Поглянути в очі

Цього разу ситуація некомфортна. Інтернет-сторінки зяють пусткою. Акаунтів у соцмережах бракує. Судячи з кількості інформації, мало які католицькі медіа вислали своїх журналістів. А шкода, бо йдеться про одну з найважливіших у Церкві подій — Всесвітній конгрес Божого Милосердя у Манілі, столиці Філіппін.

Нам залишається тільки видлубувати зернята конгресових новин і рефлексій зі скупих відомостей новинних агенцій, що до нас доходять…

Ось, наприклад, одна з думок із нетиповим (на мій погляд) посиланням. Архиєпископ Лінґаєн-Даґупана Сократ Буенавентура Вільєґас: хоч ми «чули, що Ісус є обличчям Божого милосердя» і що «милосердя це суть християнства», то ми все ще постійно «боїмося його виражати». «Замість милосердя маємо терор, гнів, смертну кару, помсти. Чому? Тому що боїмося поглянути в очі милосердю і тому, що воно становить виклик нам самим, аби були милосердними».

Я прочитав новини, повернувшись із коляди, і в її контексті спробував прочитати слова архиєпископа Сократа. Зустрічі з людьми похилого віку. Подружжя із багаторічним стажем. Поглянути в очі й дати час. Скільки ж то мудрості… Яке прекрасне свідчення зрілої любові! Чи це правда — запитав я в одному з домів, — що справжня любов приходить аж через 40 років подружнього життя? Бачу блиск ока, прикрашеного сльозою, потім усмішка розсвітлює обличчя, й нарешті чую відповідь Так! Але на цю велику любов потрібно страшенно наробитися…

Я онімів. В одну мить до мене дійшло, що саме мав на увазі Франциск, коли перед виїздом із Кракова говорив волонтерам, що треба слухати дідів-бабусь. І тоді я вигадав покуту для молодих, які зараз постійно «встромлені» поглядами в екрани своїх смартфонів. Іди до старших людей! Попроси, щоб вони розповіли тобі про свою велику любов. Дивися в очі й слухай. Їхнє свідчення буде для тебе підтримкою, коли настане твій час на великий труд і боротьбу за любов. Зокрема в ті моменти це стане тобі поміччю, коли інші намагатимуться тебе переконати, що любов це не боротьба, а прекрасне почуття.

Ну так. Це також і прекрасне почуття. Але через сорок років.

о. Влодзімєж Левандовскі, wiara.pl