Закінчився важкий академічний рік, пригріло тепле сонечко, надійшов час канікул. Мої подружки з Польщі, з котрими щороку проводжу відпустку, підмовили мене поїхати в Крим. Мовляв, на Заході ми вже побували, а в Криму – море і гори, глибокі печери, орієнтальні палаци, монастирі та фортеці. Ну і звісно «Фонтан Сліз», так лірично оспіваний Міцкевичем та Пушкіним. Кортить подивитися. Отож взяли фотоапарати, сіли в старенький Опель-Астра і просто з Варшави подалися до рідного Хмельницького, щоб звідти пересісти у потяг до Сімферополя. Довга і виснажлива подорож не лякала. Мета мала бути захоплюючою.
Такою вона й була, завдяки дивовижним краєвидам й пам’яткам історії, які вражали своєю величністю і красою. Багатство стародавньої Тавриди нагадувало події із «Тисяча і однієї ночі». Небо зливалося з морем, а море омивало гірські масиви.
Проте, довелося зустрітися також і з іншою стороною півострова.
На жаль, більшість людей там ще й досі живе компартією, гордиться Площею Леніна і Красною Звєздою на Матроському Клубі в центрі Севастополя. Екскурсоводи, не без ноти зворушення, розповідають про Вєлікую Побєду і героїв КП СССР, а продавці, як за часів Радянського Союзу, носять на головах білі ковпаки і хоча б на кілька гривень намагаються обдурити покупця. Люди, вибачте, ходять в туалет за кіоск, бо два метри далі треба за вхід заплатити 2 гривні. Не говорячи вже про те, що там мало хто відрізняє польську мову від української, і тому завжди, коли ми не хотіли купувати у не зовсім таки охайних бабусь біляша з нібито м’ясною начинкою, вони обзивали нас помаранчевими.
Звісно, не хочу узагальнювати. Довелося зустрічатися також і з високоосвіченими, відкритими людьми, інтелігентними і мудрими. Здається, їм зовсім нелегко жити в таких умовах. Особливо це видно серед римо-католиків Севастополя, котрі вже впродовж багатьох років намагаються повернути свій храм.
Мої подруги-польки співчували і посміхалися. Такого вони ще не бачили й не чули. А в мене стискалося серце, бо Україна таки дійсно поділена. Складалося враження, що там, в Криму, немовби зупинився час. Такий собі півострів-музей античної культури, візантійської традиції та радянського безпорядку.
_________________________________________________________
У блогах подається особиста точка зору автора.
Редакція CREDO залишає за собою право не погоджуватися зі змістом матеріалів, поданих у цьому розділі.
фінансово.
Щиро дякуємо!
