина займалася раніше в інших гуртках, краще буде виключити через велике фізичне і розумове навантаження.
Організуйте час і визначте частоту занять. Задача батьків – організувати свій час і час дитини. Дитина не повинна перевтомлюватись, а ви не повинні нервувати через те, що вам не вистачає часу.
Разом веселіше! Спробуйте знайти компанію для своєї дитини, друга чи подругу, щоб ходити в гурток разом, якщо інтереси співпадають.
Оплата. Скоріше за все, якщо ви зупините свій вибір на чомусь «вартісному», то питання оплати гуртка або додаткових затрат (спортивна форма, інструментарій – пензлі і фарби, м’ячі і стрічки) постане саме по собі. І якщо ви готові платити відповідні кошти, то головне – не вимагати від дитини жертв у відповідь (не пропускати заняття, старатися з усіх сил, давати результати і т.д.).
Участь батьків. Творчість не терпить критики. Батьки повинні обов’язково звернути увагу на перші результати й досягнення дитини. Адекватна похвала і відчуття гордості – це те, що потрібно вашим дітям.
У пошуках порозуміння
«Золоте» правило – спілкуватися з дітьми. Вони самі підкажуть, чим завжди би хотіли займатись, але соромились сказати. А можливо, саме ви зрозумієте справжні нахили і вподобання вашої дитини і зможете направити їх у потрібне русло.
Не вимагайте від дитини результатів – це може призвести до коплексів неповноцінності. Фото wsilver
«Останнім часом мені здається, що у дорослих лише свої проблеми, а з твоїми вони не рахуються», – ділиться переживаннями шістнадцятирічна Оля Кошелюк, учениця 234 київської школи.
«Моя найкраща подружка часто радиться зі своєю мамою за чашкою кави. Мені навіть часом здається, що їй дуже пощастило, що в неї така розуміюча мама…. Я ж боюся радитися зі своєю. Мені здається, вона мене не зрозуміє…».
З цією ж проблемою непорозуміння батьків та дітей зіткнувся власник мережі ресторанів Андрій Задорожний. Як батько трьох дітей, старший із яких зараз служить у армії, а молодша дочка лише нещодавно пішла до школи, він започаткував свою школу лідерів для підлітків, з надією виховати відповідальне молоде покоління.
«Я був жахливою дитиною. У мене в офісі висить характеристика із технікуму. Жахлива характеристика… Я був хуліганом. Мені довелося потім екстерном по 24 години на добу наганяти втрачений час, який міг використовувати правильно».
Дитячі захоплення з часом можуть перерости в професійну діяльність. Фото NazarethCollege
«Свій успіх мені довелося компенсувати такими речами, як особисте життя, здоров’я, дружба, любов… Моє життя вийшло неповноцінним, однобоким. І я радий, що сьогоднішні молоді люди мають можливість уникнути цих помилок і жити повноцінним життям», – розповідає Андрій Задорожний.
А для художниці Євгенії Гапчинської все було набагато простіше. У тринадцять років вона вступила до художнього училища, твердо вирішивши стати художницею. Щоправда, взаємини з батьками також були складними, бо Євгенія була дуже запальною дитиною. Тож зараз, маючи шістнадцятирічну доньку, вона говорить, що головне у стосунках з дитиною – це взаєморозуміння і взаємоповага.
«При спільному і правильному виборі центру і напрямку розвитку, дитина буде мотивована, а батьки будуть радіти її успіхам! Наші діти, рано чи пізно, все одно будуть займатися тим, чим хочуть і що їм подобається. В іншому ж випадку, як я в дитинстві, будуть прогулювати нав’язані їм заняття», – попереджає психолог Ольга Тулімова.
Усі фото з Flickr
фінансово.
Щиро дякуємо!
