“Після 8 років служіння доведеться залишити КМЦ, але він буде завжди близьким моєму серцю”

Інтерв’ю з Директором Католицького Медіа-Центру і настоятелем Делегатури ОМІ – о. Павлом Вишковським ОМІ.

Отче, Вас нещодавно обрано настоятелем Делегатури (Управління) Згромадження Місіонерів Облатів Непорочної Марії в Україні. Як Ви сприйняли це призначення?

Добре, що ви в питанні зробили наголос на слові «призначення», бо саме такою є процедура в нашому Згромадженні. Голоси співбратів є дорадчими і є певним орієнтиром, але остаточне слово в призначенні мають Провінціальний та Генеральний настоятелі. Відверто кажучи, для мене це була несподіванка, а великою несподіванкою було те, що дуже значна кількість моїх співбратів Делегатури хотіли бачити мене своїм настоятелем. За віком я десь посередині. О. Яцек Пиль ОМІ та о. Радослав Змітрович ОМІ є найстаршими серед усіх членів нашої Делегатури за складеними обітами, а також вони ще в Польщі були вихователями немалої кількості отців, які сьогодні працюють в Україні та пам’ятають їх як своїх наставників ще з нижчої семінарії чи новіціату. Наді мною ж – пів‑Делегатури – старші за мене отці, але вони виказали мені таку довіру. Це мене зобов’язує до відданого служіння, а в Рік Віри також є великим викликом. Саме ця велика їхня довіра була першим чинником того, що я погодився спробувати в Рік Віри сказати, як Марія, своє «так» для Господа, який хоче бачити мене в цей період життя саме тут.

З людської точки зору, я можу сказати, що Бог через певні етапи життя вже підготовлював мене до цього моменту, а через вибір братів і настоятелів ще у виразніший спосіб підтвердив свою волю, тому я маю більше вірити, ніж боятися (пор. Лк 8, 50).

Що є для Вас найважливішим у Вашій місії настоятеля Делегатури?

Це молитва. Я вже собі постановив, що кожного дня тижня молитимуся, жертвуватиму свої страждання й піст за конкретну чернечу спільноту Делегатури. Ми маємо 9 чернечих домів в Україні, а нещодавно відкрили також 10-й чернечий дім у Росії. Днів у тижні є 7, отже за деякі спільноти, які є поряд, я молитимуся разом із їхніми членами, а крім цього, буду просити теж і конкретні спільноти про молитву за мене. У молитовнику нашого Згромадження у вечірній молитві ми молимося за нашого єпископа, Генерального настоятеля, Провінціала. Я буду просити співбратів, щоб згадували в тій молитві також і мене.

Це також служіння братам. Наші конституції і правила говорять, що настоятелі "є знаком присутності Господа, який є посеред нас", а також вони "мають оживляти і вести спільноту". І тут усе сказано, тому буду намагатися передусім бути вимогливим до себе. Маю бути для інших батьком. А отже, намагатимуся служити, наскільки це в моїх силах і здібностях, моїм братам.

Хоча нас, облатів, є і не так багато, але ми маємо в Україні чимало завдань, до яких Господь нас покликав: ведемо місії і реколекції, працюємо з людьми вулиці, з безпритульними дітьми, навідуємося до в’язниць, немало також задіяні в місіонерському проповідуванні; здійснюємо служіння в ЗМІ,

особливо на телебаченні EWTN, і хочемо в цьому році докласти всіх зусиль, аби бути присутніми в супутникових телемережах. Ми також розпочали будову цілком знищеного санктуарію Пресвятої Діви Марії в Тиврові, а на черзі ще зведення інших парафіяльних домів. За 2 роки маємо готуватися до ювілею 25-річчя присутності Місіонерів Облатів Непорочної Марії в Україні. Усе це плани, які вже розпочато реалізовувати і потрібно продовжувати, а щодо решти – треба піддатися натхненню й діянню Святого Духа.

Це турбота про покликання. Цей Рік Віри є досить плідним: Бог покликав 2 наших співбратів із Делегатури до єпископства. Але ми зможемо виконати нашу місію і служіння ще краще тоді, коли Бог благословлятиме нам у покликаннях. Сьогодні на 30 членів Делегатури маємо лише 5 священиків із України, усі інші – з Польщі. У нашій місійній семінарії в Обрі навчаються 2 семінаристи з України, є один брат у юніораті та один наш преновіцій, який вивчає філософію у Ворзелі: "Жнива великі, але робітників мало…"

Якою тепер буде Ваша роль у Католицькому Медіа-Центрі та телеканалі EWTN? Чи Ви думаєте суміщати дві посади, як робили це раніше, чи, можливо, призначите когось своїм наступником?

Хоча співбрати тут у спільноті й інші переконують мене спробувати поєднувати працю Директора КМЦ і настоятеля Делегатури, однак, зважаючи на досвід і служіння попередніх настоятелів Делегатури, дуже чітко і виразно видно, що це неможливо. Потрібно буде піклуватися не про цей один дім, а про 10 чернечих домів. Тому з переконанням можу сказати, що після 8 років служіння доведеться залишити КМЦ, але він буде завжди близьким моєму серцю.

Те, що дозволимо іншим виконувати нашу працю, це знак: усе є в Божих руках. Немає незамінних людей. Завжди в людини існує спокуса якимось чином приписувати собі те, що вдається зробити, а так насправді все є в Божих руках, усе Його діло. Тож я спокійний щодо подальшої долі Католицького Медіа-Центру, дитячих журналів "Водограй" і "Водограйчик", а також телеканалу EWTN.

Ще – лише якщо Господь дозволить – хотів би завершити ту справу, яку я розпочав пару місяців тому: щоб наше телебачення стало доступним і в супутникових телемережах, бо саме це вважаю одним із пріоритетів. На цьому етапі, аби телеканал EWTN з’явився в певному місті, потрібно прокладати кабель від міста до міста, підписувати міжміські договори, укладати угоди з власниками тощо. Це забирає дуже багато часу і зусиль, а з супутником усе стане набагато легше.

Чи можете сказати нам, хто буде Вашим наступником?

Поки що сам не знаю. Спершу, напевно, потрібно буде порозмовляти з Головою Комісії у справах ЗМІ, який довірив Місіонерам Облатам Непорочної Марії працю в Католицькому Медіа-Центрі: чи бажає він продовжити співпрацю з облатами, чи, може, бачить когось узагалі іншого на цій посаді. Після його відповіді будемо вже конкретно вирішувати. Ми є місіонерами, а одна з головних умов місіонерства – це бути готовими до зміни служіння, мати свободу від "апостольського успіху" і бути готовими прийняти новизну "поразки", щоб із такою ж ревністю, як і раніше, "іти і звіщати" Добру Новину, тому що все належить Комусь Іншому.

Мова йде, звичайно, про Медіа-Центр, бо щодо "Телебачення Віковічного Слова" (EWTN), то тут вже діє угода безпосередньо з нашим Згромадженням, якому головне керівництво EWTN за згодою єпископів довірило опіку над каналом на території України.

Що було найважчим для Вас у КМЦ?

Поставити Ісуса в центрі всього. Коли в середині 2005 року настоятелі призначили мене Директором Католицького Медіа-Центру, то для мене це було нелегко. Почувався таким маленьким проти "гори" обов’язків і завдань, коли невідомо було, з чого почати. Саме тому для мене натхненням були слова з останнього послання блаженного Йоана Павла ІІ до працівників преси, радіо і телебачення, де він говорив, що католицькі ЗМІ покликані свідчити про Ісуса Христа в сучасному світі та приводити до Нього людей. Швидко я зрозумів, наскільки важливими були ці слова папи. Саме тому однією з

перших справ у Медіа-Центрі, ми вибудували  каплицю в середині Медіа-Центру і розпочали щоденно молитися за ЗМІ, бо як може бути Медіа-Центр без справжнього центру яким є Ісус. Світ ЗМІ справді має величезний вплив на нас: він, як магніт, втягує у своє коло мислення і діяння все більше й більше осіб. Перед працівником ЗМІ, політиком та й кожною людиною завжди постають дві дороги: або ти в ім’я Ісуса почнеш змінювати світ, або він швидко змінить тебе. Саме тому одною з перших моїх дій у Католицькому Медіа-Центрі було заснування каплиці для працівників ЗМІ, у якій зберігалися Пресвяті Дари. Ми стали щоденно молитися за працівників ЗМІ. Почали організовувати щоквартальні зустрічі для працівників телебачення і преси, і вони охоче приходили, розповідали про свої складнощі, про те, як важко бути свідком Ісуса Христа, а також про те, як багато дають їм ці зустрічі. Згодом тут народилася "Школа розумного користування ЗМІ", "Рух чистих сердець". Після рекомендації Міністерством освіти і науки України дитячого журналу "Водограй" для шкіл України з’явилася його російськомовна щомісячна версія для Білорусі, Росії, Молдови, Узбекистану тощо, а також було започатковано журнал для наймолодших – "Водограйчик". Згодом постали "Радіо Марія" і "Телебачення Віковічного Слова" (EWTN).

Хтось міг би нам закинути, що спочатку потрібно ставити на професіоналізм, на те, щоб мати такий же рівень видань, як світські ЗМІ, щоб подавати в такий цікаво-зачіпливий спосіб новини, щоб робити так, аби про нас "гриміло скрізь і всюди" тощо, але ми поставили на Ісуса, щоб Він був на першому місці. Усе інше теж важливе, але коли від початку Бог є на першому місці, то все згодом теж буде на своєму місці.

Слід усвідомлювати, що робота в ЗМІ – це щоденна духовна боротьба. Треба робити не так, щоби

диявол тішився з того, що завдяки цим засобам ЗМІ йому начебто вдалося в певний спосіб "опанувати" світ насильством, аморальністю, порнографією тощо. Натомість сьогодні 24 години на добу лунає Слово Боже, і люди, обираючи релігійні часописи, католицькі теле- і радіопрограми, творять більше місця для Бога у своїх домівках, родинах і житті. Це справді щоденна духовна боротьба, і якщо той, хто служить у церковних ЗМІ, собі цього не усвідомить, то буде лише дивуватися, звідки ці постійні проблеми, звідки ці щотижневі "палки в колеса", чому іноді виникають заздрощі навіть між самими церковними ЗМІ.

Світ ЗМІ має велику силу через те, що послуговується тими ж методами і схемами, якими світські медіа намагаються витіснити Бога з життя людини, віддаючи данину моді. Але саме тому існують наші католицькі ЗМІ – може, їх не так багато, проте вони існують, – щоб люди завжди мали альтернативу: прочитати щось інше – побожне; послухати щось інше – більш спокійне, мирне; побачити телекамеру, звернену в напрямку до Бога.

Сьогодні всі покоління людей (від наймолодшого до найстаршого) мають можливості користати з різних церковних ЗМІ: книг, друкованих часописів і журналів, електронних видань, радіо і телебачення тощо. Питання тільки в тім, чи вони вповні з них користають. Тут постає також питання формації в цьому керунку як богопосвячених осіб, так і самих мирян.

Що для Вас є найбільшою радістю за ці роки праці в Католицькому Медіа-Центрі?

Хочу насправді подякувати Господу Богу, що дав мені змогу на цьому етапі життя через ЗМІ служити Йому і людям, а щодо радостей у цьому служінні, то їх було чимало. І всі сумарно вони становлять найбільшу. Творити ЗМІ одному – неможливо, і працювати в ЗМІ одному – теж. Тому радію з того, що Господь на кожному етапі мого служіння в КМЦ посилав відповідних і добрих працівників, усім їм щиро дякую за віддане служіння задля Божої слави: чи то мирянам, яких було і є сьогодні чимало – як штатним працівникам, так і волонтерам, чи то богопосвяченим особам: Згромадженню Малих Сестер Непорочного Серця Марії (гонораткам), яке вже шість років працює в КМЦ, та нашому Згромадженню Місіонерів Облатів Непорочної Марії. Уже півтора роки при КМЦ існує чернеча спільнота нашого Згромадження, хоча отці-облати допомагали також і раніше, приїжджаючи в Центр упродовж усього цього часу.

Упродовж семи з половиною років моєї праці в Католицькому Медіа-Центрі я неодноразово досвідчував особливу Божу допомогу і підтримку та не один раз ставав свідком, як люди і навіть відомі особи – керівники телеканалів, відповідальні за медійні рішення тощо, – які ніколи раніше не мали нічого спільного з Церквою й Богом, змінювалися, коли ми приходили до них саме як свідки Ісуса та в Його ім’я. Декілька наших волонтерів, раніше ніяк не пов’язаних із Церквою, уже приступили до Першого Святого Причастя. 8 грудня 2012 року, коли була перша пряма трансляція з нагоди першого року в ефірі телеканалу EWTN, зателефонував один чоловік, не пов'язаний із Церквою, і сказав, що хоче привітати нас із річницею, бо відколи він випадково натрапив на наш канал, переключаючи програми (а було це 9 травня), відтоді він щоденно дивиться наш телеканал, жодного разу не пошкодувавши про свій вибір. Він постановив для себе стати другом телебачення EWTN… Ці та інші приклади, яких можна було б тут навести чимало, дають привід для радості з діяння Бога в сьогоднішньому світі.

Це не були легкі часи, тому що потрібно було робити ремонт попереднього офісу та будувати новий офіс для Католицького Медіа-Центру. Чимало проектів, таких як EWTN, поставало з нуля, але Бог у дуже видимий і конкретний спосіб провадив через усі ці події. Для мене важливою справою впродовж цих років було теж прислухання до голосу Церкви й підтримка наших пастирів: Голови Комісії у справах ЗМІ єпископа Віталія Скомаровського, особлива неодноразова підтримка також єпископа Станіслава Широкорадюка, нашого архієпископа Петра Мальчука та інших дієцезіальних єпископів і помічників. Ця відкритість дієцезіальних пастирів, що розуміють, яку важливу роль відіграють сьогодні ЗМІ, завжди є для нас, медіа-служителів, дуже цінною і допомагає нам триматися однієї лінії: бути у єдності з нашою Римсько-Католицькою Церквою, висвітлюючи події з її життя; зберігати свою ідентичність, що не дозволяє розпорошуватися серед розмитих кордонів сучасного світу.

Що б Ви побажали нашим читачам з нагоди Року Віри?

Мене дуже торкнули слова, які промовив Папа Бенедикт XVI у своєму посланні "Urbi  et Orbi" 25 грудня цього року. Понтифік сказав, що людина є настільки могутньою, що спроможна закрити своє серце аж до того ступеня, що Всемогутній Бог не зможе в нього ввійти, якщо людина Йому цього не дозволить. Тож бажаю всім у цьому Році Віри дедалі більшої відкритості на Господа Бога та Його любов, відкритості теж і на справу католицьких ЗМІ, на сприяння їхньому розвитку, на співпрацю й підтримку. Дякую щиро всім тим, хто впродовж цих років був поряд із Католицьким Медіа-Центром через свою доброту, пораду, підтримку і допомогу. Прошу також про молитву за всі справи Католицького Медіа-Центру і телеканалу EWTN, а також за мене особисто. Дякую.

с. Міріам Бєда, Католицький Медіа-Центр