Коли ми обтяжуємо себе надмірною кількістю предметів — стаємо їхніми невільниками. Внаслідок цього вони перестають нам служити й ми самі починаємо служити їм. Тяжко працюємо, аби заробити на нові меблеві стінки й шафи, а зрештою, на більше помешкання, яке замість бути домом стає просто магазином, який вміщає щоразу більшу кількість предметів…
Наша країна проходить фазу наркотичного оп’яніння споживацтвом, із глибокою переконаністю: тим, що нас відділяє від прекрасного і щасливого життя, є «ще оцього не купили». Абсолютний пріоритет становить здобування фінансових засобів для отримання матеріальних благ. Цю систему мислення (а радше реагування) бездумно практикують чимало людей. На щастя, з’являються голоси спротиву, які намагаються викликати дискусію про «релігію споживацтва». Один із таких голосів — мінімалізм. Немає кращого моменту його пізнати, ніж Свята, під час яких люди щораз менше думають про народження Втіленого Бога, а щораз більше — про оргію споживацтва.
Мандрівник ніколи не заздрить, якщо у когось багаж більший. Це ідеальний опис життєвого мінімалізму, бо життя — це подорож. Причому дуже небезпечна. Тому ми вбезпечуємося всіма можливими способами. І в підсумку мандруємо, придушені величезним багажем. Почуваємося безпечніше, але водночас стаємо неймовірно змучені. Замість стати приємністю, подорож перетворюється на незносні тортури.
Я часто підкреслюю, що мінімалізм це не аскеза, а усвідомлення, що з меншим багажем живеться приємніше. Аби собі краще це витлумачити, я порівнюю усвідомлення того, що маєш певну кількість предметів, з усвідомленням того, що ми маємо певну кількість кілограмів живої ваги нашого тіла. Мінімалізм не каже: будь худий як хорт. Мінімалізм каже, що ми маємо тенденцію гладшати, а отже, будьмо обережні. Коли обтяжуємо себе надмірною кількістю предметів — стаємо їхніми невільниками. У підсумку вони перестають нам служити, натомість ми починаємо служити їм.
А чи в такому разі, коли мінімаліст сприймає предмети як зайві кілограми ваги, то він не тільки не радіє, що має їх, а ще й пробує їх позбутися? Ну точно! Позбуватися речей (всупереч тому, що кажуть) це зовсім не легке завдання — так само, зрештою, як і позбуватися зайвих кілограмів. Чимало предметів несуть у собі сентиментальну вартість: подарунки, пам’ятки — це позитивні асоціації. Окрім того, навіть коли ми не користуємося чимось довгі роки, то маємо лякливе переконання, що «може, ще знадобиться». Якби наше відлучення від гори непотребу було просте, ніхто би не створював ідеї мінімалізму. Однак вона постала і може допомогти. Вона поступово виводить із нашого організму отруту жадібності. Також допомагає у боротьбі з тим, що стало одним із найбільших кошмарів сучасності, — з маркетингом.
Маркетинг, розглянутий під мікроскопом, це ніщо інше як переконування людей, що вони нещасливі. «Добрі» кампанії спроможні переконати дуже щасливу людину, що в неї немає причин для щастя, що їй тільки здалося, що вона має сумувати і страждати. В такий спосіб збуджуються наші прагнення, а маркетинг одразу подає розв’язання, як їх задовольнити. Насправді ж діється так, що маркетинг забирає наше щастя і каже, що віддасть його, коли ми виконаємо його умови — так це діє на наші мізки. Причому діє ідеально і на всіх. Люди, на яких маркетинг впливає найкраще, це ті, хто стверджує «на мене це не діє». Маркетинг їх «уже вхопив». Він виграв найважливішу баталію, переконавши, що він не грізний. У цей момент маркетинг оперує вже такими глибокими дослідженнями, що нас може зілляти потом у холодний вітряний день. Єдиний захист — усвідомлення, наскільки маркетинг успішний. А найкраще зміцнення «купівельного імунітету» — обернення своїх прагнень. Замість прагнути мати багато, почнімо прагнути мати мало. Замість мріяти про нові вбрання, посуд чи автомобілі, — почнімо мріяти про те, щоби зрештою позбутися того, що забиває наші шафи. Почнімо культивувати мінімалізм.
Різдво це ідеальний момент, щоб заприязнитися з мінімалізмом. Можна цей експеримент обмежити Святами. Те, що діється саме в цей час, уже переступило всі межі шаленства. Пропоную почитати про доходи торгових мереж у цей час. Ці «храми споживацтва» ніколи би не постали, якби не Свята. Грудень — не найкращий місяць для торгівлі, але він став важливим настільки, як усі решта місяців, разом узяті. Цікаво, який вираз обличчя стає у Ісуса, коли Він бачить, що діється протягом святкування Його дня народження? Скільки ж то людей тяжко працюють протягом року, беруть кредити, не проводять часу з сім’ями, не роблять того, що насправді люблять, — тільки для того, щоб купити багато різних дурниць у грудні, більшість яких потім просто захаращує їхні домівки, а в кінцевому підсумку й нашу планету. А скільки засобів довелося витратити, аби ці дурниці виробити, доставити, поскладати на полиці… Постає питання: чому фахівці від маркетингу зуміли аж настільки «святково» над обмакогонити?
Як розпочати святковий мінімалізм? Тільки й виключно з себе і з собою! Є багато людей, які розраховують на наші подарунки (наприклад, діти), і починати своє практикування мінімалізму від них було би жорстокістю. Діти на свята просто потопають у подарунках. Наслідок такий, що вони не можуть гратися жодним. Але то не їхня провина. Наше серце за своєю природою не налаштоване на споживацтво. Це тільки приклад батьків, які постійно хочуть мати всього більше, перекручує світогляд дітей. Даймо їм інший приклад і… терпеливо чекаймо на плоди. Поки що зробимо святкові подарунки тим, хто на них розраховує, але самі оголосимо сім’ї та повсюди, що не бажаємо подарунків. Ще кращий вихід — надати номер рахунку організації, яка робить добрі справи, аби туди вносили перекази.
Увага! На початку вам ніхто не повірить!
Я кажу це з досвіду. Люди гадатимуть, що ви кокетуєте, що розігруєте скромних і великодушних, а насправді то аж пищатимете від радості, дивлячись на новий телефон або красиву чашку для кави. Найгірше було би, якби вони мали рацію… Немає нічого гіршого, ніж «мінімалізм силоміць», удаваний. Якщо вдавати мінімаліста, а насправді мріяти про тисячі нових речей, то це зрештою бабахне… і накупиш ще більше, ніж якби взагалі не був мінімалістом. Але якщо ви насправді повірите, що мінімалізм має сенс, а ви маєте забагато всього, що час зменшувати кількість барахла в житті, а не збільшувати; якщо ви справді не бажаєте «обов’язкових», і по самому факту непотрібних подарунків, — то повторюйте це сім’ї та близьким чітко і виразно. Кілька разів. Запитайте, чи вони зрозуміли, чи насправді не будуть витрачати кошти і ламати голову «а чого ж йому треба».
Частина з них так чи інакше щось купить. Чому? Тому що вони вас люблять, а у світі споживацтва не знають інших способів виражати свої почуття. Але пригода з мінімалізмом покаже вам багато це не відкритих істин про нинішній світ. І, може, тоді ви почнете показувати людям, що можна жити інакше.
Арек Рецлав, Deon.pl
фінансово.
Щиро дякуємо!
