Про Великий Піст в Українській Греко-Католицькій Церкві і про його літургійні особливості розповідає о. Василь Рудейко, доктор богослов’я, заступник голови Патріаршої літургійної комісії УГКЦ, священик храму Священномученика Климентія Шептицького у Львові.
— Чи правда те, що Великий Піст був встановлений, щоб наслідувати Ісуса Христа, який постив 40 днів і ночей у пустелі?
— У нашому літургійному році візантійської традиції існує чотири пости (чотири чотиридесятниці), з яких піст перед Великоднем є найдовшим і найскладнішим за своєю структурою і богослужбовим наповненням. Крім цього посту, існує піст напередодні свята Різдва, перед Успінням Пресвятої Богородиці та перед святом Верховних апостолів Петра й Павла. Кожен із цих постів певною мірою визначає основні цикли святкувань у літургійному році. Тому існує рухомий цикл, до якого належить Великий піст, цикл нерухомих свят (центральне Різдво), цикл Богородичних свят (основне Успіння Пресвятої Богородиці), цикл свят пам’яті святих (першість належить Верховним апостолам Петру й Павлу).
— Якою є структура Великого Посту?
— Колись святові Пасхи передував одноденний піст (піст Великої суботи). До сьогодні піст на Велику суботу вважається основним постовим днем усього Великого посту, який дещо змістився до п’ятниці. Наступним кроком у структурі Великого посту є так зване пасхальне тридення (Велика п’ятниця, субота і неділя). Воно розпочинається ввечері Великого четверга зі святкування Тайної вечері Літургією святого Василія Великого з Вечірнею і продовжується Утренею страстей. Особливе Богослужіння цього тридення – винесення Плащаниці, а також Єрасулимська Утреня у Велику суботу. Завершується пасхальне тридення Літургією святого Василія Великого у Велику суботу з особливими читанням, з яким інколи поєднувалося хрещення катехуменів. Це особливе святкове Богослужіння, що показує злам сходження Христа в ад і Його воскресіння. Саме до половини цих богослужбових відправ священики одягнені в постові ризи, а потім перевдягаються у світлі. Наступним кроком у розвитку цього посту є додавання ще одного тижня. Він розпочинався з Лазаревої суботи і завершувався Великою суботою. Завершальним етапом у формуванні посту стало додавання передпостових седмиць (Неділя митаря та фарисея, Неділя про блудного сина, М’ясопусна і Сиропусна неділі).
Складною структура Великого Посту є ще й тому, що в ній поєдналося багато церковних традицій. З одного боку, Олександрійська традиція, центральним богослужінням якої є Літургія Напередосвячених Дарів, а з іншого – монаша і катедральна традиція, за котрими передбачається читання притч протягом постових днів та пам’яті різних святих. Цим і визначається тематика посту. Вона передбачає намагання показати стриманість від певної їжі та вчинків, а також сенс християнського життя. Усе це складно перемішується в різноманітних богослужіннях.
— Які дні Великого Посту є найбільше строгими?
— Найстрогішими вважаються два дні Великого Посту — понеділок першого тижня і Велика П’ятниця, коли виставляють Плащаницю. Проте кожен день Великого Посту варто вважати строгим за своїм змістом. Не є постовими днями протягом посту суботи на неділі за нашим церковним уставом. Ці дні позбавлені молитовної практики поклонів.
— У середу четвертого тижня Великого Посту святкується свято Хреста? Що це за свято?
— Це ще одна накладка в нашій літургійній підготовці до свята Пасхи. За синаксарем, що читається цього дня, хрест Господній у неділю виставляється як «животворящий хрест». Це поклоніння хрестові, що символізує радше не розп’яття Ісуса, а поклоніння хрестові, що дає життя людині. Він, що є наслідком смерті і воскресіння Христового, стає життєдайною силою. Усередині Великого посту його ставлять для того, щоб людина, яка пройшла половину великопісного часу, споглядаючи його в Хрестопоклонну неділю, могла йому поклонитися і його силою пройти наступну половину посту. Піснеспів цього дня «Хресту Твоєму, поклоняємося, Владико…» є хрестовоскресний, бо в ньому наголошується, що, з одного боку, хрест був інструментом смерті Христа, але, з іншого – він став кроком обожествлення людської істоти.
— Цікаво, що в суботу п’ятого тижня Великого Посту святкується свято Похвали Пресвятої Богородиці.
— Це давній спосіб святкування свята Благовіщення. Це Акафістова субота, в яку співають або читають Акафіст до Пресвятої Богородиці. У давнину свято Благовіщення збігалося із п’ятою суботою Великого посту, а також із подією визволення Константинополя від нападників. І на згадку про те, що Богородиця в день Благовіщення чудесно допомогла звільнити Константинополь, було встановлено це свято, в який співався цей Акафіст. Під час Акафісту всі мають стояти, включно з єпископом.
— Які особливості має Вербний тиждень?
— Два особливих значення Вербної суботи та неділі в тому, що Христос, ідучи на смерть, переконує своїх учнів у власному воскресінні через чудо воскресіння Лазаря. Голос Христа вивів мертвого Лазаря з печери, в якій він був похований. З іншого боку, Вербна (Пальмова) неділя говорить про непостійність нашої людської природи. Бо сьогодні ми можемо прославляти Христа як нашого Царя і Бога, а потім Його розпинаємо, як злочинця. Це вказує ось на що: якщо ми прагнемо святкувати Воскресіння Христа і разом із Ним воскреснути, нам потрібно налаштуватися найперше на довіру до Бога.
— Особливим же тижнем великопісного періоду є його Страсний тиждень. Чим він особливий?
— Як я вже раніше казав, основними днями є пасхальне тридення. У ці дні Ісус спожив вечерю зі своїми учнями, страждав, був розп’ятий, похований і воскрес із мертвих. Ці дні в давньохристиянській традиції колись були одним святом.
— До циклу щоденних молитов, які моляться християни під час Великого посту, додається Молитва святого Єфрема Сиріна?
— Святий Єфрем Сирін був отцем Церкви, що жив близько IV століття. Він був також піснеписцем і творцем багатьох молитов, якими до сьогодні моляться Церкви, особливо Сирійська та Вірменська. Дехто йому приписує навіть написання Акафісту до Пресвятої Богородиці. Суть цієї молитви полягає в прошенні Господа забрати від нас певні злі духи і дарувати нам добрих духів, не осуджувати ближнього, а дивитися на свої гріхи.
— Знаємо, що цей піст насичений різними богослужбовими практиками, серед яких є Літургія Напередосвячених Дарів.
— Є дві традиції служіння цієї Літургії. Давніша полягає в тому, що її служили кожного дня протягом Великого посту. Перші згадки про неї сягають близько V століття в Олександрійській традицій. У Візантійській традиції цю Літургію дозволяє служити VI Вселенський собор. За приписами цього собору, ця Літургія служиться протягом усіх днів Великого посту, натомість Літургію святого Івана Золотоустого та Василія Великого дозволялося служити в суботу, неділю та на свято Благовіщення.
Літургія Напередосвячених Дарів уможливлює вірним протягом посту приступити до Святого Причастя. Потрібно розуміти, що давня традиції Євхаристійного причастя полягала в тому, що люди причащалися не щодня, а в неділі та свята. Натомість період Великого посту був нагодою для щоденного споживання Тіла і Крові Христового.
— Що можна споживати під час посту?
— Відмовлятися потрібно від м’ясних та молочних продуктів. Посту передує М’ясопусна неділя, після якої не можна споживати м’ясо, і Сиропусна неділя, після якої не споживаються молочні продукти аж до Воскресіння. Попри те що нині Церква не передбачає вже таких строгих постів, кожен вірним сам для себе повинен визначити власний стиль посту. Необхідно пам’ятати, що споживання чи неспоживання їжі не є центральним аспектом будь-якого посту. Важливим є час для Господа, який ми виділяємо для Нього протягом пісних днів. Бо якщо ми відмовляємося від певної їжі, але не маємо часу для Бога, то це буде вже дієта. Основним є наш зв’язок із Богом, який ми можемо зміцнити, відмовившись від щоденного способу життя. Нехай час відмови від їжі чи інших прив’язаностей буде використано для читання Святого Письма або активнішій участі в церковних богослужіннях.
— Чи варто змушувати дітей до посту? Чи не відштовхне це їх від Церкви?
— Не думаю, що піст відверне дітей від церковного життя. Проте не треба нікого змушувати до утримання. Людина повинна «дорости» до посту, інакше це буде просто дієтою. Якщо людина «не доросла» до необхідності відмови від чогось, будь-яке змушування її до чогось буде «неугодним» в Господніх очах. Людина повинна сама, із власної волі почати постити. Усе залежить також від того, як постять батьки дітей.
— Хто може не дотримуватися посту?
— Церква звільняє від посту вагітних жінок, матерів-годувальниць, хворих, дітей до семи років, людей літнього віку.
— В одній книжці прочитала, що в суботу та неділю Великого Посту дозволяється споживати помірну кількість вина? Чи це так?
— Так. У неділю та дні свят Церква дозволяє помірно споживати вино.
— Багато людей працюють у різних колективах і на місцях своєї праці можуть зіштовхнутися з різними спокусами. Наприклад, у період посту відбуваються корпоративи чи святкування днів народжень. Чи не буде фарисейством, коли людина, яку запросять на таку подію, буде казати, що постить, і тому не братиме участь у цьому?
— Є багато різних розповідей із життя монахів-пустельників. Варто користуватися прикладом одного з пустельних отців, до якого прийшов подорожній у пісну п’ятницю. Цей подорожній вийняв яйця, сир, молоко, м’ясо і запросив старця до споживання. Старець це спокійно з’їв. Натомість учень цього старця, побачивши це, згіршився. На це старець відповів, що гостинність є важливішою від посту. Якщо комусь, хто запрошує вас до святкування, ваша відмова стане спокусою звинуватити вас у фарисействі, краще з’їсти м’ясо навіть у Велику п’ятницю. Не може їжа стати спокусою для нашого співбрата. Водночас важливо своїм співробітникам пояснювати важливість постової практики. Бо не можна їх звинувачувати в тому, що вони не доросли до цього. Проте, якщо ви впевнені, що люди поважають вашу позицію, то можете відмовитися від цього.
Розмовляла Руслана Ткаченко, Департамент інформації УГКЦ
фінансово.
Щиро дякуємо!
