«Ісус — Добрий Пастир»

Пастирський лист Кам’янець-Подільського єпископа про роль і значення посади єпископа в дієцезії

Вступ[1]

Протягом довгих років войовничого атеїзму, як в Україні, так і в інших країнах колишнього Радянського Союзу, були відсутні єпископи. Єпископи, котрі залишилися у країнах Балтії чи у сусідній Польщі, були далекими для місцевих католиків. Роль ієрархічного духовенства уособлювали в собі самі пресвітери, як настоятелі (парохи), яких була дуже мала кількість. Зазвичай вони були наділені широкими повноваженнями церковної адміністрації.

Після відновлення структур Римо-Католицької Церкви, в установлених ще з часів Середньовіччя дієцезіях, та рукоположення перших єпископів, єпископ разом із його посадою увійшов в повсякденне життя Католицької Церкви в Україні.

Проте для багатьох священиків, особливо тих, що навчалися у підпіллі, було важко погодитись з тим, що ситуація нормалізувалася; що єпископ, якому присягали честь і послух, знаходиться близько; що він має обов’язок візитації парафії та після розважливої оцінки може перенести настоятеля (пароха) на іншу парафію для добра самих парафіян[2].

Цей спротив деяких священиків, на жаль, знайшов відгук серед парафіян, які невідомо з яких мотивів прийняли звичай насильно змушувати єпископа підпорядкуватися їм щодо призначення, перебування чи усунення священика з парафії.

З цього приводу відчувається необхідність щодо пояснення ролі і значення посади єпископа, згідно документу «Про роль і значення посади єпископа в дієцезії», створеного на основі Документів ІІ-го Ватиканського Собору та Кодексу Канонічного Права.

1. Дієцезіяльний єпископ і його служіння

Основною метою Церкви є спасіння людей, яка через визволення їх з неволі гріха прагне врятувати їх від вічної смерті, щоб вони жили у свободі Божих дітей. Для осягнення цієї мети Церква отримала Боже Слово і Святі Таїнства[3].

Посада і служіння єпископа тісно пов’язана з основною метою Церкви: «Єпископи ж, поставлені Святим Духом, є спадкоємцями Апостолів як пастирі душ. Вони послані, щоб разом з Верховним Архієреєм і під його керівництвом продовжити крізь віки діло Христа, вічного Пастиря, бо Христос Апостолам та їхнім наступникам дав заповідь і владу навчати усі народи, освячувати людей і пасти їх[4]».

Дієцезіальний єпископ, як Пастир Кам’янець-Подільської дієцезії, є видимим знаком присутності Ісуса Христа у дієцезіальній спільноті. Його посада є основою єдності місцевої Церкви з Вселенською Церквою.

Єпископу у довіреній йому дієцезії належить звичайна, власна і безпосередня влада, яка необхідна для здійснення його пастирського уряду[5], і Він має обов’язок навчання, освячення і керування[6].

Єпископ у дієцезії керує євангелізацією, церковним вченням, звершенням і служінням Таїнств; як Пастир, веде віруючих до Бога, прикладом власного життя і через свої постанови; а також керує всією церковною адміністрацією у дієцезії[7]; Йому необхідно протягом п’яти років провести візитацію всієї дієцезії[8]; а у визначений час він мусить представити Святішому Отцеві звіт під час візиту «ad limina» (до апостольських порогів).

Отож, єпископу належить пошана та послух у дусі віри та любові[9], зовнішнім проявом чого є наша молитва за єпископа і активне прийняття участі у його душпастирських ініціативах; днями особливої молитви за дієцезіяльного єпископа є річниця його свячень та річниця його інтронізації. У ці дні у храмах Кам’янець-Подільської дієцезії на закінчення Святої Меси співається подячний гімн «Te Deum» («Тебе Бога прославляємо»); портрет єпископа, як і портрет Святішого Отця, мусить знаходитись у сакристії та у канцелярії кожного діючого храму. 

2. Єпископи-помічники

Єпископи-помічники, належать до колегії наступників Апостолів, беруть участь у їхній гідності, а також пастирській відповідальності. Будучи одночасно генеральним або єпископським вікарієм, вони виконують своє служіння у єдності з дієцезіальним єпископом, якому вони є найближчими співпрацівниками; їхні рішення у вимірі виконавчої влади мають зобов’язуючий характер для священиків та мирян; у разі відсутності єпископа-ординарія, єпископ-помічник, відповідно до установленої першості, приймає відповідальність за дієцезію[10].

3. Пресвітери та їхнє служіння

Не можна уявити єпископського служіння без пресвітерів. У Кам’янець-Подільській дієцезії пресвітери міццю прийнятих свячень, перебуваючи в єдності зі своїм єпископом, утворюють з ним єдиний пресвітерат для служіння Божому народу[11].

Пресвітери повинні визнавати єпископа своїм отцем і з пошаною його слухатись[12], знати і застосовувати у житті те, що наказує Кодекс Канонічного Права[13] на тему прав і обов’язків духовних осіб. У своїх парафіях вони представляють Кам’янець-Подільського єпископа, з яким вони творять єдність і під його владою здійснюють своє служіння, беручи частково на себе його обов’язки і душпастирські турботи[14].

Священики здійснюють своє служіння в парафі: «Парафія — це визначена спільнота вірних, утворена на постійній основі у місцевій Церкві, у якій настоятель (парох), як її власний пастир, виконує пастирську опіку під проводом єпископа[15]».

Парафія, що функціонує як спільнота, реалізується як Церква – Тіло Христа: через проповідування, звершення Літургії, свідчення братньої любові і навчання віри (християнська ініціація); через функції адміністративного характеру, а також через продовження традицій, поширення християнської культури, нову євангелізацію, катехизацію дорослих, створення катехуменальних середовищ, співпрацю з рухами, товариствами і церковними спільнотами. І в цих вимірах реалізується єдність служіння священика з єпископом.

Парафія є спільнотою охрещених, пов’язаних єдністю віри, Таїнств і підпорядкуванням тій самій церковній ієрархії[16]; вона з’являється і розвивається у локальній Церкві, як її клітина. Дієцезія є фундаментом, на якому розвивається душпастирська активність парафії, тому парафія повинна бути відкрита на всі дієцезіальні ініціативи, а через дієцезію — на всю Вселенську Церкву.

4. Призначення, переведення і звільнення настоятелів (парохів)

Поряд із пастирським служінням дієцезіального єпископа є адміністративне служіння, яке проявляється через призначення, переведення і звільнення настоятелів (парохів).

Найчастіша практика в кожній парафії це — переведення настоятеля на іншу парафію. З огляду на добро душ, необхідність або користь для Церкви, настоятель зі своєї парафії, якою плідно керував, може бути переведений на іншу парафію або на іншу посаду[17]. Таким чином він зможе послужити для духовного збагачення іншої парафії чи докладеться своїм служінням по діла євангелізації на новому уряді, дорученому йому єпископом з приводу на його здібності. Оскільки кожний священик обіцяє своєму єпископу честь і послух, прийняття ним нового уряду стане свідченням того, що він проповідує Ісуса Христа, а не зосереджує свою проповідь на собі самому.

Також, в окремих чи надзвичайних випадках трапляється так, що єпископ має право усунути настоятеля парафії із займаної ним посади для забезпечення блага цієї парафії[18], а саме, коли священик з моральної чи фізичної причини не є в стані керувати парафією[19]. Таке провадження єпископа по відношенню священика не є покаранням чи приниженням, лише запобіганням у реалізації найвищої мети, яким є спасіння душ.

5. Священики-пенсіонери та резиденти

Священик, якому виповнилося 75 років, як прояв до нього поваги з боку єпископа, пресвітерів, і усіх парафіян, може бути переведений єпископом на пенсію.

У Кам’янець-Подільській дієцезії єпископ зобов’язується забезпечити належні умови, помешкання й утримання для священиків-пенсіонерів, відповідно до індивідуальної згоди між ним і кожним окремим священиком-пенсіонером.

Якщо священик-пенсіонер хоче залишитися у парафії, де був настоятелем (парохом), то на це мусить отримати згоду від єпископа та нового настоятеля, і після того як підпише складену з ними умову про своє перебування в парафії, він може там залишитись лише на визначений у цій умові термін. Проте він мусить звільнити місце, передбачене для нового настоятеля (пароха) і переселитися до іншого помешкання, щоб його присутність не була перешкодою для парафіяльного життя.

Такі ж умови стосуються священиків, які ще не вийшли на пенсію, але з огляду на хворобу чи виконання інших функцій не можуть займати ніякої посади у парафії.

Закінчення

Звертаємося до Вас, наші дорогі священики — співпрацівники на Божій ниві. Нехай проявом нашої спільної турботи про паству, повірену нам Богом, буде образ Єрусалимської спільноти, де «Всі пильно й однодушно перебували на молитві разом з жінками і Марією, матір’ю Ісуса, та з його братами» (Ді 1,14). Такою поведінкою з нашого боку нехай стане наша диспозиційність у пресвітерському служінні: спільна молитва священиків, які працюють в одній парафії, перебування у сповідальниці щонайменше за півгодини перед початком Служби, не обмежуватися лише до відправлення Святої Меси, проводити після кожної Святої Меси Євхаристійний молебень з вінцем (коронкою), літанією до Божого Милосердя та молитвою за Батьківщину.

Звертаємося також до усіх віруючих нашої Кам’янець-Подільської дієцезії. Просимо прийняти і цінувати наше служіння та посаду єпископа, а також служіння тих священиків, яких до вас посилає Господь Бог через єпископа-ординарія. Для нас важливо, щоб в усіх парафіях нашої дієцезії, священики та віруючі в єдності з єпископом наслідували Христа і будували Його містичне Тіло.

Натомість, у зв’язку з надзвичайним Ювілеєм Милосердя та з приводу важкої ситуації у нашій країні, заохочуємо всіх Вас використати якомога більше духовних дарів, якими є участь у Святій Службі, молебнях, зокрема Хресної Дороги, відвідини визначених храмів нашої дієцезії, у яких були відчинені Святі Двері, щоб, перетворюючи наші серця, ми намагалися разом змінити наше суспільство.

На це всім вам щиро благословляємо,

Леон Дубравський

Правлячий Єпископ

                                                                         Кам’янець-Подільської Дієцезії

Ян Нємєц

Єпископ-Помічник

Генеральний Вікарій

Радослав Змітрович

Єпископ-Помічник

Генеральний Вікарій

Завантажити Пастирський лист Кам’янець-Подільського єпископа про роль і значення посади єпископа в дієцезії