Поляки б’ють на сполох, поки ще можуть. У виданні «List Domowego Kościoła» опубліковано статтю, скорочену версію якої ми пропонуємо нашим читачам. Головна думка: небезпеки не уникнути, і це очевидно, але ми ще можемо боротися – отже, борімося!
Латинське прислів’я «Historia magistra vitae est» («Історія є вчителем життя») несе в собі універсальну мудрість і допомагає зрозуміти зміни, що відбуваються в сучасному світі. Останніми десятиліттями він, безумовно, потрапив під божевільні каруселі змін. Найбільші з них відбулися в соціально-моральній сфері, де можна впевнено говорити про культурну революцію. Сьогодні ми називаємо історією те, що сталося 40-50 років тому, і відстань між двома поколіннями рівна двом епохам. Якщо латинська приказка правильна й історія справді може бути вчителем життя, то дурнем залишиться той, хто не робить розумних висновків.
Історія
Після ІІ Світової війни, 1947 року, в США, «колишній бойскаут, атеїст, біолог-ентомолог, любитель бджіл, сексуальний консультант для студентів, гомосексуаліст» заснував Інститут, відомий нині як Інститут Кінсі. Він вивчав різні аспекти сексуальності чоловіків та жінок у групі з приблизно 20 000 осіб. Ці тести були використані у двох публікаціях: чоловіча сексуальна поведінка (1948) і сексуальна поведінка жінок (1953). А десятки років по тому, наприкінці 1960-х, ці книжки, відомі як «доповідь Кінсі», стали в Америці та Західній Європі ідеологічною основою шалених суспільних змін, повсюдно званих «сексуальною революцією».
Наукові підстави книжок Кінсі не раз зазнавали критики в подальші роки. Згодом виявилося, що автор підтасував факти під час обробки та підготовки свого аналізу. Це не завадило швидкому поширенню нових ідей сексуальної революції, якій чимало допомогли засоби масової інформації, що стрімко розвивалися, особливо телебачення і кольорові газети. Підтасовані результати звіту Кінсі стали маніфестом до радикальних змін, і не тільки моральних, а й правових, політичних та економічних. На ринку з’явилися маси нових товарів у галузі контрацепції, стала швидко розвиватися порноіндустрія. 1973 року стався ще один прорив. Рішенням Верховного суду Сполучених Штатів від 22 січня у справі Роу проти Уейда в цій країні було легалізовано аборт на вимогу.
Світ західної цивілізації сильно прискорився, й ці зміни почали приносити плоди. На жаль, переважна більшість із них – це трагічні наслідки. На 1970 рік у США знали тільки три венеричні захворювання. На сьогодні їх існує 25, частина з них смертельні. Вікова група, найбільш схильна до ризику таких захворювань, – це молодь 15-25 років. Сексуальна революція призвела до ефекту «ящика Пандори».
Що стало каталізатором такого швидкого й ефективного засвоєння західними суспільствами ідей сексуальної революції? Безсумнівно, рушійною ідеологічною силою змін було статеве виховання – новий універсальний, обов’язковий або факультативний предмет викладання в Америці та багатьох країнах Західної Європи. Цей предмет закріпився у школах, попри шалений опір батьків, громадських організацій та Церков різних конфесій. Як це можливо, що громадянські голоси опозиції були проігноровані у країнах розвиненої демократії? Хорошим прикладом відповіді на це питання є Німеччина.
Гарантоване конституційне право батьків щодо форм виховування дитини було обмежене іншими законами. Стаття із Конституції Німеччини: догляд за дітьми та їх виховання є природним правом батьків та їх найпершим обов’язком (п.6) – не завадила Баварському адміністративному судові 1986 ухвалити рішення, що право обмежується загальним обов’язковим навчання в школі. Таким чином обов’язок освіти став пріоритетним стосовно права на виховання. Наслідки цього рішення далекосяжні, бо не тільки роблять обов’язковим статеве виховання у німецьких школах, а й забороняють домашнє навчання (так звані дитячі будинки), а батьків, які виступають проти участі своїх дітей у цих заняттях, штрафують, часто покарання замінюють на тюремне ув’язнення або навіть позбавлення батьківських прав.
Оцінка загроз
Якщо історія є нашим вчителем життя, то можемо з високим ступенем імовірності припустити, що на нас чекає ряд негативних подій, які у США та Західній Європі стали звичним явищем. Найближчими роками можемо побачити реалізацію постулатів, які пропагуються різного роду лівими середовищами. Ідеологія гендеру внесе в дитячі садки і школи нові освітні пропозиції: ліквідація гендерної ідентичності чоловіків та жінок, ліквідація «примусової гетеросексуальності», зрештою – привілеювання будь-яких позагетеросексуальних зв’язків. Наших дітей навчатимуть, що аборт є одним із прав людини (як частина репродуктивних прав), і щоб було більше можливостей прийняти цю нову «істину», вони підлягатимуть програмній сексуалізації.
Що це означає на практиці? Наших дітей з раннього дитинства заохочуватимуть до мастурбації, вони освояться з гомосексуалізмом і повністю його прийматимуть, вони не знатимуть сім’ї в її традиційній формі, зате пізнають те, що сьогодні ще є альтернативним, але в майбутньому стане обов’язковими моделями зв’язків, на кшталт гей, батько-одинак або кілька батьків. У дитячих садках і школах діти гратимуться в "лікаря", будуть підготовлені до "першого разу", який відбудеться, коли вони самі вирішать. Переходячи з класу в клас, наші діти стануть експертами з питань контрацепції, навчаться відмінно натягувати презерватив на пластиковий пеніс. Не гірше знатимуть про сексуальні техніки, з яких основні – петтінг, оральний і анальний секс. Порнографія стане природним і цілком прийнятним засобом вираження і засобом передавання інформації.
Список ризиків і негативних наслідків статевого виховання набагато довший. Приспана чутливість чи навіть байдужість батьків є найкращим шляхом доступу до дітей для тих, хто хоче їх деморалізувати. Культурні зміни робляться невеликими кроками, іноді тихо, іноді зі скандалом, але зазвичай вдало.
Лобі, яке працює над впровадженням статевого виховання, має тепер доступ до найпотужнішої зброї світу: засобів масової інформації, грошей, покірних політиків, і незабаром також судів. Усі знаки на землі показують, що цей процес неминучий, коли й народи з набагато більше і краще організованою громадянською опозицією зазнали цього масованого вторгнення. Немає жодних сумнівів, що на нас чекають довгі роки боротьби, не тільки правової, соціальної, громадської а й духовної.
Відповідь
Що ми можемо зробити, аби запобігти збочуванню наших дітей та вихованців? Перш за все, збільшити свою обізнаність щодо цього. По-друге, ми повинні навчитися розпізнавати загрози, які з’являються в нашому безпосередньому оточенні. Директори, вчителі та співробітники шкіл, і насамперед батьки повинні бути надчутливими до будь-яких програм із новим змістом, які впроваджуються в установах, де виховують їхніх дітей. Якщо, однак, виявиться, що шкідлива програма має бути реалізована, батьки не повинні соромитися рішуче протестувати проти такої практики.
Протест є засобом ефективним, але ненадовго. Недостатньо протестувати проти зла – треба запропонувати добро. Таким чином, зусилля батьків і вчителів мають бути спрямовані на зміцнення хорошої та відповідальної освіти для сімейного життя. Але це не повністю вирішує проблему. Головним девізом промоутерів статевого виховання дітей є твердження, що, наприклад, у середній школі діти сексуально виховуються самі, не маючи жодної підтримки від батьків. Батьки просто не можуть говорити з дітьми "про ці справи". Можна сперечатися з цією думкою, але треба чесно визнати, що це не становить улюбленої теми просвітницьких бесід удома. Батьки часто не готові порушувати складні теми, часто пояснюють це браком часу або досвіду. Аби цей «неосвоєний простір» не потрапив під контроль «деправаторів», ви просто повинні бути готові до ролі компетентного батька. Звідси випливає необхідність допомогти батькам і організувати для них відповідні курси, зустрічі, реколекції тощо, де вони навчаться говорити з дітьми так, аби ті хотіли говорити з ними і слухати їх. Якою мовою користуватись і які знання застосувати, щоб допомогти вашій дитині та зміцнити в ній почуття безпеки? Які аргументи використовувати, щоб дитина, роблячи самостійний вибір, змогла оцінити ризик ситуації і вибрати те, що справді краще для неї, а не тільки приємніше? Це, звичайно, величезна проблема для зайнятих і втомлених життям батьків. Можливо, деякою допомогою і мотивацією для цього зусилля є ідея, що наші діти сьогодні інші, ніж учора, а завтра будуть інші, ніж сьогодні. Якщо проспимо сьогодні – завтра наші діти вже можуть не бути нашими.
Слід також підтримувати і заохочувати програми для молоді про дошлюбну чистоту – або, мовою «ідеологічно нейтральною», про статеве утримання до шлюбу та вірність після шлюбу з однією людиною. Ці програми мають стати постійними у школах і студентських спільнотах. Необхідні, однак, рішення батьків, учителів, шкільних адміністраторів і багатьох, багатьох людей доброї волі. Чи нас на це вистачить? Питання залишається відкритим.
Битва за душі
Варто згадати про найбільш важливі, з християнської точки зору, аспекти справи. Треба говорити прямо, що триває битва за душі людей. Немає сумнівів, що ми маємо справу з духовною війною, де вороги Бога, Люблячого і Животворящого Творця, хотіли би ввести дітей і молодих людей у постійний стан смертного гріха. Бо якщо вдасться нав’язати молодій людині любов до плотського і чуттєвого, зробити залежною від нього, від споживання товарів і послуг, даючи лише приємність і миттєве задоволення бажань; якщо діти звикнуть до практики содомії, якщо навчити їх, що інша людина – просто іграшка та об’єкт використання; якщо вихованців готувати до вільного від стресів використання "репродуктивних прав людини", яке має розв’язувати аборт – вбивство без наслідків; якщо, нарешті, вкоренити в чисте серце величезну гординю, де воля Бога – ніщо в порівнянні з суб’єктивним судженням людини про добро і зло… Якщо все це буде імплантовано в серця невинних до того людей, – то смерть узяла гору. Як батьки, так і педагоги зобов’язані захищати невинних від безодні смерті.
Тільки Милосердя Боже, безкрає і безмежне, може поглинути великий гріх, який вдирається в наші кордони. Тільки Переможець смерті має силу опанувати ситуацію. Тому, захищаючи невинних волаймо: Ісусе, уповаю на Тебе!
Агнєшка і Томаш Taлaги
фінансово.
Щиро дякуємо!
