Культура

Римські стаційні храми: у св. Пракседи

21 Березня 2016, 12:32 2083
св. Пракседа Рим

Попільна Середа — у св. Сабіни
П’ятниця після Попільної Середи — у св. Йоана і Павла
П’ятниця І тижня Великого Посту — у Дванадцятьох Апостолів
Понеділок ІІ тижня Великого Посту — у св. Климента
Четвер ІІ тижня Великого Посту — у Діви Марії за Тибром
ІІІ неділя Великого Посту — у св. Марка Євангеліста
Середа V тижня Великого Посту — у св. Марцела
П’ятниця V тижня Великого Посту — у св. Стефана

Понеділок Великого Тижня

Невелика базиліка св. Пракседи (Basilica di Santa Prassede), втиснута за базилікою Матері Божої Великої, це неймовірна скарбниця творів мистецтва. І хоча вигорілий портал може ввести в оману, та провадить він усередину шедевру, сповненого сяючих мозаїк.

Пракседа портал

Святий Пасхаліс (папа у 817-824 роках), чиї старання, скеровані на повернення краси Вічному Місту, принесли плоди постанням у «темні віки Середньовіччя» численних прекрасних творів мистецтва. Зокрема, він (тобто за його розпорядженням) відбудував цей храм, розташований неподалік колишнього титулярного храму, записаного в документах 491 року і присвяченого св. Євпраксії (Пракседі). Вхід, збудований за часів Пасхаліса, надаліє функціонує в портику, що виводить на Віа Сан Мартіно ай Монті. Натомість рештки колишнього титулярного храму – це 16 гранітних колон уздовж нави та архітрав із різьблених римських карнизів. Сильно акцентована нава провадить нас до викладеної мозаїкою тріумфальної арки, яка служить брамою для апсиди, вівтаря та крипти, до якої Пасхаліс переніс останки 2300 мучеників із підміських катакомб.

Архітектонічна естетика папи Пасхаліса зосереджувалася на світлі. Тому вздовж нави уміщено 24 світлових вікна, крізь які падає сонячне проміння, танцюючи на скляних пластинках оздоби. Натхненням для мозаїки в апсиді була мозаїка святих Козьми і Даміана: на тлі гіпнотичної сині неба возноситься Христос у золотій шаті, під рукою Бога-Отця. Обабіч Нього — Петро й Павло у тогах сенаторів. Пракседа і Пруденціана, кожна з короною мучеництва, кожну приобіймає «її» апостол. На відстані від цих фігур бачимо св. Зенона (праворуч), натомість Пасхаліс — із блакитним німбом, що означає, що на час створення мозаїки він ще був живий, — стоїть попід пальмою, обік фенікса, який символізує воскресіння.

Базиліка св. Пракседи

Над цим небесним образом маємо образи, почерпнуті з Апокаліпсису: Агнця Божого, а по його боках — сім свічників та символи чотирьох євангелістів. Десятки постатей у білих шатах дають свої вінки. Їхня процесія закінчується на висхідній точці тріумфальної арки, де апостоли, Марія і Йоан Хреститель вказують на Христа в оточенні ангелів. Уся композиція становить заохоту до того, аби через споглядання Христа віднайти споглядання Царства Божого.

Нестабільність конструкції змусила папу Інокентія ІІІ перебудувати храм 1198 року. Тоді ліквідували більшу кількість світлових вікон. Святий Карл Борромео, титулярний кардинал цієї святині, намагався повернути задуманий Пасхалісом єдиний простір світла, але його успіх виявився недовгим. У храмі можна побачити сліди його діяльності: стіл, за яким він сідав їсти разом з убогими Рима, стоїть у третій каплиці ліворуч, а в другій каплиці поставили його крісло.

Алессандро Оттавіано Медичі, титулярний кардинал святині до того часу, поки не був обраний на папу і прийняв ім’я Льва ХІ, замовив у наву нові фрески, які виконали Паріс Ноґарі та Бальдассаре Кроче, створюючи цикл зображень, який представляє у русі проти годинникової стрілки сцени Страстей. Апостоли як опора (колони) Церкви намальовані на основах, що імітують мармур; над ними бачимо ангелів, які тримають розгорнути сувої та читають Символ віри.

Надгробні барельєфи, які містяться у цьому храмі, це твори видатних італійських митців. Арнольфо ді Камбіо виготовив надгробний барельєф кардинала Панталеоне Анк’єра, Андреа Бреньйо — надгробний барельєф кардинала Алена де Коетіви, а надгробний пам’ятник Джованні Сантоні — твір молодого Джанлоренцо Берніні — надихнув британського поета ХІХ століття Роберта Браунінга написати вірш «Єпископ замовляє свій надгробок».

Папа Пасхаліс І збудував каплицю св. Зенона на честь своєї матері, Теодори. Всі стіни каплиці повністю вкриті мозаїками, утворюючи скупале в золоті зображення Неба: у чотирьох кутах каплиці стоять дорогоцінні колони, увінчані колотими капітелями, з яких ангели, здається, сягають вершечку склепіння, де бачимо Христа як Вседержителя (Пантократора), який скеровує донизу лагідний погляд. Збоку під скляною вітриною стоїть довгий шматок мармуру — дар кардинала Джованні Колонни, складений 1223 року, і вшановуваний тут як стовп, біля якого бичували Ісуса.

prassede colonna

Під вівтарем уміщено саркофаг обох сестер-мучениць. Він надихнув молодого італійського студента Джованні Баттісту де Россі вивчати катакомби. 1864 року де Россі опублікував першу наукову працю, присвячену християнській археології.

Ковток живої води

Папа Бенедикт XVI у своєму посланні на Великий Піст 2011 року дав вірним заклик. Посилаючись на вчення ІІ Ватиканського Собору, що Церква має повернути хрестильний характер Великого Посту, папа звернув увагу на слова св. Павла з Послання до Филип’ян, які говорять про переміну, що завдяки хрещенню починається через участь у подіях Великої П’ятниці та Великодня (Пасхи). Життя благодаттю, писав апостол, це життя, в якому ми безустанно вподібнюємося до Христа, який терпеливо страждає на Голгофі, аби зміцнилася наша надія на участь у Його воскресінні. Так як Павло молився, «щоб спізнати Його й силу Його воскресіння і участь в Його муках, уподібнюючись Йому в смерті, аби якось осягнути воскресіння з мертвих» (Флп 3, 10-11). Так само і християни ХХІ століття, навчає Бенедикт XVI, мусять дозволити силі хрещення, аби сформувала нашу «цілість буття», яке завдяки цьому стає «зустріччю з Христом, який дає нам життя Боже».

мозаїка Христос Пантократор

Глибоке навернення — це вподібнення до смерті Христа, задля того, щоб мати участь у славі Його воскресіння. В економії спасіння немає ані випадковостей, ані збігів обставин. Терпеливість Стражденного Слуги у Велику П’ятницю — це неминуча прелюдія до возвеличення цього з Слуги в день Пасхи.

Джордж Вайґель, Елізабет Лев, wiara.pl
 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

МІСЦЕ

Рим
← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

[recaptcha]

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

The Coolest compilation of onlyfans porn tapes on PornSOK.com Immediate Unity