Дорогі священики, монахи та монахині, любі брати та сестри у Христі!
Переживаємо приготування до Євхаристійного Конгресу, гаслом якого є слова: «Ісус Христос вчора і сьогодні, той самий навіки» (Євр. 13:8). Прагнемо ще більше вшанувати Євхаристію – «Спомин Страстей і Воскресіння Христового: таїнство милосердя … узи любові» (пор ККЦ, 1323). Папа Римський Бенедикт XVI навчає: «Через установлення Євхаристії’ на Тайній Вечері Ісус надав цьому акту жертви постійної присутності … Євхаристія залучає нас в жертовний акт Ісуса (…) Ми включені в динаміку Його жертви.
Образ заручин між Богом та Ізраїлем стає реальністю способом, раніше немислимим: те, що було перебуванням перед Богом, тепер, завдяки участі в жертві Ісуса Христа, причащаючись Його Тіла і Крові, стає з’єднанням» (пор. Deus Caritas Est, 13). Євхаристія – таємниця нашої участі в найбільшій любові, що Ісус явив нам на хресті. «В Його смерті на хресті звершується наче звернення Бога проти себе самого, в якому Він жертвує себе, щоб підняти людину і спасти її – це любов в її найбільш радикальній формі. Погляд, скерований на пробитий бік Христа (пор. Ів 19,37) (…) містить … [істину]:> Бог є любов <(1 Ів 4:8) (...). І розпочинаючи від цього погляду, християнин відкриває шлях свого життя і любові «(пор. Deus Caritas Est, 12).
Тією, котра споглядала Ісуса розп’ятого і черпала Його любов з Євхаристії, була бл. Мати Тереза з Калькутти, засновниця Згромадження Сестер Місіонерок Любові. В проекті Уставу нового Згромадження вона написала: «Метою … Місіонерок Любові є втамування спраги Ісуса Христа на хресті, Його прагнення любові і душ».
Блаженна Мати Тереза – Марія Тереза від Дитятка Ісус – Агнеса Гонджа Бояджиу – народилася 26 серпня 1910 р. в м. Скоп’є, в Албанії. її батько, Нікола, був багатим купцем. Мати, Дроне, глибоко вірила в Бога і була вразливою на потреби убогих. Агнеса мала ще молодшого брата, Назара, і старіш- сестру, Агату. Коли Агнесі виповнилося 9 років, її батько раптово помер. Матір мужньо взяла на себе обов’язки домашнього господарства і виховання дітей, навчаючи їх милосердя до бідних. У віці 12 років Агнеса слухала проповіді місіонерів, що працювали в Індії і вперше відчула бажання принести в жертву своє життя Богу, ставши місіонеркою. Однак спочатку заглушила в собі цей голос, оскільки не хотіла стати черницею. Пізніше, у віці 18 років, закінчивши середню школу та розмірковуючи про своє майбутнє і читаючи лис ти місіонерів-єзуїтів з Індії, ще чіткіше почула цей внутрішній голос. Уже не опираючись йому, вступила до Згромадження Сестер Матері Божої Лоретанської, яке займалося місією в Бенгалії, в Індії’. Після 2 місяців перебування в Ірландії, в головному домі Згромадження, в січні 1929 року розпочала новіціат в Дарджілінгу, в Індії’. Одягнутзши монаший одяг, прийняла ім’я Тереза – з огляду на набожність, яку мала до святої Терези від Дитятка Ісуса. Після завершення дворічного новіціаіу, склала тимчасові обіти і розпочала працювати в школі для дівчат, яку провадили сестри Лоретанки в Калькутті, вчителькою історії’ та географії’. Веселої вдачі, більше 15 років сумлінно викопувала свої обов’язки. Була працьовитою, готового до будь-якої фізичної роботи. Висловила бажання допомогти в невеликій лікарні для бідних. В лікарняніїї аптеці висів образ Христа в оточенні страждаючих людей. Послуговуючи хворим, сестра Тереза часто дивилася на нього і думала: «Господи, це для Тебе і для душ». Незадовго до складення вічних обітниць, вона написала до свого духовного наставника, що з радістю несе свій хрест з Ісусом. Писала, що раніше хрести її лякали, а тепер прийняла страждання і може сказати: «ІСУС і я живемо в любові». На основі її листів, опублікованих після смерті, знаємо, що цим хрестом була духовна темрява. Блаженна Мати Тереза багато років переживала духовне страждання: відчуття браку присутності Бога, незважаючи на величезне прагнення Його.
24 травня 1934р. сестра Тереза склала вічні обітниці і стала директором школи, яку провадили сестри Лоретанки.
У 1942 році, за прикладом Святої Терези віх Дитятка Ісуса, склала Богу приватну обітницю ніколи Йому ні в чому не відмовляти. Вона обіцяла Богу своє « так» за будь-яких обставин. Хотіла робити все з любов’ю до Нього. У вересні 1946 року, ідучи потягом на реколекції в Дарлжилінг, а потім niv час реколекцій і після них, вона чула голос Господа Ісуса Христа, Який просив її створити нове монаше згромадження, присвячене служінню найбіднішим. 13 січня 1947 p., в листі до архієпископа Калькутти, Фердинанда Пер’є, цитує слова Ісуса, звернені до неї: «Потребую індійських Сестер Місіонерок Любові — які були б моїм вогнем любові серед найбідніших: хворих, вмираючих, крихітних, безпритульних дітей. Бідних, яких я хочу, щоб ти привела до мене (…). Знаю, що ти – найбічьш нездібна до цього, слабка і грішна, але саме тому, що ти такою є, я хочу використати тебе для моєї Слави! Чи вимовиш мені?» Мати Тереза написала до архієпископа Калькутти, що слова Ісуса її злякали. Думки про їжу і сон, життя, як в індусів, наповнювали її страхом. Тому молилася до Діви Марії, щоб попросила Ісуса забрати це від неї. Та голос Ісуса в її серці ставав ще виразнішим і, отже, молилася, щоб Ісус зробив з нею те, що Він хоче. Виразно чула, як Г осподь Ісус сказав їй: «Ти завжди говорила: «Зроби зі мною, що тільки захочеш». – Тепер я хочу діяти, дозволь мені зробити де, моя маленька Наречена, котра належиш тільки мені. Не бійся – я завжди буду з тобою. Будеш страждати і страждаєш зараз – але якщо ти, моя маленька Наречена – Наречена Розп’ятого Христа – то ти також будеш нести цей біль страждання в серці. Дозволь мені діяти, не відмовляй мені, повір мені з любов’ю. Довірся наосліп… Дитино, дай мені душі – дай мені душі бідних маленьких дітей з вулиці. Як це боляче, – якби ти знала, — бачити цих бідних дітей, забруднених гріхом. Я хочу їхньої чистої любові. Якщо ти відповіла б на мій заклик, і привела б мені ці душі – то вирвала б їх з рук диявола. Якби ти тільки знала, скільки цих малих щоденно падає в гріх. (…) За ними сумую – люблю їх . Чи вимовиш мені?»
2 квітня 1948 р. Папа Пій XII на прохання архієпископа Калькутти дав матері Терезі дозвіл залишатись монахинею поза межами монастиря. 16 серпня Мати Тереза покинула монастир сестер Лоретанок. Після закінчення курсу догляду за хворими, 25 грудня — в день Різдва – почала свою місію серед бідних. 19 березня, в урочистість св. Йосифа, прийняла першу’ кандидатку до нового Згромадження. У січні 1950 року мати Іереза має вже близько 10 кандидаток, які разом з нею служать бідним. Вона пише правила Згромадження, які архієпископ Калькутти передає до Риму. 7 жовтня цього ж року, у день спомину Пресвятої Діви Марії Розарієвої, за згодою Святого Престолу, архієпископ ІІер’є офіційно затвердив Згромадження Місіонерок Любові. У 1952 році Мати Тереза відкрила притулок для вмираючих, в 1954 році – дитячий будинок, а в 1956 – селище для вмираючих. 25 березня 1963 p., архієпископ Калькутти затвердив чоловічу гілку згромадження – Братів Місіонерів Любові. 1 лютого 1965 Папа Павло VI дав Згромадженню, заснованому Матір’ю Терезою, папське затвердження. У тому ж році мати Тереза заснувала перший будинок Згромадження за межами Індії – у Венесуелі. У 1967 році вона відкрила будинок в Шрі-Ланці, в 1968 – в Римі і Танзанії, в 1969 році – в Австралії, в 1988 році – в Москві, а в 1991 році три будинки в рідній Албанії.
Мати Тереза отримала багато високих нагород від різних країн, в тому числі з Риму – «Премію Миру Иоана XXIII «, Бостону — нагороду «Добрий самаритянин», Осло – «Нобелівську премію миру» і найвищу індуську нагороду – «Перлина Індії».
В день її смерті – 5 вересня 1997 року, засноване нею Згромадження Сестер Місіонерок Любові мало 594 будинки в 123 країнах, 3800 черниць, 380 братів, 13 священиків і багато співробітників по всьому світу, які жили її духовністю. 19 жовтня 2003 року Папа Иоан Павло II оголосив її блаженною.
У своїй енцикліці «Євангеліє життя» Папа Иоан Павло II писав: «Кров, яка тече з пробитого боку Христа на хресті (Ин 19:34) промовляє сильніше, ніж кров Авеля (Євр. 12, 22.24). Ця кров виражає і вимагає глибшої справедливості, перш за все, благає про милосердя, просить перед обличчям Отця за братів (пор. Євр 7:25), є джерелом досконалого відкуплення і даром нового життя. Кров Христа показує, якою великою є любов Отця, а також наскільки цінною є людина в очах Бога і яка велика вартість її життя. Кров Христа відкриває людині, що її велич, а також покликання, полягає у безкорисливому дарі з себе. Саме тому, що кров Ісуса проливається як дар життя, вона більше не є знаком смерті і остаточної розлуки з братами, але знаряддям причастя, яке уділяє життя для всіх в усій повноті. Хто п’є цю кров в таїнстві Євхаристії і перебуває в Ісусі (пор. Ів 6,56), той включений в динаміку Його любові та жертви з власного життя, щоб міг виконати первинне покликання до любові, властиве кожній людині» (пор.-.Бут 1:27;.2,18-24).
Господь Ісус розп’ятий, Яким залучає нас в таємницю своєї любові в Євхаристії, прагне визволення з гріха і чистої любові бідних дітей, прокажених і вмираючих, яким служила бл. Мати Тереза з Калькутти. Він прагне також любові дітей зачатих, а ще ненароджених, любові їхніх батьків, а також любові лікарів, від яких залежить їхнє життя. Ісус прагне також прекрасної любові чоловіків і жінок, які живуть в подружжі, прагне чистої любові дітей і молоді, яких потрібно виховувати, щоб могли колись закласти щасливу родину. Відповідаючи на прагнення Христа, молімося в намірах руху «Євангелія Життя».
Сердечно запрошую Вас, дорогі брати і сестри у Хрисгі, взяти участь у молитві під час Дня Захисту Життя в Кам’янці-Подільському, 17-18 березня 2012 року. Нехай наша спільна молитва про повагу до людського життя і справжню любов в родині буде відповіддю на любов розп’ятого Ісуса.
З пастирським благословенням
Єпископ Леон Дубравський
Правлячий єпископ Кам’янець-Подільської дієцезії
фінансово.
Щиро дякуємо!
