Ілюстрація: europa.eu
Святіший Отець і Апостольська Столиця з великою увагою слідкують за світовою фінансовою кризою, – запевняє кардинал Пітер Кодво Аппіа Тарксон, префект Папської ради «Iustitia et Pax» (Справедливість і мир). Найкращим доказом цього є факт, що через вибух кризи у США восени 2008 року було затримано оприлюднення енцикліки Бенедикта XVI «Caritas in veritate».
З огляду на цю затримку енцикліка побачила світ аж у липні 2009 року. Святіший Отець бо вирішив представити в ній сучасне суспільне вчення Церкви, допасоване до викликів глобалізованого світу в добу кризи. Він закликав відновлювати економіку і вказав на її головний гріх, що полягає в її відокремленості від моральних критеріїв. Папа сформулював постулат заміни вузько сприйнятої «логіки ринку» – логікою дару та глобальної солідарності.
Важлива енцикліка
Вказівки Папи були уважно прочитані політиками, економістами та підприємцями. – «Caritas in veritate» це світло, що пробивається крізь темні хмари світу, зануреного в кризу, – визнав попередній французький міністр праці, громадських зв’язків, сім’ї, солідарності та міст Ксав’є Дарко (2009-2010). Він підкреслив, що Папа пропонує в цій енцикліці «новаторське рішення» виходу з кризи. Воно вимагає поновного визначення того, чим є «розвиток», таким чином, щоб його не розуміли виключно як «постійне економічне зростання». Отже, Церква пропонує «інтегральний розвиток», який розпочинається від установлення нових міжлюдських зв’язків, будованих на дарі, безкорисливості та діленні благами, – пояснює Дарко.
Тодішній – на момент оприлюднення документа – міністр праці Франції підкреслив, що, всупереч гадкам, причини недостатнього розвитку мають не так «технічну» природу, як радше виникають із браку братерства між людьми. Тому Папа закликає всіх усвідомити, що люди становлять одну родину, а це тягне за собою, зокрема, відмову від гедоністичного споживацтва та відхід від розуміння ринку як засобу панування над іншими. Такі дії вимагають морального поступу, який стає «умовою виживання» людства.
На думку п.Дарко, енцикліка Бенедикта XVI не є «абстрактною медитацією». Рідко коли папи настільки близько підходили до реальності, щоби проаналізувати її болячки, а крім цього – і запропонувати, з прагматизмом та вдумливістю, найвідповідніші ліки. Аби лиш це звернення було почуте! – такі побажання французького політика.
“ Папа у своїй енцикліці більше має що сказати світові на тему економічної кризи, аніж члени «Великої Вісімки»
Коментатор італійської щоденної газети «La Repubblica» Марко Де Чекко навіть написав, що Папа у своїй енцикліці більше має що сказати світові на тему економічної кризи, аніж члени «Великої Вісімки». Зустріч керівників держав та урядів восьми найбагатших країн світу збіглася з оприлюдненням цієї енцикліки. Зіставляючи її з заключним документом G8, Де Чекко сказав, що енцикліка вельми радикально заявляє протест проти «моделі розвитку, прийнятої світовим капіталізмом кількадесят років тому». А між тим, «лідери, зібрані на засіданні, справляли таке враження, ніби вважають цю модель цінною і вартою продовження, хоча й після певної модифікації та глибоких реформ».
Французький кардинал Андре Вен-Труа зауважив, що енцикліка Бенедикта XVI не містить «переліку рішень» для світової економічної та фінансової кризи, як і для наслідків глобалізації, а заохочує «провести моральну оцінку». – Остаточним критерієм суспільних проектів є служіння людині. То не людина служить суспільним проектам, – вказав ієрарх. Своєю чергою, німецький кардинал Пауль Йозеф Кордес зазначив, що енцикліка закликає насамперед до переміни самої людини: Папа закликає до морального оновлення, а через це до зміни виду сучасних суспільств.
“ Італійський економіст Етторе Готті Тедескі навіть написав, що за енцикліку «Caritas in veritate» Папа має отримати Нобелівську премію в галузі економіки
На думку о.прелата Петра Мазуркевича, генерального секретаря Комісії католицьких єпископських конференцій Європи (COMECE), Папа говорить про антропологічну помилку, яка лежить в підставі світової кризи. В сучасній політиці, економіці та різних сферах суспільного життя втрачене розуміння того, ким за своєю суттю є людина. А наслідки цього завжди згубні. На сторінках енцикліки Папа доводить, що коли прийнято неправильне бачення людської особи, то навіть у намаганнях якомога краще відповісти на потреби так сприйнятої людини, пропоновано неправильні рішення. На запитання, чи він не вважає, що Бенедикт XVI бачить набагато більше негативних моментів ліберальної економіки, ніж його попередник, – о.прелат відповів: суспільна енцикліка Йоана Павла ІІ «Centesimus annus» була написана в момент падіння централізованого управління економікою. На полі бою тоді залишилася економіка вільного ринку. Сьогодні ж, коли ми маємо справу виключно з економікою вільного ринку в її неоліберальній версії, очевидно, що й ця неоліберальна економіка щоразу більше зазнає поразки. І саме про це говорить Папа.
Італійський економіст Етторе Готті Тедескі навіть написав, що за енцикліку «Caritas in veritate» Папа має отримати Нобелівську премію в галузі економіки. На його переконання, ніхто так, як Бенедикт XVI, не пояснив, що належить зробити для економіки: застосовувати її закони, а не оминати їх.
Керівні кадри – на реколекції
Невдовзі після виходу енцикліки Готті Тедескі, вже як префект ватиканського Інституту релігійних справ, популярно званого «ватиканським банком», кілька разів публікував на сторінках «L’Osservatore Romano» глибокі аналітичні статті щодо причин кризи. Її корені, на думку професора, мають етичну природу, оскільки «економіка, відділена від етики, озброєна моральною самодостатністю, опинилася в руках тих, хто перетворює її механізми на засоби влади, в тому числі й політичної». Ці люди «мають у своєму розпорядженні вишукані знаряддя, однак вони не досить зрілі ані досить мудрі, щоб думати про спільне благо».
“ Аби розв’язати сучасну кризу, керівний клас має повернутися до практики реколекцій
Однак політики не бажають визнати справжні причини кризи. Вони програли на всіх фронтах: спершу випустили з рук економіку, втратили контроль над боргами, над створенням робочих місць, а тепер уже три роки як намагаються рятувати систему наївним оптимізмом. Аби ситуація перестала бути хворою, необхідно, щоб керівництво світовими фінансами віднайшло сенс буття. Економіка – це лише одне зі знарядь, так само як і фінанси. Самі по собі вони ані добрі, ані злі. Все залежить від того, як їх використовують. Глибоко нігілістична культура заразила Європу за останні 20 років. Ідеться про майже всі країни західного світу. Така культура витворила систему повної відірваності від важливих істин, що визначають ужиток знарядь. Внаслідок цього знаряддя набули моральної автономності, стаючи метою, а не засобом. Папа Бенедикт XVI говорить про це на початку своєї енцикліки «Caritas in veritate». Він робить висновок, що коли справи йдуть кепсько, то потрібно змінити людину, а не знаряддя. Йдеться про те, щоб людина стала спроможною використовувати ці знаряддя задля спільного блага, задля самої людини. Тому, аби розв’язати сучасну кризу, керівний клас має повернутися до практики реколекцій. І це не жарт. Завдяки реколекціям людина наново віднаходить сенс життя, діяльності, вчиться відрізняти цілі від засобів. Вона відкриває, що головною метою є людина та спільне благо.
Керівникам держав бракує почуття відповідальності, – такою є наступна думка Готті Тедескі. Сьогоднішня криза, вважає він, є наслідком занедбань на Заході, в тому числі і його політиками, які не докладали зусиль до розвитку економіки. Вони не рахувалися з тим, що для того, аби економіка могла розвиватися, має також розвиватися й суспільство. «Ми обмежили плідність і гадали заступити її зростанням спожитку в кредит. Аби нині конкретно протиставитися кризі, варто було б проголосити довгий період затягування поясів. Таким чином можна було б відбудувати фундамент економіки. Вочевидь таке рішення не було би популярним. Тому [політики] займаються оманою, аби оживити споживацтво, замість того щоб відбудовувати основи економіки, до яких належить, наприклад, ощадливість», – стверджує проф.Готті Тедескі.
“ Тільки період ощадливості може бути ключем повернення до періоду зростання
Він визнає обов’язковим, щоб представники великих світових економік перестали «шукати індивідуальних рішень, які суперечать одне одному». Потрібна справжня зустріч відповідальних, докладне представлення справ, аби почати нарешті дискутувати про правила виходу до покращення. А над усе потрібно досягнути згоди стосовно факту, що тільки період ощадливості може бути ключем повернення до періоду зростання, – така пропозиція «папського банкіра». Він представляє як постулат, щоб сім’ї – однак без посередництва банків – погодилися призначити частину своїх заощаджень («скажімо, десять відсотків») для допомоги малим підприємствам. Готті Тедескі певен, що таке рішення викликало би зростання трудової зайнятості, ба навіть могло би притягнути закордонний капітал. Натомість він є противником того, щоб держави занедбували стратегічні галузі економіки; на його думку, це має
бути використано «як реальна гарантія під заборгованість, щоб вона була менш обтяжлива і більш приваблива для міжнародних покупців».
Всесвітній нагляд за фінансами
Надзвичайно сильно пролунав голос Папської ради «Iustitia et Pax», коли у жовтні 2011 року вона оприлюднила ноту «Про реформу міжнародної фінансової системи в перспективі публічної влади з універсальними компетенціями». Автори 17-сторінкового документа підкреслили, що до теперішньої кризи призвели «егоїзм і колективна жадібність», а також «економічний лібералізм, позбавлений правил і контролю». Неприпустимою визнано ситуацію, коли одні країни розвиваються за рахунок інших.
Валютні й фінансові транзакції, базовані насамперед на спекуляції, названо шкодою, якої зазнає реальна економіка, зокрема в економічно слабших країнах. Автори документа закликали до радикального перегляду цього становища відповідно до принципу: «Ринки знову мають служити людині».
Хоча й застерігаючи, що вона не надає жодних конкретних розв’язань кризи, оскільки це не її завдання, Папська рада, однак, запропонувала кілька шляхів покращення нинішнього становища. Зокрема – впровадити податок на фінансові транзакції, який можна буде використовувати для допомоги країнам, найбільш зачепленим кризою. Крім цього, радиться провести рекапіталізацію банків, в тому числі й за публічні фінанси, але таким чином, щоб це сприяло розвиткові реальної економіки.
Однак найважливішою пропозицією Папської ради є створення міжнародного органу або ж «механізму», який би виконував функцію глобального монетарного контролю, згідного з логікою Бреттон-Вудської валютної системи 1944 року, завдяки якій постав Міжнародний валютний фонд. Оскільки МВФ більше не може гарантувати стабільності світових фінансів, потрібна нова влада (звичайно, за участі країн, що розвиваються), яка б координувала й пильнувала систему зміни курсів. З точки зору Апостольської Столиці, першим кроком до створення такого «механізму» був би «спільний кодекс елементарних принципів», а метою – створення чогось на кшталт Всесвітнього центрального банку, що діяв би під егідою ООН, або принаймні чогось згідного з її засадами.
“ Першим і найважливішим антикризовим фактором є любов
На думку представників Апостольського Престолу, завершується «вестфальський» порядок світу – епоха, в яку держави кооперувалися між собою, але «не бачили необхідності своєї міцної єдності заради спільного блага всіх народів». Нинішні покоління мають знати, що існує нова світова динаміка досягнення універсального спільного блага, – читаємо в згаданому документі. Тоді справа дійде до поступового перенесення частини національних законів на регіональні або глобальна влада. Метою буде держава закону на наднаціональному рівні, «більш зближена всесвітня спільнота». «Віруючі, й не лише вони, мають напружити свою уяву на цій дорозі», – заохочує Папська рада й підсумовує, що «дух будівництва вавилонської вежі був учора. Тепер промовляє Дух П’ятдесятниці, дух єдиної людської родини».
Не можна постійно жити в кредит
У схожому дусі висловилися європейські єпископи. «Європейська криза, що її ми зараз переживаємо, не є просто кризою управління ані кризою розподілу доходів. Це справжня системна криза», – каже кардинал Андре Вен-Труа. Голова Конференції єпископату Франції підкреслив, що неможливо безконечно жити в кредит. Нагромадження дефіциту і боргів обтяжує інвестування в майбутнє і кладе на плечі молодого покоління «тягар, який неможливо нести». Тому доконче потрібно змінити спосіб життя, тобто прийняти «більш раціональне та врівноважене споживання».
Кризою – в тому числі сфери євро – зайнялася Комісія католицьких єпископських конференцій Європи (COMECE). Її голова, єпископ Адріанус Герман ван Луйн із Голландії, зауважив, що євро – не тільки спільна валюта 17 держав-членів ЄС, але й «один із найважливіших символів успіху процесу інтеграції» в Європі. Серед найважливіших цінностей цього процесу голландський єпископ назвав солідарність, яку виявляють до потребуючих, коли постає необхідність. Комюніке жовтневого пленарного засідання СОМЕСЕ містить заклик до Європейського Союзу та його громадян: утриматися від взаємних дорікань та спільно прийняти на себе відповідальність за знайдення виходу з кризи. Єпископи закликають європейське керівництво прийняти «довготривалу перспективу» задля подолання кризи.
На зібранні СОМЕСЕ професор Ланс Бовенберг з університету Тільбурга назвав любов, милість і розпізнання як три речі, що їх може запропонувати Церква спільноті Європи, аби боротися з сучасною кризою. Першим і найважливішим антикризовим фактором є любов. «Тоді як люди залишилися самотні й перелякані, бо ринки й уряди їх зрадили», – пояснив голландський економіст.
На його думку, другим важливим антикризовим фактором, характерним для Церкви, є відмова від осуду заради виявлення милості. Країни та люди перед лицем кризи шукають винних у тому, що сталося, і дорікають одні одним. «А тут треба полишити шукання жертовного козла і подивитися на інших як на дітей Божих, навіть якщо вони припустилися помилок», – сказав викладач Тільбурзького університету. Своєю чергою, третій антикризовий духовний чинник – привести самого себе та інших до розуміння, що ця ситуація може нас чогось навчити.
Бовенберг вказав також на три економічні «лікарські засоби» проти кризи європейських фінансів. Першим із них має бути скорочення боргів Греції взамін за глибоку реорганізацію економіки цієї країни. Другим цілющим засобом голландський економіст вважає дофінансування банків, але за умови зміни їх дотеперішнього механізму дії. Останнім же засобом від кризи мало б бути відновлення рівноваги між північчю та півднем Європи. «Я вперше в житті чув виступ фахівця у галузі економіки, який говорив про любов», – так це прокоментував англійський єпископ Вільям Кенні в інтерв’ю для італійської агенції SIR.
“ Криза є нагодою до загального навернення народу
Єпископи СОМЕСЕ прийняли заяву стосовно суспільної ринкової економіки – ідеї, введеної Лісабонською угодою в Договір про Євросоюз. Документ під назвою «Європейська спільнота солідарності та відповідальності» буде опублікований кількома мовами на початку січня 2012 року.
Часто в обговоренні кризи слово беруть португальські єпископи. Вони критикують залежність політичної влади від «диктатури капіталу» та «неясних ігор» в економічній сфері. Звертають увагу, що підпорядкування такого штибу обмежує свободу демократичного вибору і, загалом беручи, б’є по найслабших суспільних верствах. «Якщо існують “податкові раї”, то мають також існувати й “пекла бідності та несправедливості”, які потрібно ліквідувати», – сказав Генеральний секретар Конференції єпископів Португалії о.Мануель Моружан SI. Він пояснив, що Церква не збирається нікого звинувачувати персонально, а прагне єдино лише звернути увагу на часто безособові явища ігор поміж політичною та економічною сферами, наслідки чого відчувають усі.
Кардинал Жозе да Круз Полікарпу з Лісабона звертає увагу, що засоби, використовувані задля виправлення кризового стану, можуть навіть викликати його поглиблення. Це стосується зокрема найслабших і найубогіших членів суспільства. Тому Патріарх Лісабона закликає, щоби пов’язані з кризою обмеження було рівномірно покладено на всі суспільні групи. Голова португальського єпископату підкреслив, що завдання єпископів – не давати конкретні вирішення, а проголошувати основоположні цінності, які в цій сфері належить ушановувати.
Водночас він звернувся до португальського суспільства з проханням терпляче зносити наслідки кризи та підтримувати урядові реформи. «Настав час для зусиль і зречень заради національних інтересів. У боротьбі з кризою ми повинні відкинути приватні інтереси, оскільки серйозної загрози зазнає спільне благо. Я знаю, що кошт реалізації реформ високий і це може викликати суспільне невдоволення; але ми мусимо відбудувати важке фінансове становище нашої країни», – сказав архиєпископ Лісабона.
У найбільше зачепленій кризою Греції архиєпископ Афінський Ніколаос Фосколос підкреслює, що тамтешні політики мусять повністю змінити свою ментальність, вони потребують навернення. На його думку, криза є нагодою до загального навернення народу. «Впродовж 30 років наші політики трудилися задля власної кишені, а не для народу. Потрібно поцікавитися людьми, оскільки нині в Греції панує суспільна несправедливість. Небагато хто користується спільними благами, а багато страждають. Коли 1981 року в Грецію повернулася демократія і правління прийняла соціалістична партія, люди пов’язували великі надії з цією зміною. Але вона призвела до руйнації країни. Було чимало слів, але небагато зроблено», – сказав він у розмові з КАІ. Крім того, «за останні 30 років поширилася помилкова ментальність, і нове покоління зросло в переконанні, що їм належить багато грошей без праці». Таку позицію займають нині багато молодих людей, зітхає архиєпископ.
Християнські цінності – порятунок від кризи?
Суспільна рада при Познанському архиєпископі вказала, що найважливіші причини кризи – це заперечення християнських цінностей, релятивізація прав людини та легковаження метою демократії. Сам познанський митрополит написав, що «безпосередня причина нинішньої економічної кризи лежить насамперед по стороні людей, які прагнуть за будь-яку ціну втриматися при владі, а також по стороні безвідповідальних урядів та інституцій деяких країн, які легковажать економічними принципами й правами громадян». Він відзначив, що «постійне відкидання християнських цінностей у євроамериканських культурних колах, що виросли з християнства,… викликало цивілізаційний землетрус, який полягає у втраті морального чуття в різних сферах суспільного та економічного життя». Вираженням цього є безоглядне прагнення отримати максимальний зиск, відкидаючи будь-які універсальні моральні принципи.
“ Церква має що сказати економіці
Єзуїт, о.Матеуш Бігєль, вважає, що «християнський канон суспільних принципів» є фундаментом рентабельної економіки та ліками від світової кризи. – Економіка, будована на християнських принципах, стала б рентабельною на макрорівні, і вона все ще залишається теоретичною пропозицією для світу, – каже священик. Він пояснює свою думку: «Християнський підхід до господарювання поєднує етику з ефективністю дій на полі економіки». Певні вихідні принципи економіки цілком співвідносяться між собою в межах такого підходу – наприклад, обов’язок праці, яка є підставою для належної зарплати; принцип суспільної справедливості або преференція на користь убогих. «Дещо огрублено це можна визнати за постулат прогресивного податку», – каже о.Бігєль. Він підкреслює: економіка, базована на християнських засадах, має таку конститутивну особистість, як першість етики над законом, що, своєю чергою, постулює правильно тлумачену в суспільному контексті громадянську свободу: економічну, релігійну, однаково як в індивідуальному, так і в колективному вимірі.
Префект Конгрегації у справах католицького виховання кардинал Зенон Грохолевський ствердив: те, що Церква має що сказати економіці, було виражене словами Йоана Павла ІІ: «Відчиніть двері Христові!» – Відкрийтеся на етичні цінності, відкрийтеся насамперед на вимір любові й правди, на пошану гідності людини! Отже, немає нічого дивного, що нинішній Папа обрав собі за гасло нещодавньої подорожі до Німеччини мотто «Де є Бог, там є майбутнє». Вочевидь, це має значення також і для економіки.
фінансово.
Щиро дякуємо!
