Власне кажучи, звичай сигналізувати про обрання Папи білим димом із комина на даху Сикстинської капели, не такий уже й давній.
Раніше – якщо йдеться конкретно про Рим, бо конклави відбувалися не тільки там – робили просто: повідомляли новину міським глашатаям, і ті з голосними вигуками розбігалися вулицями Рима. Городяни збиралися на площі, а новообраний понтифік виходив на балкон базиліки святого Петра.
Змінилося все в ті часи, коли відбулося «рісорджіменто» – «славне об’єднання Італії», тобто коли війська п’ємонтського короля Віктора Емануїла ІІ захопили Папську державу. 21 вересня 1870 року п’ємонтці увійшли в межі Леонінської стіни. Папа блаж. Пій ІХ проголосив себе в’язнем Ватикану і провів решту своїх днів у стінах його храмових та палацових будівель. Тут він і помер 7 лютого 1878 року, всього на місяць переживши короля-загарбника.
Наступником Віктора Емануїла став його син Умберто І. А наступником Пія ІХ – його камерленго, кардинал граф Вінченцо Печчі, обраний на престол святого Петра 20 лютого, який узяв собі ім’я Лева ХІІІ.
Новий Папа не побажав навіть бачити захоплене бунтівниками місто! В’язень – то вже в’язень. Лев ХІІІ вирішив, що урочистий вихід і перша промова будуть здійснені в межах Ватикану (а до них обрамлена колонадою площа перед базилікою св.Петра тоді не належала). Але ж треба було подати світові знак, що Папу обрано.
Тоді й вигадали запалити вогонь і подати сигнал димом.
Звичай прийнявся. Святий Папа Пій Х у 1903-1914 роках, серед інших своїх постанов, пов’язаних із проведенням подальших конклавів, звелів після підрахунку спалювати бюлетені для голосування: це забезпечило б вищий ступінь секретності. А кардинали, які зібралися для виборів після смерті його самого, вирішили не просто сигналізувати димом про досягнутий результат, а повідомляти громадськість також і про невдалі голосування. А то, може, вони там у Сикстинській капелі чай п’ють замість виборів, а люди чекають…
Цілком логічним було об’єднати дві процедури і палити бюлетені або разом зі смолою (чорний дим), або з мокрою соломою (білий дим).
Утім, співпрацівник Ватиканського секретного архіву монсеньйор Чарльз Бернс (Burns) – а вже людина з таким прізвищем має добре знатися на справі – згадував 2005 року, що колись димом подавали сигнал гармашам на головній башті замку Святого Ангела, а той уже пострілом із гармати сповіщав населення Рима про завершення нових виборів. Може, так; а може, монсеньйор лише переповів міську легенду.
Безсумнівно, що за минулі десятиліття не раз траплялася плутанина: чи то солома виявиться надто вогкою і не загориться, чи ще що; але дим із комина, бувало, йшов не білий, не чорний, а так собі. Отож 1978 року вирішили використовувати замість соломи спеціальні хімікати. В 1996 року, також вносячи деякі зміни у процедури проведення конклаву, Папа блаж.Йоан Павло ІІ розпорядився разом із запаленням білого диму бити у дзвони, на підтвердження.
Так було при обранні Бенедикта XVI і, певно, так буде цього разу.
Олег-Михаїл Мартинов, hithlin
фінансово.
Щиро дякуємо!
